Рішення № 34424362, 21.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 922/4030/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Київ до ДП "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків про стягнення 268,76грн. за участю представників сторін:

позивача - Гришукова Т.Ф., дов. № 886-06-1 від 19.12.12р.;

відповідача - Ткачук В.Ф., директор

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 268,76грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором № 216-Ф-11 від 17.11.11р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що в процесі виконання договору сторони тричі продовжували термін дії договору. Останньою додатковою угодою № 3 від 28.12.12р. сторони продовжили термін дії договору № 216-Ф-11 від 17.11.11р. до 01.10.13р., тому, на думку відповідача, послуги надано в строки, передбачені договором.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.11.11р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Київ (позивач у справі) та Державним підприємством "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (відповідач у справі) було укладено договір № 216-Ф-11 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати послуги з розроблення та опрацювання "Правил охорони праці під час фарбувальних робіт", а позивач прийняти та оплатити надані послуги в розмірі та строки, встановлені договором.

Сторони у п. 1.2. договору погодили, що конкретне найменування послуг, їх кількість, обсяг, ціна та строки надання визначені технічними вимогами (додаток № 1 до договору), календарним планом (додаток № 2 до договору), калькуляцією кошторисної вартості (додаток № 3 до договору), які є невід'ємними частинами договору.

Визначення строків надання послуг за договором сторони погодили у календарному плані (додаток № 2 до договору) також відповідно до п. 5.1 договору.

Сторони передбачили 4 етапи виконання робіт за договором та у календарному плані (додаток № 2 до договору) погодили початок та закінчення строків виконання робіт за кожним етапом окремо.

За І та ІІ етапом робіт відповідач повинен був виконати роботи в строк до 15.12.11р., за ІІІ - в строк до 30.06.12р., за ІV - в строк до 15.12.12р.

Ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.06.12р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою змінили строк виконання відповідачем робіт, а саме за першим етапом в строк до 30.11.11р., за ІІІ - в строк до 30.11.12р. та за ІV - в строк до 31.12.12р.

14.12.12р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, якою продовжили строк дії договору до 28.12.12 року. Суд вважає за необхідне зазначити, що при цьому строк виконання робіт за договором змінений сторонами не був.

Додатковою угодою № 3 від 28.12.12р. до договору сторони продовжили строк дії договору до 01.10.13р. та змінили строк виконання за ІV етапом робіт до 01.10.2013р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1. ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за третім етапом виконав неналежним чином, а саме з порушенням строку його виконання. Акт приймання передачі робіт за ІІІ етапом підписаний сторонами 14.12.12р.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, п.7.3 договору за затримку надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець (відповідач) сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не наданих послуг за кожний день затримки.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачеві неустойку в розмірі 135,61грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок неустойки, який відповідає умовам договору та не порушує вимоги чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що додатковою угодою № 3 від 28.12.12р. до договору сторони змінили строк виконання робіт та передбачили його до 01.10.13р. Відповідач помилково ототожнює строк виконання робіт зі строком дії самого договору. Такі твердження відповідача є хибними та спростовуються належними доказами наявними у справі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення неустойки в розмірі 133,15грн. за порушення строків виконання робіт за ІV етапом, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та безпідставність з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач порушив строк виконання робіт за ІV етапом, а саме не передав позивачу звітні матеріали у строк, визначений календарним планом, а саме до 31.12.12р. Додаткову угоду, якою було подовжено строк виконання робіт за ІV етапом до 01.10.13р., сторонами було укладено 28.12.12р. Тому, на думку позивача, до моменту укладення цієї додаткової угоди, а саме в період із 16.12.12р. по 28.12.12р. відповідач прострочив виконання зобов'язання за ІV етапом виконання робіт.

Зазначений висновок є помилковим та не відповідає нормам чинного законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Пунктом 4 додаткової угоди № 3 від 28.12.12р. до договору сторони погодили, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що починаючи із 28.12.12р. строк виконання зобов'язань за договором з виконання робіт за ІV етапом був змінений до 01.10.13р.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відсутні підстави вважати відповідача таким, що порушив умови договору в зв'язку з не виконанням ІV етапу робіт в строк до 31.12.2012р., оскільки за домовленістю сторін умови договору щодо строку виконання робіт за ІV етапом були змінені додатковою угодою № 3 від 28.12.12р.

Таким чином, не має правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за ІV етапом виконання робіт за період із 16.12.12р. по 28.12.12р.

Суд звертає увагу на той факт, що навіть при наявності прострочення виконання основного зобов'язання до моменту зміни умов договору про подовження цих строків у суду не має правових підстав для притягнення винної сторони до відповідальності, оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду вже існувала домовленість сторін, якою ці строки були змінені, а тому права та інтереси позивача саме на цей час не є порушеними.

У контексті статті 1 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача.

Проте, позивачем не надано жодного аргументованого правового доказу того, що на момент звернення позивача до господарського суду відповідачем при виконанні ІV етапу робіт за договором були порушені права або інтереси позивача.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення ІV етапу виконання робіт є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 526, 530, 610, 611, 651, 653 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", код ЄДРПОУ 04880311 (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, р/р 26009619949344 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Київ, код ЄДРПОУ 00013764 (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 92/2, р/рахунок 37173200013764 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) - 135,61грн. неустойки.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", код ЄДРПОУ 04880311 (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, р/р 26009619949344 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 868,12грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25.10.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.