Рішення № 34424366, 21.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 922/3675/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ТАКТ", м. Дніпропетровськ до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" сел. Панютино про стягнення 5 445,30грн. за участю представників сторін:

позивача - Бичков В.В., посвідчення адвоката № 1438 від 13.11.07р.;

відповідача -Михалевич О.В., дов. № 1/3452 від 17.06.11р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 857,54грн. та 3% річних в розмірі 1 727,44грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 9 П-ЦВССВ(ВМТП-12.70)ю від 30.01.12р., а також покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат на оплату послуг адвоката та судового збору.

25.09.13р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 733,59грн. та 3% річних в розмірі 1 711,71грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 9 П-ЦВССВ(ВМТП-12.70)ю від 30.01.12р., а також покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат на оплату послуг адвоката та судового збору.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що умовою здійснення оплати по договору є наявність документів про отримання та прийом-передачу товару, оскільки сторонами не підписано актів прийому - передання товару, а є лише видаткові накладні, то, на думку відповідача, не можливо визначити початок перебігу строку отримання товару та, відповідно, настання строку для його оплати. Вважає, що строк для оплати товару за договором ще не настав, а тому не має правових підстав для задоволення позову.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.01.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Такт" (позивач) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (відповідач) було укладено договір поставки (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2012 році поставити відповідачу товар, зазначений у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач прийняти та оплатити його вартість.

Умовами договору (п.5.1) сторони погодили строк поставки (передачі) товару протягом 25 календарних днів з моменту отримання заявки відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач у строки, визначені договором, згідно наданих відповідачем заявок № 1/9751 від 27.11.12р. та № 1/10163 від 12.12.12р., за видатковими накладними № РН-016606 від 03.12.12р., № РН-016616 від 03.12.12р., № РН-017200 від 13.12.12р. та № РН-017196 від 13.12.12р. поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 100 932,61грн.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та факт встановлення договірних відносин.

Окрім видаткових накладних, факт отримання відповідачем товару 03.12.12р. та 13.12.12р. підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленими належним чином та наявними у справі.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки відповідачем проводяться шляхом оплати поставленого товару з відстрочкою платежу протягом 31 календарного дня з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами документів про передачу товару.

Такими документами суд вважає видаткові накладні, що підписані двома сторонами та підтверджують факт передання та отримання товару за договором. Та саме з цієї дати суд вважає початок перебігу строку оплати за отриманий за договором товар.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно того, що строк для оплати товару за договором для відповідача не настав, оскільки сторонами до теперішнього часу не підписано акт прийому-передачі товару. При цьому відповідач посилається на п.5.3 договору, яким визначено дату поставки товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що акт прийому-передачі, на відсутність якого посилається відповідач, не є обов'язковим первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції. Як вже було зазначено судом, в матеріалах справи достатньої доказів, що фіксують факт передання товару та є видаткові накладні, де зазначена дата передання та отримання відповідачем товару за договором, які підписанні останнім без будь - яких зауважень та заперечень.

До того ж суд зазначає, що сторони виклали пункт 5.3 договору щодо дати поставки товару в альтернативній формі, а саме "датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і/або підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору".

Таким чином, за товар, отриманий за видатковими накладними № РН-016606 від 03.12.12р. та № РН-016616 від 03.12.12р. відповідач повинен був здійснити оплату до 04.01.13р., а за видатковими накладними № РН-017200 від 13.12.12р. та № РН-017196 від 13.12.12р. до 14.01.13р.

В порушення умов договору, відповідач за поставлений позивачем товар своєчасно не розрахувався. З наданої позивачем копії банківської виписки, судом встановлено, що відповідач повністю сплатив суму боргу в розмірі 100 932,61грн. лише 02.08.13р. (а.с. 54).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних за період з 04.01.13р. по 02.08.13р. за видатковими накладними № РН-016606 від 03.12.12р., № РН-016616 від 03.12.12р., та за період з 15.01.13р. по 02.08.13р. за видатковими накладними № РН-017200 від 13.12.12р. та № РН-017196 від 13.12.12р. на загальну суму 1 711,71грн.

Сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати (п.10.2 договору).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені на загальну суму 3 733,59грн. за періоди з 04.01.13р. по 04.07.13р. та з 15.01.13р. по 15.07.13р., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3 750,00грн. витрат на надання правової допомоги адвокатом виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази понесених витрат на оплату послуг адвоката, а саме договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 02/ГС від 02.07.13р., укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Статус", акт прийому-передачі адвокатських послуг від 17.07.13р., копії платіжних доручень № 1593 від 24.07.13р. на суму 1 750,00грн. та № 2038 від 22.08.13р. на суму 2 000,00грн., звіт адвоката від 10.09.13р., суд вважає за можливе понесені витрати по сплаті за надання правової допомоги в розмірі 3 750,00грн. покласти на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.11р. № 3674-VI.

Відповідно до ст.4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За таких обставин, за приписами ст.49 ГПК України при задоволенні позову витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 598, 599, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статтею 202 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", код ЄДРПОУ 01056362 (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютене, вул. Леніна, 5, п/р 26001036555 в АБ "Експрес-Банк", МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт", код ЄДРПОУ 21858879 (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Хуліана Грімау, 8/3, п/рахунок 26002001302752 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) - 1 711,71грн. 3% річних, 3 733,59грн. пені, 1 720,50грн. судового збору, 3 750,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.10.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.