Ухвала суду № 34417281, 23.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.Справа № 815/4393/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника Приватного підприємства "Модуль" - Лакотош Дмитра Валерійовича та представника відповідача - Смірнової Анни Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Модуль" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Модуль" до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року Приватне підприємство "Модуль" (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2013 року за №0000172201 та №0000182201.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки відбулось в межах кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32012040040000013 від 13 грудня 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, однак, на день проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень обвинувальний вирок по справі ФОП ОСОБА_3 відсутній, а тому і висновки податкового органу, зроблені на підставі кримінального провадження є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, а до розгляду вказаної кримінальної справи ДПІ не мала права приймати спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ПП подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 07 лютого 2013 року за №01-045/077 та відповідно до наказу ДПІ від 06 лютого 2013 року за №65 фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт за №275/22-0304/31786358 від 14 лютого 2013 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Модуль", якою встановлено нереальність здійснення господарських відносин позивача із ФОП ОСОБА_3 на суму 68709,84 грн., що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 13170, 00 грн. внаслідок порушення п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, крім того, було встановлено заниження ПП податку на додану вартість по вказаним операціям за липень 2011 року.

На підставі вказаного акту, а також в зв'язку з встановленими порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року за №0000172201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 13170,00 грн. та за №0000182201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 17178,00 грн., у тому числі за основним платежем 11452,00 грн. та за штрафними санкціями 5726,00 грн..

Винесення зазначених податкових повідомлень - рішень і стало підставою для звернення ПП в червні 2013 року з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, надані представником позивача на підтвердження здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 не містять необхідних реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", зокрема, відсутнє місце складання видаткової накладної. Крім того, судом було враховано, що позивачем не зазначено, який конкретно транспорт використовувався для перевезення вантажу, рівно як і не наведено будь-яких інших доказів поставки товарів від постачальника до покупця за правочинами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно статті 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Обґрунтовуючи правомірність формування сум податкового кредиту та включення відповідних коштів до складу витрат позивач, на ряду з іншим, наголошував, що 07 липня 2011 року між ним та ФОП ОСОБА_3 укладено договір поставки за №0707, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язується передати ПП вироби металопрокату.

Однак, наявність складеного учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Більше того, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено, зокрема, відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вказаним вище договором, позивачем до суду надано: видаткову накладну від 12 липня 2011 року за №0707, податкову накладну від 07 липня 2011 року за №55, розрахунок за №8 від 12 липня 2011 року, розрахунок за №9 від 29 липня 2011 року. Проте, з аналізу наданих первинних документів випливає, що видаткова накладна не містить місце її складання. Крім того, згідно п.3.3 Договору поставки від 07 липня 2011 року за №0707, поставка товару здійснюється на умовах самовивозу транспортом покупця зі складу постачальника, який знаходиться у м.Дніпропетровську, але позивачем ані під час подання адміністративного позову, ані під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не вказано яким саме чином здійснювалася така поставка, який конкретно транспорт використовувався, та не надано жодного доказу на підтвердження такого транспортування.

На підтвердження здійснення господарської операції щодо придбання у ФОП ОСОБА_3 металовиробів позивач посилався також на видаткову та податкову накладні і рахунок-фактуру на подальший продаж цих виробів ТОВ «Кіслородмаш».

Разом з тим, усі три вказані документи містять різні кількісні показники товару, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися належними доказами доводів ПП.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилання позивача на п.86.9 ст.86 ПК, оскільки зазначена кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_3, а не відносно ПП, у зв'язку з чим положення цієї норми щодо неможливості прийняття податкового повідомлення-рішення до набрання вироком суду законної сили на позивача не розповсюджується.

Враховуючи відсутність доказів реальності вчинення господарської операції між ПП та ОСОБА_3 та, як наслідок, юридичної дефектності відповідних первинних документів, що за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції, колегія суддів вважає, що висновки ДПІ про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є обґрунтованими, а, відповідно, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень та постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - відсутні.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ПП, викладенні у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні доводам адміністративного позову, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Модуль" - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька