Ухвала суду № 34416118, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1115/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Мельничука В.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автосервіс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Автосервіс» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582301/706 та №0000572301/705 від 21.03.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга - Груп» (код ЄДРПОУ 36449011), за результатами якої 02.03.2012 року складено акт №4/231/13739669.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем ч.5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228, 626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Позивачем при придбанні товарів (послуг); п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.15, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення від 24.05.1995 року №88; ст.ст.2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 50 600,00 грн, в. т.ч.: ІІ квартал 2011 року - 50 600,00 грн; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 Кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит та податок на додану вартість в сумі 44 000,00 грн, в т.ч. за серпень 2011 року - 44 000,00 грн.

01.08.2011 року між Позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» укладено договір про постачання товару №182011.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться копія договору від 01.08.2011 року №182011, податкова накладна від 12.08.2011 року №6, видаткова накладна від 12.08.2011 року №6.

Відповідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.14.1.181 ст.181 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом п.198.1 статті 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Кодексу).

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу встановлено, що платник податку зобов»язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов»язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно п.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що документи, які маються в матеріалах справи (копія договору від 01.08.2011 року №182011, податкова накладна від 12.08.2011 року №6, видаткова накладна від 12.08.2011 року №6), укладені та видані на виконання умов договору від 01.08.2011 року №182011, оформлені належним чином, є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та, відповідно, підтверджуються факт здійснення господарської операції та обґрунтовано були враховані при визначенні Позивачем об»єкту оподаткування.

В ході розгляду справи в апеляційній інстанції представником Позивача були також надані належним чином оформлені копії платіжних доручень, що підтверджують здійснення платежів на виконання умов вищевказаного договору та зміну матеріального стану суб»єкта господарювання; крім того надано оборотно-сальдову відомість та документи, що підтверджують наявність товарів на складі.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження нікчемності укладених між Позивачем та його контрагентом правочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим та вірним рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582301/706 та №0000572301/705 від 21.03.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Мельничук В.П.

Ухвала складена в повному обсязі 22 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.