Рішення № 34407322, 29.10.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1509/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3788/2013 Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В.

Доповідач Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.

суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 серпня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просило стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 44 456,71 грн. за кредитним догвором №DNH4KР20180866 від 24 квітня 2006 року та судові витрати у розмірі 444,57 грн.

В обґрунтування позову банк зазначав, що 24 квітня 2006 року уклав із ОСОБА_2 кредитний договір №DNH4KР20180866, за яким остання отримала кредит у розмірі 3 741,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Оскільки боржник порушувала умови кредитного договору щодо його повернення, на час звернення позивача до суду утворився борг на загальну суму 44 456,71 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 серпня 2013 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказує, що позовна заява подана до суду у межах строку позовної давності, який відповдно до умов кредитного договру збільшено до п'яти років.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 24 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNH4KР20180866. За умовами вказаного договору банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 3 741,40 грн. на строк 24 місяці по 24 квітня 2008 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% н на місць на суму залишку заборгованості за кредитом, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в обумовлених у заяві та Умовах пр онадання споживчого кредиту фізичним особам строк, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», Тарифами складає між нею та банком кредитно-заставний договір.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами на зеперечувалося, що ОСОБА_2 отримала кредитні кошти.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4.1 Умов за користування кредитом у період з дати укладання даного догвору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах та заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка скаладається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Згідно п.5.1. Умов при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п.3.2.2,3.2.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Пункт 5.3 Умов визначає, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. +5% від суми заборгованості.

Отже, умовами кредитного договору було передбачено обов'язок позичальника сплачувати пеню й штраф за порушення кредитних зобов'язань, але за різних підстав та за різні порушення зобов'язання: за порушення строку платежів і за порушення графіку платежів.

Встановлено, що відповідачка належним чином не виконала обов'язків щодо повернення кредитних ресурсів та сплати відсотків.

З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 06 лютого 2013 року ОСОБА_2 мала заборгованість перед банком у загальному розмірі 44 456,71 грн., з яких:

- 3 441,24 грн. заборгованість за кредитом;

- 14 814,96 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 23 607,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2 093,18 грн. - штраф (процентна складова).

Будь-яких доказів на підтвердження стягнення заборгованості за кредитним договором іншими судовими рішеннями, які набрали законної сили, матеріали справи не містять та сторони не посилаються на наявність таких обставин.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем було заявлено вимогу про застосування строку позовної давності до вказаного позову і з моменту закінчення терміну дії кредитного договору пройшло більше як три роки, то в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком з огляду на наступне.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 259 ЦК визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Разом з тим, районний суд належним чином не перевірив доводи, які мають значення для правильного вирішення справи та не врахував того, що у заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомилася та згодна із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані їй у письмовій формі, своїм підписом підтвердила факт про надану їй повну інформацію про умови кредитування. Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Крім того, цивільним законодавством передбачено, що визнання боргу перериває позовну давність у цивільних праовідносинах, на які вона поширєються.

Так, згідно ч.1 ст.264 ЦК України, якщо особою вчинені дії, які свідчать про визнання нею свого боргу, то перебіг позовної давності переривається.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давносі, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості, останній платіж за кредитним договором (в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором) виконаний ОСОБА_2 01 червня 2009 року на суму 06,88 грн.

Отже, за умовами оспорюваного договору позовна давність становить п'ять років, тобто позивачем заявлено позовні вимоги з дотриманням строків позовної давності.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно із умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам. Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю в п'ять років.

Між тим, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тому колегія суддів вважає, що, враховуючи норми ч. 2 ст. 258 ЦК України, пеня повинна бути стягнута за один рік, оскільки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік, а п'ять років - це є лише збільшена позовна давність (для звернення до суду).

Отже, зі ОСОБА_2 на користь банку належить стягнути 7 404,48 грн. пені.

Крім того, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Документальне підтвердження у матеріалах справи знайшли сплата позивачем судового збору за подачу позову на суму 444,57 грн.

Оскільки ціна позову складала 44 456,71 грн., а розмір заборгованості, яку належить стягнути із ОСОБА_2, складає 28 253,86 грн. (64% від ціни: 28 253,86 грн.Х100%/44 456,71 грн.), то на користь банку належить присудити 284,53 грн. судових витрат (444,57 грн.Х64%/100%).

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 серпня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4KР20180866 від 24 квітня 2006 року у розмірі 28 253,86 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 284,53 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ Т.О. Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук