Рішення № 3440660, 01.04.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 квітня 2009 р. Справа 9/48-09

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Балтака О.О., при секретарі судового засідання Одарченко О.Г.,

за участю представників сторін :

позивача : Гоц Н.О., за довіреністю № 22/118 від 02.01.2009 року

відповідача : Міськова Я.Е., за довіреністю без номера від 28.03.2009 року Тригуб В.П., за довіреністю без номера від 28.03.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, справу

за позовом:приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( пр-т Воз'єднання, 15, м. Київ, 02160/ вул. Келецька, 53 кімн. 401, м. Вінниця, 21027)

до:сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" ( вул. Київська,1, с. Комсомольське, Козятинський р-н, 22133)

про стягнення 226 175,31 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ звернулось з позовом до суду про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" , с. Комсомольське, Козятинський район, Вінницька область 226 175,31 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань згідно договору поставки № Х2-02-0056 від 11.03.2008 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач всупереч умов договору поставки № Х2-02-0056 від 11.03.2008 року не провів повну оплату отриманого товару, чим порушено права позивача. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 169 494 грн. 49 коп. - основного боргу, нараховану відповідно до п. 5.2 Договору пеню в розмірі 10587 грн. 60 коп.; передбачений п. 5.4. Договору штраф у розмірі 15%, що склав - 33374 грн. 17 коп.; передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, 6101 грн. 80 коп. - інфляційних та з урахуванням п. 5.5. Договору 6617 грн. 25 коп. - 15% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні 02 квітня 2009 року, проти позову заперечують, стверджуючи що основний борг, не зважаючи на важке матеріальне становище товариства, погашений повністю, на підтвердження чого надано платіжні доручення № 76 від 25.02.2009 р. на суму 100000 грн. 00 коп. та № 92 від 10.03.2009 р. на суму 69494 грн. 49 коп.. З огляду на наведене, відповідач просить відмовити в задоволені вимог позивача в частині нарахованих штрафних санкцій та понесених судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2009 року підтвердила, що суму основного боргу погашено, однак наполягає на стягненні пені, штрафу, інфляційних, річних, а також на покладенні судових витрат на відповідача, оскільки погашення суми основного боргу відбулось після звернення з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував, що 11.03.2008 року між сторонами було укладено договір поставки № Х2-02-0056 на виконання умов якого, позивачем був поставлений відповідачеві товар (засоби захисту рослин) на суму 222494 грн. 49 коп., про що свідчать видаткові накладні № Х2-02-0027 від 12.03.2008 року на суму 3977 грн. 25 коп., № Х2-02-0248 від 18.04.2008 року на суму 24997 грн. 00 коп., № Х2-02-0321 від 25.04.2008 року на суму 10381 грн. 80 коп., № Х2-02-0420 від 19.05.2008 року на суму 90434 грн. 37 коп., № Х2-02-0436 від 21.05.2008 року на суму 20454 грн. 00 коп., № Х2-02-0437 від 21.05.2008 року на суму 2443 грн. 09 коп., № Х2-02-0498 від 28.05.2008 року на суму 4544 грн. 40 коп., № Х2-02-0500 від 28.05.2008 року на суму 7575 грн. 00 коп., № Х2-02-0539 від 03.06.2008 року на суму 2298 грн. 10 коп., № Х2-02-0808 від 04.09.2008 року на суму 21299 грн. 48 коп., № Х2-02-0878 від 01.10.2008 року на суму 34090 грн. 00 коп. .

Відповідно до п.п. 2.1 Договору № Х2-02-0056 від 11.03.2008 року відповідач зобов'язався розрахуватися за поставлений товар не пізніше 01 листопада 2008 року .

Як вбачається з банківських виписок від 24.07.2008 р., від 06.08.2008 р., від 21.08.2008 р. та від 22.08.2008 р. відповідач здійснив частковий розрахунок на загальну суму 53000 грн. 00 коп..

Таким чином , станом на день подання позовної заяви сума основного боргу складала 169494 грн. 49 коп. ( 222494 грн. 49 коп. - 53000 грн. 00 коп).

Судом з'ясовано що, згідно платіжних доручень № 76 від 25.02.2009 р. на суму 100000 грн. 00 коп. та № 92 від 10.03.2009 р. на суму 69494 грн. 49 коп., відповідачем погашено суму основного боргу, а відтак провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 169494 грн. 49 коп. підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, згідно договору № Х2-02-0056 від 11.03.2008 року відповідач погасив основний борг з простроченням виконання грошових зобов'язань, з огляду на це позивач просить стягнути з відповідача передбачені договором: пеню, штраф, 15% річних та втрати від інфляції відповідно до ч. 2 ст. 625 УК України.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.1 Договору сторони узгодили, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару не пізніше 01.11.2008 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Що стосується вимоги позивача відносно стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 15% річних, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони в Договорі № Х2-02-0056 від 11.03.2008 року ( п. 5.1) передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, згідно п. 5.2. Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п. 2.1. даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування за кожен день прострочення.

У випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктом 2.1 даного договору, понад 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі 15% від ціни договору (п. 5.4 Договору № Х2-02-0091 від 24.03.2008 року).

Окрім того, сторони, як це вбачається з п. 5.5 Договору № Х2-02-0056 від 11.03.2008 року , прийшли до угоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 15 %.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 15 % річних, інфляційних втрат та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

При цьому судом здійснено перевірку правильності розрахунку 10587 грн. 60 коп. пені, 33374 грн. 17 коп. штрафу; 6101 грн. 80 коп. - інфляційних та 6617 грн. 25 коп. - 15% річних, в результаті вважає його обгрунтованим та арифметично правильним.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 56680 грн. 82 коп. ( з яких : 10587 грн. 60 коп. пеня, 33374 грн. 17 коп. штраф; 6101 грн. 80 коп. - інфляційні та 6617 грн. 25 коп. - 15% річних) доведеною.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 06.02.2009 року, від 17.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 15 % річних, інфляційних втрат та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з покладенням судових витрат на відповідача, відповідно до норм ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вул. Київська, 1, с. Комсомольське, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22133, код за ЄДРПОУ 03732117, п/р 26001304170183 у ФАК "Банк "Національний кредит" м. Вінниця, МФО 302894) на користь приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( пр-т Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160, код за ЄДРПОУ 30369454, п/р 26008233 у філії ЗАТ "ПУМБ" м. Севастополь, МФО 308092) 10587,60 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят сім грн. 60 коп.) пені, 33374, 17 грн. (тридцять три тисячі триста сімдесят чотири грн. 17 коп.) штрафу; 6101,80 грн. (шість тисяч сто одна грн. 80 коп.) - інфляційних, 6617, 25 грн. ( шість тисяч шістсот сімнадцять грн. 25 коп.) - 15% річних; 2261,75 грн. ( дві тисячі двісті шістдесят одна грн. 75 коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 169494,49 грн. (сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири грн. 49 коп. ) - припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 квітня 2009 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (ПП "Хімагромаркетинг 2000" - пр-т Воз'єднання, 15, м. Київ, 02160; представнику позивача - вул. Келецька, 53 кімн. 401, м. Вінниця, 21027)

4 - відповідачу (СТОВ "Мрія" - вул. Київська,1, с. Комсомольське, Козятинський р-н, 22133)