Ухвала суду № 34404254, 28.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/6330/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2034/2-4504/11 Пілюгіна О.М.

Категорія: договірні Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.,

при секретарях - Каплоух Н.Б., Чемерис Л.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору міни,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору міни.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказувала, що 16 вересня 2008 року між нею та ОСОБА_2 укладений спірний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, під впливом обману. За вказаним договором відповідач пообіцяв позичити їй кошти на ремонт будинку після укладення договору міни її частки будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на книгу «Большая Знцикпопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Византмськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, з доплатою з боку відповідача. Зобов'язання за договором ОСОБА_2 не виконав, книгу вона не отримала, доплату одержала частково. Всупереч суті договору міни вона не зобов'язувалась передати і не передавала відповідачу у власність частину будинку, а відповідач не прийняв у власність частину будинку. Таким чином договір міни не був спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені договором, що є підставою для визнання його недійсним.

Тому, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним договір міни 3/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на книгу «Большая Знцикпопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Византмськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, посвідчений 16 вересня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, між нею та відповідачем.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на його безпідставність та недоведеність вимог, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2013 року позов задоволено. Договір міни 3/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на книгу «Большая Знциклопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездь-Византійськое право, издатели: Библіографическій Институть (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, укладений 16 вересня 2008 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, та посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, визнано недійсним.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 та її представник, який приймав участь у справі першої інстанції про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлися належним чином. Про що свідчять зворотні поштові повідомлення, та заява позивачки про знаходження її за вказаною адресою. У судові засідання після оголошення перерви за її заявою повторно не з'явилялися.

При цьому позивачка особисто направила заяву про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою.

Неявка позивача повторно та неявка представника відповідача, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції обґрунтовано виходив, що вона вчинила договір міни під впливом помилки, оскільки помилялася щодо обставин, які мають істотне значення саме щодо вартості майна.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 вересня 2008 року позивачка з однієї сторони та відповідач з другої уклали договір міни, відповідно до якого, позивачка належні їй 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, обміняла на книгу «Большая Знцикпопедія» Четвертый томъ, Бугурусланскій уездъ-Визакпйськое право, издатели: Библіографическій Институтъ (Мейеръ) въ Лейпциге и Вене, Книгоиздательское Товарищество «Просвещеніе» въ С.-Петербурге, що знаходиться у спільній власності відповідача та його дружини з доплатою 79000 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр № 3059.

Згідно із ч. 1 ст. 715 ЦК України, ч. 1 ст. 716 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'яток та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Матеріалами справи підтверджено, що предметом договору міни між сторонами є 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. При цьому у складі відчужуваного майна також зазначені самовільні будівлі і будівлі право власності на які належним чином не оформлено.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що при укладанні угоди міни оцінка нерухомого майна не проводилась, домовленість сторін щодо вартості частки майна ґрунтувалась на припущеннях, позивачка помилялась стосовно складу частки майна, яке в повному обсязі не підлягало відчуженню, зокрема щодо самовільно зведеного нерухомого майна.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції про те , що відповідачем не надано доказів наявності самого предмету договору міни - книги, даних про її оцінку, відсутні відомості про оцінку передачу, акт приймання передачі, інше, відсутність даних про передачі книги позивачу в самому договорі. Відсутність даних щодо оцінки книги, що обмінювалась на частину будинку, дають усі підстави вважати, що позивач помилилась щодо предмету договору міни- книги, і взагалі суду не надано доказів наявності книги, як предмету договору міни.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що представником відповідача у судовому засіданні доказів на спростування вказаних обстави не надано.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд першої інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового.

Колегія суддів, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: