Постанова № 34400163, 17.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа№ 927/979/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Ширай К.А. - дов. від 02.10.2013 року № 28/438

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми „Сіверянка" на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.08.2013 року

у справі № 927/979/13 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Чернігівобленерго" (м. Чернігів)

до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми „Сіверянка" (м. Чернігів)

про стягнення 263 967 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Чернігівської області звернулося Публічне акціонерне товариство „Чернігівобленерго" з позовом до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми „Сіверянка" про стягнення з відповідача на користь позивача 259 450 грн. 84 коп. боргу за активну електроенергію, 1 672 грн. 97 коп. боргу за реактивну електроенергію, 42 грн. 73 коп. інфляційних нарахувань, 484 грн. 07 коп. 3% річних, 2 317 грн. 05 коп. пені.

Рішенням від 20.08.2013 року господарський суд Чернігівської області припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію у сумі 65 000 грн. та боргу за реактивну електроенергію в сумі 456 грн. 44 коп. Позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ПАТ ВТФ „Сіверянка" на користь ПАТ „Чернігівобленерго" 194 450 грн. 84 коп. боргу за активну електроенергію, 1 216 грн. 53 коп. боргу за реактивну електроенергію, 42 грн. 73 коп. інфляційних нарахувань, 484 грн. 07 коп. 3% річних, 2 304 грн. 29 коп. пені, 5 279 грн. 10 коп. судового збору. В решті позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ПАТ ВТФ „Сіверянка" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 20.08.2013 року по справі № 927/979/13в частині стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року апеляційна скарга ПАТ ВТФ „Сіверянка" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 927/979/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 17.10.2013 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засідання 17.10.2013 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2003 року Закрите акціонерне товариство „Виробничо-торгова фірма „Сіверянка" (постачальник) та Відкрите акціонерне товариство „Чернігівобленерго" (постачальник) уклали Договір на постачання електричної енергії № 32.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року постачання електроенергії для забезпечення потреб споживачів здійснюється на підставі договору на постачання електроенергії, що укладається між споживачем та електропостачальною організацією.

Відповідно до умов договору від 30.07.2003 року № 32 постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 9.5 договору від 30.07.2003 року № 32 він набуває чинності з 30.07.2003 року, діє до 31.12.2003 року і вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору від 30.07.2013 року № 32 про постачання електричної енергії.

08.12.2003 року сторони підписали додаткову угоду № 2-126 до договору про постачання електричної енергії від 30.07.2003 року №32, в якій виклали п. 2.2.4 та п. 7.3 договору в новій редакції: п.2.2.4. щомісячно 13 числа знімати та не пізніше наступного дня представляти до електропостачальної організації складений за установленою формою і підписаний відповідальною особою „Акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії" згідно переліку п.7.2 цього договору (додаток №3 „Характеристика точок обліку електричної енергії на власні потреби споживача та на потреби субспоживачів") та отримувати рахунки на оплату спожитої електроенергії і інших платежів за розрахунковий період. Неотримання споживачем рахунку не звільняє його від сплати пені; п.7.3. розрахунковий період встановлюється з 14 числа попереднього (розрахункового) місяця по 13 число розрахункового місяця включно.

Згідно п.1.2 додаткової угоди від 08.12.2003 року № 2-126 вона вводиться в дію з дати підписання.

Матеріали справи свідчать про підписання між сторонами до договору від 30.07.2003 року № 32 про постачання електричної енергії додаткової угоди від 30.11.2010 року № 6, додаткової угоди від 07.07.2011 року №9, додаткової угоди від 05.03.2012 року № 11, додаткової угоди від 14.05.2012 року № 12, додаткової угоди від 02.01.2013 року № 14.

Також сторонами по справі було підписано додатки до договору від 30.07.2003 року № 32 про постачання електричної енергії: додаток №1/1-1/3 „Однолінійна схема електропостачання об'єкта споживача"; додаток № 2/1-2/3 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; додаток № 4-4/1 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; додаток № 8 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.1.4 договору від 30.07.2003 року № 32 постачальник зобов'язався щомісячно надавати споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив за розрахунковий період з 14.04.2013 року по 13.07.2013 року відповідачеві 370 893 кВтгод електроенергії, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами про використану електричну енергію від 13.05.2013 року (129 417 кВтгод), від 13.06.2013р. (119 369 кВтгод), від 13.07.2013 року (122 107 кВтгод).

На виконання умов договору відповідачу виставлено позивачем рахунки за спожиту активну електроенергію на суму 259 450 грн. 84 коп., а саме: від 13.05.2013 року № 518_05-2013 на суму 87 844 грн. 06 коп., який отриманий відповідачем 13.05.2013 року, від 13.06.2013 року № 518_06-2013 на суму 86 165 грн. 68 коп., який отриманий відповідачем 13.06.2013 року, від 13.07.2013 року № 518_07-2013 на суму 85 441 грн. 10 коп., який отриманий відповідачем 15.07.2013 року.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що за період з 14.04.2013 року по 13.07.2013 року сторонами підписано акти за перетікання реактивної електроенергії, в яких визначена вартість реактивної електроенергії, а саме: від 13.05.2013 року на суму 456 грн. 44 коп., від 13.06.2013 року на суму 568 грн. 42 коп., від 13.07.2013 року на суму 648 грн. 11 коп., та відповідачу пред'явлено до оплати рахунки за реактивну електроенергію на загальну суму 1 672 грн. 97 коп., а саме: від 13.05.2013 року № 518_05-2013 на суму 456 грн. 44 коп. (отриманий відповідачем 13.05.2013 року), від 13.06.2013 року № 518_06-2013 на суму 568 грн. 42 коп. (отриманий відповідачем 13.06.2013 року), від 13.07.2013 року № 518_07-2013 на суму 648 грн. 11 коп. (отриманий відповідачем 15.07.2013 року).

Відповідно до п. 2.2.3 договору від 30.07.2003 року № 32 споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати за спожиту електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими у цей період тарифами по класах напруги, умовами цього договору та діючого законодавства.

У п.2.2.5 договору від 30.07.2003 року № 32 сторони встановили, що споживач зобов'язується оплату фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період проводити грошовими коштами, за діючими тарифами, остаточний розрахунок - не пізніше перших 3 операційних днів після закінчення розрахункового періоду, визначеного п.7.3 цього договору.

Згідно п. 2.2.6 договору від 30.07.2003 року № 32 споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4 до цього договору „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії" в терміни проведення остаточного розрахунку.

На час розгляду справи, позивачем не надано суду доказів укладення між сторонами додатку № 4 „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії", на яки йдеться посилання у п. 2.2.6 договору.

Згідно п. 16 Порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який підписаний сторонами 02.01.2013 року (додаток № 8 до договору), кошти за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії протягом 3 операційних днів з дня отримання рахунку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на визначені сторонами у п. 2.2.5 договору та у п. 7.3 договору (в редакцій викладеній у п. 1 додаткової угоди від 08.12.2003 року № 2-126) строки оплати спожитої електричної енергії, а у п. 16 додатку № 8 до договору визначені сторонами строки оплати за перетікання реактивної електричної енергії, відповідач був зобов'язаний провести оплату за спожиту активну електроенергію по рахунку від 13.05.13 року № 518_05-2013 на суму 87 844 грн. 06 коп. у строк 16.05.2013 року, по рахунку від 13.06.2013 року № 518_06-2013 на суму 86 165 грн. 68 коп. у строк 18.06.2013 року, по рахунку від 13.07.2013 року № 518_07-2013 на суму 85 441 грн. 10 коп. у строк 18.07.2013 року та за перетікання реактивної електроенергії по рахунку від 13.05.2013 року № 518_05-2013 на суму 456 грн. 44 коп. у строк 16.05.2013 року, по рахунку від 13.06.2013 року № 518_06-2013 на суму 568 грн. 42 коп. у строк 18.06.2013 року, по рахунку від 13.07.2013 року № 518_07-2013 на суму 648 грн. 11 коп. у строк 18.07.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в обумовлені строки за активну та реактивну електроенергію своєчасно не розрахувався. Заборгованість відповідача на день подачі позову за активну електроенергію становила 259 450 грн. 84 коп., за реактивну електроенергію - 1 672 грн. 97 коп., що підтверджується матеріалами справи та Актами звірки розрахунків за активну та реактивну енергію за травень, червень 2013 року, які підписані сторонами і скріплені їх печатками, копії яких надані до матеріалів справи.

Після порушення провадження у справі відповідач 13.08.2013 року здійснив часткове погашення заборгованості за активну електроенергію у сумі 65 000 грн. та частково оплатив борг за реактивну електроенергію в сумі 456 грн. 44 коп. згідно банківських виписок від 13.08.2013 року, копії яких подані позивачем до матеріалів справи.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки, заборгованість в сумі 65 000 грн. за спожиту активну електроенергію та в сумі 456 грн. 44 коп. за реактивну електроенергію відповідачем сплачена після порушення провадження у справі, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за активну електроенергію становить 194 450 грн. 84 коп., за реактивну електроенергію 1 216 грн. 53 коп., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості у вищезазначеному розмірі.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 194 450 грн. 84 коп. за активну електроенергію та у сумі 1 216 грн. 53 коп. за реактивну електроенергію.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору від 30.07.2003 року № 32 сторони встановили відповідальність споживача за неоплату платіжних документів у терміни, передбачені п. 2.2.5, 2.2.6 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожну прострочену добу по дату проведення оплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню за період з 17.05.2013 року по 05.07.2013 року складає 2 304 грн. 29 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 42 грн. 73 коп. та 3% річних в сумі 484 грн. 07 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми „Сіверянка" на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.08.2013 року по справі № 927/979/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.08.2013 року по справі № 927/979/13 залишити без змін.

3. Справу № 927/979/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано_____

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Коротун О.М.