Рішення № 34397048, 24.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Руденко Л.М.

Доповідач Ларіна Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

Суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому зазначено, що відповідно до договору від 15 квітня 2008 року відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 11 324 грн. 51 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,0 % на рік на суму залишку заборгованості. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов Договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати для погашення заборгованості, що складається з заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією а також інші витрати згідно Умов.

Відповідач не виконував умов Договору, тому позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором та судові витрати.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № KTXRRC02731645 від 15 квітня 2008 року у розмірі 92798,57 грн.; вирішено питання про судовий збір.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що 15 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_1 оформила кредит у позивача на суму 11 324,51 грн. строком до 15 квітня 2010 року, при цьому їй було видано лише заяву позичальника KTXRRC02731645, жодних інших договорів та документів вона не підписувала та не отримувала. Вважає, що під час укладання договору позивачем було порушено ч. 4 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів", відповідно до якої договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві, обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Крім того, до позовної заяви позивачем надано Умови і правила надання банківських послуг, на які він посилається як на підставу нарахування штрафних санкцій, і з якими апелянт нібито була ознайомлена під час укладання кредитного договору, однак, відповідача не ознайомлювали з жодними умовами надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка" (Стандарт), і тим паче з Умовами, доданими до позовної заяви. Так, Умови і правила надання банківських послуг були затверджені після 29 липня 2009 року, оскільки в преамбулі цих Умов зазначено, що банк ПАТ КБ „ПриватБанк", який діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року, тоді як відповідач отримала кредит 15 квітня 2008 року.

На думку апелянта, зважаючи на те, що їй не було надано у письмовій формі договір, який би передбачав умови кредитування, у тому числі вид неустойки (штраф, пеня), порядок і розмір її нарахування, то посилання на вищевказані умови кредитування незаконне.

Крім того, вважає, що позивачем порушено строк позовної давності, оскільки кредит був оформлений 15 квітня 2008 року строком до 15 квітня 2010 року, жодних договорів з позивачем про збільшення строку позовної давності відповідач не підписувала, тобто до правовідносин застосовується загальний строк позовної давності, а позивач звернувся до суду з позовом у квітні 2013 року.

Також вказує, що позивачем нарахована пеня у розмірі 72 903,25 грн., у той час як заборгованість складає 10 498,86 грн., при цьому судом не враховано, що, відповідно до норм цивільного законодавства, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Зважаючи на те, що жодних договорів з банком про забезпечення виконання зобов'язань апелянт не укладала, а в підписаній заяві від 15 квітня 2008 року відсутні умови щодо застосування пені, штрафів та збільшення строку позовної давності, то застосування пені, штрафу є незаконним.

Таким чином, на думку апелянта, стягнення на користь банку пені, яка більше ніж в 7 разів перевищує суму несплачених коштів, суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що добровільно умови договору відповідач не виконує, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання.

Проте погодитися з даними висновками суду у повному обсязі не можливо, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору № KTXRRC02731645 від 15 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11 324 грн. 51 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 4-15).

Також судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 29 березня 2013 року має заборгованість у сумі 92 798 грн. 57 коп., яка складається з наступного: 10 494 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом; 1 243, грн. 87 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 261 грн. 42 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 72 903 грн. 25 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4 395грн.17 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 3).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно частини 1 ст. 627 ЦК України та частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи пеня у розмірі 72 903 грн. 25 коп. нарахована станом на 29 березня 2013 року, тобто за весь період прострочення виплат заборгованості з 15 квітня 2008 року по 29 березня 2013 року, при цьому останній платіжі по кредиту відповідачем здійснені до 28 липня 2008 року, справу розглянуто за відсутністю відповідача, заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені.

Суд першої інстанції на встановлені обставини справи та зазначені вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення пені за період, що перевищує один рік. Тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення в частині розміру та стягнення пені з відповідача за один рік в розмірі 1 143 грн. 57 коп. В інший частині рішення щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10 494 грн. 86 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 243 грн. 87 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 261 грн. 42 коп.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 1143 грн. 57 коп. ; штрафів (фіксована частина, штраф процентна складова) у розмірі 500 грн. та 4 395 грн. 17 коп. - рішення слід залишити без змін, оскільки судом встановлено порушення відповідачем зобов'язань, строк яких не сплинув. Доводи апеляційної скарги в частині застосування строку позовної давності в один рік до вимог щодо стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 210 грн. 38 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо не ознайомлення позивача з Умовами Договору та не надання їх відповідачу, апеляційний суд приймає критично, оскільки з Договору вбачається, що 15 квітня 2008 року відповідач ознайомився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані у письмовій формі, що підтверджено підписом відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо надання позивачем Умов, які не діяли на час укладення кредитного Договору, апеляційний суд приймає критично, оскільки зазначені Умови надані позивачем помилково та суду надано Умови, які діяли на час укладення кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги щодо не укладення з відповідачем договору у письмовій формі та не надання його оригіналу відповідачу, апеляційний суд приймає критично, оскільки вони суду не доведені, копія письмового Договору знаходиться у матеріалах справи, укладення договору сторонами не оспорено, відповідачем проводились оплати за Договором до 21 липня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності, апеляційний суд приймає критично, оскільки строк дії договору до 15 квітня 2010 року, за п. 5.5. Умов строк позовної давності складає 5 років, який не пропущено, враховуючи звернення позивача 30 квітня 2013 року.

З наведеного, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, рішення суду на підставі п.3-4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303 - 304, п. 2 ч. 1 307, п. 3,4 ч. 1 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № KTXRRC02731645 від 15 квітня 2008 року станом на 29 березня 2013 року у розмірі 21 038 грн. 89 коп., яка складається з наступного: 10 494 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом; 1 243 грн. 87 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 261 грн. 42 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1143 грн. 57 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф фіксована частина; 4 395 грн. 17 коп. - штраф процентна складова та судові витрати у розмірі 210 грн. 38 коп., а всього 21 249 (двадцять одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 27 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: