Ухвала суду № 34395037, 10.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р.Справа № 553/2106/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 12.06.2013р. по справі № 553/2106/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві Державна судова адміністрація України , Апеляційний суд Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (далі по тексту - УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, відповідач), за участю третіх осіб - Державної судової адміністрації України (далі по тексту - ДСА України), Апеляційного суду Полтавської області, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 та виплачувати позивачеві щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01 січня 2013 року; встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.06.2013 року по справі № 553/2106/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві щодо відмови в перерахуванні позивачеві щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і визначено такий спосіб виконання судового рішення: щомісячно, починаючи з 01 січня 2013 року, при зміні грошового утримання працюючого судді пеляційного суду Полтавської області здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання івиплачувати судді ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 вісотків від суми грошового утримання працюючого судді.

Встановлено строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій, в строк один місяць з моменту проголошення постанови.

Відповідач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 12.06.2013 року по справі № 553/2106/13-а та прийняти нове судове рішення, відмовивши позивачу в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді на рівні 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і не передбачено порядку перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів, крім суддів Конституційного Суду України. В зв`язку з чим, довічне грошове утримання позивача перерахунку не підлягає.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом № 09-03/130 від 04.11 2010 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв'язку з виходом у відставку на підставі п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, ст.43 Закону України "Про статус суддів" згідно з Постановою Верховної Ради України № 2596-VІ від 07.10.2010 р. (а.с.8-9).

Позивач перебуває на обліку в УПФУ Ленінського району в м. Полтаві та одержує довічне грошове утримання судді у відставці.

24.05.2013 року позивач звернувся до УПФУ Ленінського району в м. Полтаві із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, посилаючись на те, що з 01.01.2013 року грошове утримання працюючого судді становить 21139 грн. 00 коп., а щомісячне довічне грошове утримання позивача повинно становити 19025 грн. 10 коп. (а.с.15).

Однак, відповідачем у проведенні зазначеного перерахунку було відмовлено з посиланням на те, що ані Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ані Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008 року № 3-1 та зареєстрованим у Мінюсті України 12.03.2008 року № 200/14891, не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про що позивача повідомлено листом № 3285/02-01 від 05.06.2013 р. (а.с. 17-18).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження та про зобов`язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.01.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, а також з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Як встановлено частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок (ч.4 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до УПФУ Ленінського району в м. Полтаві із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розміру грошового утримання працюючого судді - 21139 грн. 00 коп., однак, відповідачем у проведенні зазначеного перерахунку було відмовлено з посиланням на те, що Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008 року № 3-1 та зареєстрованим у Мінюсті України 12.03.2008 року № 200/14891, не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Між тим, враховуючи пріоритетність законів на підзаконними актами, колегія суддів вважає, що вищевказана норма Порядку не підлягає застосуванню, оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" прямо передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім того, з урахуванням правила дії закону у часі, встановленого ст.ст.22, 58 Конституції України, зазначений порядок не може бути застосований у спірних відносинах як такий, що прийнятий раніше, ніж Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру довічного грошового утримання позивача як судді у відставці застосуванню підлягають положення ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не наведена вище постанова правління Пенсійного фонду України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаною постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 200/14891, не заборонено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.

У свою чергу, норми статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" безпосередньо пов`язують виплату довічного грошового утримання судді у відставці з грошовим утриманням судді, який працює на посаді, яку займав позивач до виходу у відставку, що зумовлює проведення перерахунку довічного грошового, утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.

Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на таке.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України (254к/%-ВР) та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно ч.5 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

Відповідно до п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010)12, "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

У п.7. Рішення № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року Конституційний Суд України вказав, що Закон N 3668, поширюючи дію положень абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", як вбачається з їх змісту, на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), залишив незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, але звузив обсяг цього права та встановив обмеження в перерахунках передбачених законами України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Таким чином, зазначені положення Закону N 3668 в частині поширення їх дії на Закон N 2453 стосовно виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечать вимогам частини першої статті 126 Конституції України.

У зв'язку з чим, дія абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (п.8 Рішення).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмови, зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2013 року та провести відповідні виплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 12.06.2013р. по справі № 553/2106/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.