Рішення № 3439496, 27.03.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.09р.

Справа № 8/28-09

За позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

до Управління освіти Виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради (м.Орджонікідзе)

про визнання частково недійсним договору та стягнення 7 910,71 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача: Савчук О.МС. –зав. сектором (дов. № 3074 від 06.08.08 р.)

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про:

v визнання недійсним пункту 4.2. договору оренди приміщення № 1 від 01.06.05 р., а саме словосполучення: «Крім орендної плати Орендар сплачує податок на землю/плату за користування земельною ділянкою»;

v стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів у вигляді податку на землю в сумі 7 910,71 грн.

Позов мотивовано наступним:

Пунктом 4.2. вищевказаного договору передбачено, що крім орендної плати позивач сплачує і «податок на землю»(пізніше було змінено на «плата за користування земельною ділянкою».

ЗК України передбачено право власності на земельну ділянку, коли власник може користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, та право користування, яке відрізняється тим, що користувач не може розпоряджатися землею.

Суб'єктом сплати земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів (статті 2, 5 Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю», обов'язок сплачувати земельний податок виникає з дня виникнення права власності або права користування (крім оренди) земельною ділянкою.

За загальним правилом право власності й право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації (ст. 125 ЗК України). Таким документом є відповідний державний акт (ст. 126 ЗК України).

Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір оренди будинку (споруди), а не договір оренди земельної ділянки.

Статтею 797 ЦК України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що плата справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Але користування земельною ділянкою, право на яке випливає з договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), має здійснюватися на підставі договору оренди земельної ділянки (ст. 796 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про оренду землі», орендна плата є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому плата за користування земельною ділянкою повинна здійснюватися за договором оренди землі і її додаткове внесення в межах договору найму будівлі (споруди) призведе до безпідставного збагачення наймодавця (ст. 797 ЦК України).

При цьому поняття «плата за користування земельною ділянкою»та «земельний податок»є тотожними.

Заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», звільняються від сплати земельного податку.

Позивач є бюджетною установою, яка повністю фінансується з державного бюджету, та зареєстрований як неприбуткова організація і не може бути платником земельного податку.

Позивач необгрунтовано оплатив рахунки відповідача станом на жовтень 2008 р. в сумі 7910,71 грн.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 25.02.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 27.03.09 р. включно.

По справі оголошувалась перерва з 10.03.09 р. по 27.03.09 р.

В судове засідання 27.03.09 р. відповідач не з'явився, причин свого нез'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відзиву на позов та відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (що підтверджується розпискою представника відповідача про оголошення йому перерви в судовому засіданні), а строк вирішення спору (з урахуванням його продовження) закінчується 27.03.09 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (позивач) та Управлінням освіти виконкому Орджонікідзевської міської ради (відповідач) був укладений договір оренди будинку, споруди № 1 від 01.06.05 р.

Згідно умовам вказаному договору, відповідач надав, а позивач прийняв в строкове платне користування будівлю вечірньої школи, яка являє собою двоповерховий будинок, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними спорудами), загальною площею 575 кв.м., розташовани за адресою: м. Орджонікідзе, вул. Петровського, 37, разом з земельною ділянкою площею 4344 кв.м., на строк 10-ть років з моменту прийняття обґєкта, для розміщення Орджонікідзевського міського суду.

Пунктом 4.2. вказаного договору передбачено, що крім орендної плати орендар-позивач сплачує також податок на землю.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.07 р. до названого договору оренди сторони змінили п. 4.2. цього договору, передбачивши, що позивач-орендар крім орендної плати сплачує також плату за користування земельною ділянкою.

Вказані положення договору оренди позивач вважає недійсними.

Згідно ст. 793 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення сторонами договору оренди будинку, споруди № 1 від 01.06.05 р., договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Законом України від 20.12.06 р. № 501-V було внесенно зміни у ч. 2 вказаної статті ЦК України, а саме - договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Враховуючи, що строк дії вказаного договору оренди становить 10-ть років з моменту прийняття обґєкта (п. 3.1. договору), сторони були зобовґязані забезпечити нотаріальне посвідчення укладеного ними договору оренди будинку, споруди № 1 від 01.06.05 р., але не зробили цього, договір оренди нотаріально посвідчений не був.

Крім того, стаття 794 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення сторонами договору оренди будинку, споруди № 1 від 01.06.05 р., передбачала, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Законом України від 20.12.06 р. № 501-V було внесенно зміни у вказану статтю ЦК України, а саме - договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Як свідчать матеріали справи укладений сторонами договір оренди державної реєстрації також не проходив.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як підтверджується матеріалами справи, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору оренди будинку, споруди № 1 від 01.06.05 р. і відбулося часткове виконання вказаного договору, що підтверджується письмовими доказами і не заперечується сторонами.

Разом з тим, ні одна з сторін не надала суду доказів того, що нею вчинялись дії щодо нотаріального посвідчення договору, але інша сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Таким чином, господарський суд вважає, що обидві сторони договору не мали наміру вчиняти нотаріальне посвідчення укладеного ними договору оренди, а отже –у суду відсутні підстави визнати цей договір оренди дійсним та таким, що не потребує наступного нотаріального посвідчення.

Приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд вважає встановленим, що укладений сторонами договору оренди будинку, споруди № 1 від 01.06.05 р. є нікчемним в силу статті 220 ЦК України, а також недійсним в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України, яка також передбачає, що у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним п. 4.2. договору оренди будинку, споруди № 1 від 01.06.05 р., оскільки вказаний договір є нікчемним і недійсним за законом, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається і такий договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Як підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень та актом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 21.11.08 р. № 08-23/105, у 2007-2008 роках позивачем було сплачено відповідачу 7 427,98 грн. земельного податку та плати за користування земельною ділянкою.

Статтею ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

При викладених обставинах, враховуючи, що:

v вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, в даному випадку –позивачем;

v позивач просить суд стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у вигляді податку на землю в сумі 7 910,71 грн. з мотивів недійсності п. 4.2. договору оренди, яким встановлено сплату такого податку, тобто –ним заявлено саме таку вимогу про застосування наслідків недійсності укладеного договору;

v судом встановлено той факт, що вказаний договір оренди є нікчемним і недійсним за законом і такий договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

господарський суд вважає за можливе задовольнити вказані позовні вимоги, але частково, в сумі 7 427,98 грн., які підтверджені матеріалами справи.

В стягненні суми земельного податку у розмірі 482,73 грн. слід відмовити, оскільки вказана сума не підтверджується письмовими доказами по справі.

Судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 793, 794 ЦК України, ст.ст. 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради (53304, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 7, код 02142388, п/р 35421014001166 в ГУ ДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 57, код 26239738, п/р 35213004006709 в ГУ ДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) - 7 427,98 грн. податку на землю, 95,86 грн. витрат на держмито, 55,45 грн. судових витрат, видавши наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя І.Ю. Дубінін