Ухвала суду № 34391671, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1702/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного податкового законодавства, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та донараховано податок на додану вартість на підставі зустрічних перевірок його контрагентів ТОВ «ТРИА», ТОВ «Агро СВ» та ПП «Агроінтерсервіс», які свідчать про нікчемність укладеної між позивачем та цими суб'єктами господарювання угод. Позивач наполягав на тому, що між ним та ТОВ «ТРИА», ТОВ «Агро СВ», ПП «Агроінтерсервіс» було проведено реальні товарні господарські операції. Реальність цих операцій підтверджують необхідні бухгалтерські документи, а саме видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні. Отриманий товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме виробництві сільськогосподарської продукції. Відповідно до положень Податкового Кодексу України підставою для зарахування сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару, є податкова накладна. Таким чином, податковий кредит ТОВ «Агрікор Холдинг» сформовано на підставі документу, який відповідає по формі і змісту Податковому Кодексу України та є єдиною підставою для такого формування. На момент здійснення правочинів контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи, та були платниками податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби № 0000091503, № 0000081503 від 20.12.2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На адресу Київського апеляційного адміністративного суду, 24 жовтня 2013 року, надійшла заява відповідача про заміну Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, як відповідача у справі на її правонаступника - Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Прилуцької ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТРИА», ТОВ «Агро СВ», ПП «Агроінтерсервіс» за лютий, березень, грудень, 2010 року, квітень-червень 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 29.11.2012р. № 864/15/36279482.

Перевіркою встановлено порушення товариством: - п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п.7.7.1., п. 7.7., ст.7 пункту 11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Агрікор Холдинг» завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 22882,16 грн. за лютий 2010 року; - п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п.7.7.1., п. 7.7., ст.7 пункту 11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 сг. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Агрікор Холдинг» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту на 98718,26 грн., у тому числі за березень 2010 року 91992,37 грн., за червень 2011 року на 6725,89 грн.; - п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п.7.7.1., п. 7.7., ст.7 пункту 11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 сг. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Агрікор Холдинг» занизило суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню по особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника (рядок 20 декларації (спеціальна)) за грудень 2010 року, на 30395,35 грн.

На підставі акту перевірки Прилуцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення: - №0000081503 від 20.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22882,00 грн.; - №0000091503 від 20.12.2012 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 37994,19 грн.

Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС в Чернігівській області Рішенням від 28.02.2013 року №456/10/10-215 скаргу ТОВ «Агрікор Холдинг» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Чернігові без змін. За результатами розгляду повторної скарги Державної податковою службою України було прийнято рішення від 30.03.2013 року №4831/6/10-2115, яким скарга була залишена без задоволення.

В ході проведеної перевірки позивача Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що між ТОВ «Агрікор Холдинг», як покупцем та ТОВ «ТРИА», як продавцем було укладено договір купівлі-продажу №33 від 19.02.2010 року. Згідно умов цього договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору сільськогосподарську техніку (5 розкидачів мінеральних добрив Amazone ZA-M 1501 на напівпричепах) і запасні частини до неї , згідно додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Поставка зазначеного товару до ТОВ «Агрікор Холдинг» було здійснено на підставі накладної №23 від 20.03.2010 року. Між сторонами було складено акт прийму-передачі сільськогосподарської техніки від 20.03.2010 року.

На виконання умов договору ТОВ «ТРИА» було надано позивачу податкові накладні №12 від 23.02.2010 року, №10 від 15.03.2010 року, № 21 від 23.03.2010 року.

Оплату поставлено сільськогосподарської техніки було здійснено позивачем відповідно до рахунків-фактур №112 від 22.02.2010 року, №126 від 10.03.2010 року, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Агрікор Холдинг».

Використання розкидачів мінеральних добрив у власній господарській діяльності підтверджується копіями дорожній листів трактористів за 2012 рік, які виконували роботи з розкидання добрив.

Також в ході проведеної перевірки Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що між ТОВ «Агрікор Холдинг», як покупцем та ТОВ «Агро СВ», як продавцем було укладено договори купівлі-продажу №07/12-10/01 від 07.12.2010 року, №14/12-10/02 від 14.12.2010 року та №21/12-10/03 від 21.12.2010 року, відповідно до умов цих договорів ТОВ «Агрікор Холдинг» придбало в ТОВ «Агро СВ» макуху соняшника в кількості - 87,309 т.

Поставка макухи була здійснена на підставі видаткових накладних від 07 грудня 2010 року (12,037 т на суму 25 676,11 грн.), від 14 грудня 2010 року (7,54 т на суму 15457,00 т), № 3415 від 12 грудня 2010 року (47,142857 т на суму 99 000,00 грн.), від 27 грудня 2010 року (20,59 т на суму 43239,00 грн.) (а.с. 110-113). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 151608 від 09 грудня 2010 року, 151578 від 15 грудня 2010 року, № 151585 від 28 грудня 2010 року.

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Агро СВ» виписані ТОВ «Агрікор Холдинг» податкові накладні № 3192 від 09 грудня 2010 року на суму 24676.11 гри., № 3316 від 15 грудня 2010 року на суму 15457,00, № 3415 від 21 грудня 2010 року на суму 99 000,00грн. та № 3542 від 27 грудня 2010 року на суму 43239,00 грн., всього на суму 182372,11 грн., у т.ч. ПДВ - 30395,36 грн. (а.с. 117-120).

Оплата макухи соняшника була здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Агрікор Холдинг».

Придбана у ТОВ «Агро СВ» соняшникова макуха протягом грудня 2010 року була використана для виготовлення комбікормів у відділеннях ТОВ «Агрікор Холдинг», що підтверджується протоколом випробування жми соняшникового № 173-20 від 02.11.2010 року, актами на виготовлення комбікормів № 21 від 7 грудня 2010 року, №30 від 20 грудня 2012 року, №31 від 19 грудня 2012 року. Виготовлений комбікорм використовувався підприємством для відгодівлі власного стада тварин, що підтверджується відомістю розходу кормів та зведеною відомістю по кормах за грудень 2010 року по відділенню с.Сергіївка.

Крім того, перевіркою було встановлено, що між ТОВ «Агрікор Холдинг», як покупцем та ПП «Агроінтресервіс», як постачальником було укладено договір поставки запасних частин №26 від 01.02.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товар - запасні частини для техніки покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Оприбуткування товару позивачем підтверджується видатковими накладними №АГ000000567 від 21.06.2011 року, №АГ000000633 від 01.07.2011 року, №АГ000000800 від 02.08.2011 року. На суму податкових зобов'язань ПП «Агроінтресервіс» було виписано та видано позивачу податкові накладні №74 від 21.06.2011 року, №6 від 01.07.2011 року, №89 від 22.07.2011 року.

Запасні частини для сільськогосподарської техніки поставлені ТОВ «Агрікор Холдинг» оплачені згідно рахунків на оплату №АГ 000000738 від 15.06.2011 року, №АГ000000908 від 18.07.2011 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку.

Придбані у ПП «Агроінтерсервіс» запасні частини були вмонтовані на трактора «Кейс- Магнум-310», що підтверджується лімітно-забірними картками на отримання ТМЦ №37, №38 за червень 2011 року №24 за серпень 2011 року та актами на списання матеріальних цінностей №37, № 38 від 22 червня 2011 року та №24 від 16 серпня 2011 року; комбайни Джон-Дір-9660, лімітно-забірні картки на отримання ТМЦ №111 за вересень 2011 року, №17 за жовтень 2011 року, акти на списання №111 від 03.09.2011 року та №17 від 14.10.2011 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Згідно ст.. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «ТРИА», ТОВ «Агро СВ», ПП «Агроінтерсервіс».

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв"язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також було встановлено, що Прилуцька ОДПІ зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентами на підставі висновків акту Красноперекопської ОДПІ АРК ДПС від 27.09.2012 року №172/22-03/36159930 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРИА» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року»; акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 24.06.2011 року №962/231/36961970 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Агро СВ" з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Стандарт -Д" за період грудень 2010 року»; акту Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 31.08.2012 року №2708/22-3/32326659/134 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП „Агроінтерсервіс" з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП „Фактура" (30537065) за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 року». Зазначеними актами було встановлено відсутність ТОВ «ТРИА» та ПП „Агроінтерсервіс" за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності через відсутність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТРИА» анульовано 21.05.2010 року. Перевіркою ТОВ „Агро СВ" встановлено відсутність здійснення реальної господарської операції з ТОВ „Стандарт -Д".

Висновки Прилуцької ОДПІ про нікчемність правочинів позивача з зазначеними вище контрагентами безпідставними та неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, позивачем було оплачено поставлений товар та виконано зобов'язання за договорами із зазначеними вище суб'єктами господарювання, про що свідчать надані в судове засідання виписки по рахунках позивача, поставка розкидачів мінеральних добрив, макухи кукурудзяної та запасних частин для сільськогосподарської техніки ТОВ «Агрікор Холдинг» підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами. Позивачем використано отриманий товар у власній господарський діяльності - власному виробництві, що також підтверджено належними доказами. На момент вчинення правочину ТОВ «ТРИА» було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість та мало право виписувати податкові накладні, при дослідженні взаємовідносин ТОВ „Агро СВ" та ТОВ „Стандарт -Д" органом державної податкової служби не було досліджено бухгалтерських документів, складених під час вчинення правочину між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ „Агро СВ", не надавалась оцінка зазначеній операції, та не було встановлено її безтоварність.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право Прилуцькій ОДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Враховуючи те, що було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочини, укладені між ним та його контрагентами - ТОВ «ТРИА», ТОВ «Агро СВ», ПП «Агроінтерсервіс» створили реальні юридичні наслідки для ТОВ «Агрікор Холдинг», в судовому засіданні встановлено факт оплати поставлених позивачу товарів, що підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Прилуцькою ОДПІ неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та донараховано податок на додану вартість ТОВ «Агрікор Холдинг», а тому позовні вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0000091503, №0000081503 від 20.12.2012 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 29 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.