Постанова № 34389482, 23.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3338/13-а

23 жовтня 2013 року 11год. 05хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Палагнюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кузьмарук О.С.,

відповідача: представники Красько Г.Г., Оводюк Н.В., Жолобчук Т.В., Коритнюк В.О., Оліферчук Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004352342 від 11.09.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем в серпні місяці 2013р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.11.2012 по 30.04.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Лідергаз» та ДК «Укртрансгаз» по операціях з придбання та постачання природного газу придбаного у компанії «Ostchem Holding Limited», за наслідками якої 30.08.2013р. складений акт №647/17-16-22-01/05607824. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004352342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38780539грн. основного платежу та 19390269,50грн. штрафних санкцій. Позивач не погоджується з висновками відповідача, при цьому стверджує, що вимоги податкового законодавства ним не порушувались, купівля-продаж природного газу здійснювалась за регульованими цінами, у відповідності до норм чинного законодавства. На підставі вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

До початку розгляду справи по суті позивачем змінена підстава позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахування заяви про зміну підстав позову (а. с. 55-58).

Представники відповідача в судовому засіданні надали письмові заперечення та додаткові письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнали та зазначили, що дійсно, у позивача в серпні місяці 2013 року була проведена позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.11.2012 по 30.04.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Лідергаз» та ДК «Укртрансгаз» по операціях з придбання та постачання природного газу придбаного у компанії «Ostchem Holding Limited», за результатами якої 30.08.2013р. складений акт, а 11.09.2013р. на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004352342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38780539грн. основного платежу та 19390269,50грн. штрафних санкцій.

Під час проведення перевірки було встановлено, що позивач імпортував природний газ через компанію «Ostchem Holding Limited» (Кіпр), який звільнений від оподаткування податком на додану вартість при розмитненні згідно з п.197.14 ст.197 Податкового кодексу України. Постачання природного газу відбувалось згідно контракту від 10 березня 2011 року №393 про купівлю-продаж природного газу. В ході аналізу податкової звітності та наданих в ході проведення перевірки первинних документів було встановлено, що позивач реалізовував природний газ ТОВ «Лідергаз» за ціною, яка є нижчою за митну вартість товару, ввезеного на митну територію України, що є порушенням абз.3 п.188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України. Внаслідок такого порушення, позивачем занижена база оподаткування податку на додану вартість за листопад 2012р., лютий-квітень 2013р. Крім того, позивачем порушений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме п.3.1 розділ 5 вказаного Порядку, а відтак, податкове повідомлення-рішення є правомірним, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача належать до задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в серпні 2013р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.11.2012 по 30.04.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Лідергаз» та ДК «Укртрансгаз» по операціях з придбання та постачання природного газу придбаного у компанії «Ostchem Holding Limited», за результатами якої складений акт від 30.08.2013 №647/17-16-22-01/05607824 (а. с. 7-41).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.187.1 ст.187, абз.3 п.188.1 ст.188, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38780539грн. (а. с. 33)

11.09.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004352342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 58170808,50грн. з яких 38780539грн. основного платежу та застосовані штрафні санкції в розмірі 19390269,50 грн. (а. с. 49)

Висновок відповідача про заниження податку на додану вартість та порушення позивачем п.187.1 ст.187, абз.3 п.188.1 ст.188, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України обґрунтований тим, що позивачем при реалізації природного газу ТОВ «Лідергаз» визначено базу оподаткування за договірною вартістю товару, яка є нижчою за митну вартість товару, ввезеного на митну територію України та самостійно позивачем донарахувань податкових зобов'язань на розмір різниці між митною вартістю імпортованого природного газу та ціною його реалізації на адресу ТОВ «Лідергаз» не здійснено. Також позивачем порушений п.3.1 розділу 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем імпортувався природний газ через компанію «Ostchem Holding Limited» (Кіпр) згідно контракту від 10 березня 2011 року №393 та відповідними додатковими угодами до даного контракту, якими визначено контракту вартість газу в січні-грудні 2012 року та січні-червні 2013 року в розмірі 430 доларів США за 1000 куб. м. без ПДВ (а. с. 14-15).

Вказане не заперечується сторонами.

Відповідно до п.197.14 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України природного газу за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000.

30.10.2012 між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» (покупець) укладений договір №1255 на купівлю-продаж природного газу. (а. с. 70-74).

Підпунктом 5.1. пункту 5 вказаного договору встановлено, що граничний рівень ціни на природний газ встановлюється НКРЕ.

Підпунктом 5.2 пункту 5 вказаного договору значиться, що ціна за 1000 куб. м природного газу на момент укладання цього договору 3222,60грн. без урахування податку на додану вартість, а з ПДВ у розмірі 3867,12 грн. (а. с. 71).

24 січня 2013р. між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» (покупець) укладений договір №143 на купівлю-продаж природного газу. (а. с. 75-79).

Підпунктом 5.1. пункту 5 вказаного договору встановлено, що граничний рівень ціни на природний газ встановлюється НКРЕ.

Підпунктом 5.2 пункту 5 вказаного договору значиться, що ціна за 1000 куб. м природного газу на момент укладання цього договору 3222,60грн. без урахування податку на додану вартість, а з ПДВ у розмірі 3867,12 грн. (а. с. 76).

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з абз. 3 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Пунктом 190.1 ст. 190 ПК України визначено, що базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що при здійсненні операцій з постачання товарів ввезених на митну територію України, суб'єкт господарювання повинен визначати базу оподаткування виходячи з договірної (контрактної вартості), але не нижче митної вартості товарів.

В той же час, відповідно до абз.4 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі, якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Таким чином, законодавець чітко регулює порядок визначення бази оподаткування у разі, якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами) та не пов'язує визначення бази оподаткування у такому випадку з митною вартістю товару.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» визначає нові основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) і спостереження у сфері ціноутворення.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення і застосування цін КМУ, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) і спостереження у сфері ціноутворення.

Згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення», державне регулювання цін може здійснюватися шляхом: 1)установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1395 від 31.10.2012, №1559 від 30.11.2012, №1849 від 28.12.2012, №74 від 31.01.2013, №207 від 28.02.2013, №368 від 01.04.2013 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», встановлений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3509,00 грн. за 1000 м3.

Отже, ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання є регульованою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець не пов'язує встановлення граничного рівня цін на природний газ з наявністю чи відсутністю у суб'єкта господарювання ліцензії на постачання природного газу.

Оскільки, предметом договору між позивачем та ТОВ «Лідергаз» є постачання природного газу, ціна на який для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання є регульованою, база оподаткування за операцією з реалізації природного газу повинна визначатись виходячи з договірної (контрактної) вартості, яка складала 3222,60 грн. за 1000 м3 без ПДВ у разі передачі в пунктах приймання-передачі з ПГС у газотранспортну систему та 3206,00 грн. за 1000 м3 без ПДВ при передачі газу в підземних сховищах.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем п.3.1 розділу 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», яким встановлено, що у рядках 1 - 6 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод), та обсяги постачання, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та ті, що не оподатковуються у зв'язку з визначенням місця постачання послуг за межами митної території України відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу або постачання послуг за межами митної території України.

Із декларацій, досліджених в судовому засіданні (а. с. 92-104) встановлено, що в рядках 1-6 колонки А, Б вказані позивачем загальні обсяги постачання звітного періоду з врахуванням абз.4 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, спростовуються твердження відповідача щодо порушення позивачем Порядку заповнення декларації з ПДВ та те, що, позивачем не виписано 2 податкові накладні: одну на суму поставки на адресу ТОВ «Лідергаз» виходячи з договірної вартості, а другу - на різницю перевищення митної вартості над ціною реалізації, оскільки порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів (послуг) визначається ст.188 Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем при реалізації природного газу ТОВ «Лідергаз» вірно визначено базу оподаткування за договірною вартістю товару у відповідності з вимогами абз.4 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Що стосується посилання відповідача на те, що метою реалізації природного газу на митній території України за ціною, нижчою від ціни придбання, є ухилення від сплати податку на додану вартість шляхом заниження бази оподаткування та здійснення збиткових господарських операцій, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавцем не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

З урахуванням викладеного, на думку суду, у відповідача не було правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Отже, суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 11.09.2013 №0004352342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38780539грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 19390269,50грн. є протиправним та таким, що належить до скасування.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0004352342 від 11 вересня 2013 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Присудити на користь позивача - публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.