Постанова № 34389477, 21.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3472/13-а

21 жовтня 2013 року 10год. 14хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарасюк Р.В.,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємства фірми "Рідон-Тур Со."

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма "Рідон-Тур Со." звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року №0002252342, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1294,00 грн., та №0002262342, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4304,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1076,00 грн.

Позивач не погоджується з даними висновками акта, складеного за результатами проведення перевірки, щодо встановленого порушення ст. ст. 44, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України), оскільки вказує, що реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Матадор» підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Вказує, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечать достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняті не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що у позивача була проведена перевірка по взаєморозрахунках з ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.138.8. ст. 138, п.п. 139.1.1, п.139.9 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1294,00 (за 3 кв. 2011 року), та положень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього на суму 4304,00 грн. (за серпень місяць 2011 року на суму 1674,00 грн., за вересень місяць 2011 року на суму 2630,00 грн.).

Зазначає, що господарські операції (з купівлі-продажу канцелярських товарів) позивача з ТОВ «Матадор» за перевіряємий період не підтверджені товарно-транспортними накладними.

Вказує на неможливість встановлення на підставі використаних документів та баз даних ДПС реальність та товарність здійснених операцій по купівлі-продажу товарів за перевіряємий період.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство фірма "Рідон-Тур Со." зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ (а. с. 10, 14).

У період з 22.04.2013 року по 26.04.2013 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки складений акт №284/22-200/32683162 від 13.05.2013 року (а. с. 13-23).

Вказаною перевіркою встановлено, зокрема, що в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.8. ст. 138, п.п. 139.1.1, п.139.9 ст. 139 ПК України позивачем до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, віднесено витрати по підприємству, що не підтверджені відповідно оформленими первинними документами, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5627,00 грн. (за 3 кв. 2011 року). Також перевіркою встановлено, що в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Матадор» на суму 4304,00 грн. (за серпень місяць 2011 року на суму 1674,00 грн., за вересень місяць 2011 року на суму 2630,00 грн.), в результаті чого занижено податок на додану вартість на вказану суму.

На підставі висновків акту перевірки №284/22-200/32683162 від 13.05.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року №0002252342, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1294,00 грн., та №0002262342, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4304,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1076,00 грн. (а. с. 24, 25).

Судом встановлено, що приватне підприємство фірма "Рідон-Тур Со." за перевіряємий період (у серпні та вересні 2011 року) мало господарські взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Матадор» щодо купівлі-продажу канцелярських товарів. Вищевказане не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справи.

На господарські операції щодо купівлі-продажу канцелярських товарів виписані податкові накладні №23 від 29.08.2011 року на суму 10042,00 грн. в т. ч. ПДВ - 1673,67 грн., та №128 від 22.09.2011 року на суму на суму 15780,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2630,00 грн., а також видаткові накладні №ВН-0000023 від 29.08.2011 року на суму 10042,00 грн., в т. ч. ПДВ - 1673,67 грн. та №ВН0000345 від 22.09.2011 року на суму 15780,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2630,00 грн. (а. с. 34-37)

Розрахунки за придбаний товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 08.11.2011 року на суму 25822,00 грн. (а. с. 67).

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних накладних включені позивачем до податкового кредиту за серпень та вересень місяці 2011 року, відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та в додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці (а. с. 44, 48-50, 55, 57).

Позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 5627,00 грн., понесені з придбанням канцтоварів у ТОВ «Матадор» (а. с. 59-62).

Придбані у ТОВ «Матадор» ТМЦ (канцелярські товари) були використані позивачем у господарській діяльності підприємства, що підтверджується актами на списання б/н від 31.08.2011 року, б/н від 31.05.2012 року, №СпТ-000002 від 30.06.2012 року (а. с. 63-65).

Відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 зазначеного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Матадор».

Щодо відсутності транспортних документів, а саме - товарно-транспортних накладних при здійсненні господарських операцій позивача з ТОВ «Матадор», то відповідачем не враховано, що за довомленістю між сторонами поставка товару здійснювалася позивачем самостійно автомобілем, який перебуває у власності директора підприємства, та у період здійснення операцій знаходився з робочою поїздкою біля місцезнаходження його контрагента у м. Дніпропетровську (а. с. 66).

Крім того, суд вважає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору та передачі його у власність покупця.

При розгляді справи суд також бере до уваги встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року (справа №804/1440/13-а за позовом ТОВ «Лада-ЛТД» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій), обставини щодо товарності здійснення контрагентом позивача - ТОВ «Матадор» господарських операцій з ТОВ «Лада-ЛТД», що мали місце у 2011-2012 роках (а. с. 79-89).

Посилання представника відповідача на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7200/224/31820299 у якому зазначено, що ТОВ «Матадор» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, судом не беруться до уваги, оскільки акт перевірки - це документ, що фіксує факт проведення суб'єктом владних повноважень перевірки та виявлені під час проведення такої перевірки порушення вимог законодавства, однак, такий акт не є безумовним доказом для встановлення обставин щодо безтоварності господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договору з його контрагентом, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Враховуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, витрати по господарським операціям з ТОВ «Матодор» на суму 5627,00 грн. (за 3 кв. 2011 року), а також правомірно сформовано податковий кредит по операціям з вказаним товариством на суму 4304,00 грн. (за серпень місяць 2011 року на суму 1674,00 грн., за вересень місяць 2011 року на суму 2630,00 грн.).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0002252342 та №0002262342 від 24 травня 2013 року є протиправними та такими, що належать до скасування у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0002252342 та №0002262342 від 24 травня 2013 року визнати протиправними та скасувати в повному обсязі.

Присудити на користь позивача - приватного підприємства фірми "Рідон-Тур Со." із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.