Постанова № 34388418, 24.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.10.2013 р. справа №905/5816/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Стойка О.В., Черноти Л.Ф. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:Шевелев В.Г. - довіреність від 03.01.2013 року №09/74від відповідача 1:Ляшко Д.В. - довіреність від 01.04.2013 року №Н-01/792від відповідача 2:Бондаренко В.А. - довіреність від 01.04.2013 року б/нрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровенькина рішення господарського суду Донецької області від05.09.2013 року у справі№ 905/5816/13 (Суддя: Матюхін В.І.)за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріупольдо відповідачів1.Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровеньки антрацит, м. Ровенькипростягнення збитків в розмірі 1487 грн. 70 коп.. ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу (антрацита), відправленого позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» за залізничною накладною на групу вагонів № 48095756 у на піввагоні №56266919 в розмірі 1487 грн. 70 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.09.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» задоволені частково за рахунок Державного підприємства «Донецька залізниця». Стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» (відповідач 1) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» 1231 грн. 20коп. вартості нестачі вантажу з покладанням на нього 711 грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» у доход Державного бюджету України 1700 грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону по справі.

Дане рішення суду мотивоване доведеністю позовних вимог відносно відповідача 1.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 05.09.2013 року у справі № 905/5816/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відповідач 2) подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення в частині стягнення з відповідача 2 суми штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 2 вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми процесуального права.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» зазначає, що оскільки відповідач 2 виконав вимоги ухвали господарського суду Донецької області від 14.08.2013 року та надав всі витребувані судом документи, підстави для стягнення з останнього штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. за неприбуття представника відповідача 2 в судове засідання, у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці, відсутні.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 23.10.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» штрафу - скасувати.

Представник позивача та відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, зазначив, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» належним чином виконало умови ухвал суду першої інстанції щодо надання додаткових доказів, підстави для стягнення з відповідача 2 сум штрафу відсутні.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за залізничною накладною №48095756 27.02.2013 року зі станції Фащевка Донецької залізниці на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» був відправлений вантаж - вугілля (антарацит).

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» є покупцем вугільної продукції за договором постачання №4852, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (а.с. 15-18).

Згідно даних рахунку від 28.02.2013 року №2008-38 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» вартість однієї тони вугілля АС 6-13 складає в розмірі 725 грн. 00 коп. без ПДВ (а.с. 14).

Відповідно даних рахунку - фактури від 28.02.2013 року №331 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантарацит» виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» варість однієї тони вугілля АС 6-13 складає в розмірі 720 грн. 00 коп. (а.с. 30).

Матеріалами справи підтверджено, що спірний вагон прибув на станцію Ясинувата Донецької залізниці 07.03.2013 року, де на підставі ст. 52 Статуту залізниць України залізницею здійснена перевірка маси вантажу, за результатами якої складений комерційний акт № БМ 734881/41/118 від 07.03.2013 року, який підписаний та скріплений уповноваженими представниками сторін (а.с. 11).

Згідно даних комерційного акту № БМ 734881/41/118 від 07.03.2013 року: вагон в технічному відношенні справний, за документами маса вантажу склала тара - 22200 кг., нетто - 69000 кг., при переважуванні маса вантажу склала - тара - 22200 кг., нетто - 66600кг., брутто 88800 кг., що на 2400 кг. менше маси вантажу, зазначеної у накладній.

В розділі «Д» комерційного акту зазначено, що при повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилась, у вагоні вантаж навантажений навалом, нижче рівня бортів на 400мм-500мм, навантаження нерівномірне, наявні зсунення до дверей та бортам, вантаж маркований, над 1 та 2 люками праворуч воронко-подібне заглиблення розміром 1800мм х 1500мм х 1000мм, наявне нещільне прилягання одного люка по хребтовій балці, зазор 20мм х 40 мм, течі вантажу не виявлено (а.с. 11).

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Частиною 2 ст. 114 Статуту залізниць України визначено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального Кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто) складає 1231 грн. 20 коп., із розрахунку 1710 кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1,0%) х 720 грн. 00 коп. (вартість 1 т вугілля АС 6-13), зданого до перевезення з ПДВ.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог відносно відповідача 1, а асме, про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 1231 грн. 20 коп.

Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. за нібито невиконання ухвал господарського суду Донецької області від 14.08.2013 року та від 05.09.2013 року по справі №905/5816/13, а саме в частині не направлення представника товариства в судове засідання, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п. 5 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідно до п.п.3.13., 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції» дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, в тому числі, стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України. Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку визнано обов'язковою може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 14.08.2013 року та від 28.08.2013 року по справі №905/5816/13 суд зобов'язував Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» надати обґрунтований розрахунок оспорюваної суми, рахунок на відвантажену продукцію, відзив на позовну заяву та оригінал рахунка для огляду, явка відповідача 2 двічі визнавалась обов'язковою (а.с. 1, 25).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантарцит» 29.08.2013 року направило на адресу господарського суду Донецької області витребувані документи, а саме: відзив на позовну заяву, довіреність представника відповідача 2, довідку про вартість вантажу від 22.08.2013 року №713, рахунок на відвантажену продукцію від 28.02.2013 року №331, які отримані судом 03.09.2013 року (а.с.27-31).

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що відповідач 2 ухвали суду у повному обсязі не виконав, свого представника у судове засідання, явка якого була визнана обов'язковою для дачі пояснень щодо суті спору, жодного разу не направив.

Судова колегія відзначає наступне.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не конкретизував, що саме не виконав відповідач 2, лише зазначив, що не направив у судове засідання свого представника.

В ухвалах від 14.08.2013 року та від 28.08.2013 року суд не зобов'язував відповідача 2 направити свого представника для дачі пояснень щодо суті спору.

Крім того, свою позицію щодо суті спору, відповідач 2 виклав письмово у відзиві на позов, який був отриманий судом по пошті до прийняття рішення по справі .

Також, визнаючи ухвалою від 28.08.2013 року явку представника відповідача 2 обов'язковою, суд, не з'ясувавши причини неявки представника відповідача 2 у судове засідання, 05.09.2013 року прийняв оскаржуване рішення.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не обґрунтував, яким чином, неявка у судове засідання представника відповідача 2, вплинула на вирішення спору.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач 2 ухилився від забезпечення явки свого представника у судове засідання.

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Враховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» в доход Державного бюджету України штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 83, 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» на рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2013 року по справі №905/5816/13 - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2013 року по справі №905/5816/13 - скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» у доход Державного бюджету України 1700 грн. 00 коп. штрафу.

3) В решті рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2013 року по справі 905/5816/13 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота