Рішення № 34388398, 23.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р.Справа № 922/4121/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків; Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до ПрАТ "Харківський автогенний завод", м. Харків про стягнення 1 565 223,72 грн. збитків за участю представників:

прокурора: Маматов М.О., посвідчення № 019205 від 31.07.2013 р.

1 позивача: Щолокова Н.О., доручення № 08-11/60/2-13 від 03.01.2013 р.

2 позивача: Сосіна І.О., доручення № 108/01-21/08-16 від 16.01.2013 р.

відповідача: Пелих Л.Д., доручення № 131/13 від 21.08.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету України "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" у розмірі 1 565 223,72 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4121/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 жовтня 2013 року.

09 жовтня 2013 року за вх. № 37396 та вх. № 37402 відповідачем до матеріалів справи надано додаткові документи та заперечення на позов, які залучено судом до матеріалів справи.

11 жовтня 2013 року за вх. № 37731 першим позивачем до матеріалів справи надано правове обґрунтування позову, яке долучено судом до матеріалів справи.

В засідання суду 14 жовтня 2013 року учасники судового процесу з'явились в засідання суду.

В засіданні суду 14 жовтня 2013 року другий позивач просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярію суду за вх. № 37931.

Відповідач в засіданні суду 14 жовтня 2013 року звернувся до суду із усними клопотаннями про залишення позову без розгляду, яке мотивоване наданням прокурором неналежним чином засвідчених копій документів та у зв'язку з ненаданням прокурором розрахунків ціни позову.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, вислухавши позиції інших учасників судового процесу, вважав за необхідне відмовити відповідачу у задоволенні вищевказаних усних клопотань. При цьому суд виходив з того, що посилання відповідача на відсутність розрахунку ціни позову є безпідставним, оскільки прокурором заявлено вимоги про стягнення суми збитків, виходячи з розрахунків розміру збитків при проведенні перевірки, і які наявні у відповідача; щодо ненадання прокурором до суду належним чином засвідчених документів - суд керувався приписами пленуму ВГСУ № 18 від 26 грудня 2011 року, а також наданням копій документів другим відповідачем в засіданні суду 14 жовтня 2013 року.

Прокурор та позивач позовні вимоги підтримують повністю, просять суд накласти арешт на рахунки відповідача.

Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними.

В засіданні суду 14 жовтня 2013 року судом було оголошено перерву до 23 жовтня 2013 року.

21 жовтня 2013 року прокурором надано до матеріалів справи (вх. № 38720) засвідчені копії документів, які долучено судом до матеріалів справи.

Другим позивачем 21 жовтня 2013 року надано до канцелярію суду (вх. № 38759) заперечення на відзив, які долучені судом до матеріалів справи.

23 жовтня 2013 року після перерви засідання суду було продовжено.

В судове засідання 23 жовтня 2013 року учасники судового процесу з'явились.

Другий позивач надав до суду уточнення до позовної заяви (вх. № 39269), в яких зазначив, що у другому пункті прохальної частини позовної заяви від 22 липня 2013 року прокурором було помилково вказані старі реквізити рахунків для зарахування до бюджетів надходжень за кодом класифікації доходів бюджетів 24062100, у зв'язку з чим вказує вірні реквізити, виклавши пункт 2 позовної заяви у відповідній редакції.

Суд, дослідивши надані другим позивачем уточнення до позовної заяви (вх. № 39269), зазначає, що за своєю правовою природою вони є заявою про виправлення описки, та долучає їх до матеріалів справи.

Прокурор позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов. Перший позивач (Харківська міська рада) та другий позивач (ДЕІ) підтримують позовні вимоги прокурора.

Відповідач позовні вимоги не визнає.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого прокурору позивачам та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам процесу створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області, відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (у редакції на час здійснення перевірки), Закону України "Про основні задачі державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом від 11.07.2012 р. № 554/01-03 у період 11-20 липня 2012 року проведено позапланову перевірку відповідача, ПрАТ "Харківський автогенний завод", в межах якої було встановлено порушення ст. ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, що зафіксовано актом перевірки № 598/09-18, а саме:

Водопостачання ПрАТ "Харківський автогенний завод" на виробничі потреби здійснюється з артезіанської свердловини, яка розташовується на території підприємства. Згідно паспорту артезіанської свердловини № 1 глибина свердловини складає 19 м та дебітом 5м3/годину.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 18.07.2012 р. Укр.№5621А/Хар., водопостачання ПрАТ "Харківський автогенний завод" здійснюється з артезіанської свердловини на виробничі потреби. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 24.09.2008 р. Укр.№4410А/Хар із строком дії до 25.06.2011 року.

Таким чином, ПрАТ "Харківський автогенний завод" здійснювало самовільний забір води в період з 26.06.2011 по 17.07.2012 за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) відсутній, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області був винесений припис від 24.07.2012 р. за № 02-25-64, яким генерального директора ПрАТ "Харківський автогенний завод" було зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води). Даний припис був прийнятий генеральним директором підприємства до виконання особисто та без зауважень, про що свідчить його підпис.

Також, за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Харківські області, були складені протокол про адміністративне правопорушення № 000980 від 24 липня 2012 року та постанова про накладення адміністративного стягнення № 02-26-195 від 24 липня 2012 року, згідно яких за самовільне користування надрами без отримання спеціального дозволу на користування надрами - генерального директора ПрАТ "Харківський автогенний завод" Сасіна Миколу Васильовича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 47 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 867,00 грн. Даний штраф був сплачений у добровільному порядку, згідно з квитанцією № 098КП15 від 25 липня 2012 р.

Слід відзначити, що у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Роз'яснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року).

Згідно довідки ПрАТ "Харківський автогенний завод" від 17.07.2012 року N 396/12, підприємством у період з 26.06.2011р. по 31.12.2011 р. забрано 17545 куб.м води, у тому числі з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р. - 12839 куб.м води, в період з 01.01.2012 р. по 11.07.2012 р. забрано 3738 куб.м води.

На підставі викладеного з урахуванням норм передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 389 від 20.07.2009 р. (із змінами згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 N 220, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2011 р. за N 881/19619) Державною екологічною інспекцією у Харківській області нарахована шкода внаслідок самовільного користування надрами (підземною водою), яка становить 687 456,54 грн. та пред'явлена претензія № 196 від 30.07.2012 р.; та нарахована шкода внаслідок самовільного водокористування води, яка становить 877 767,18 грн. та пред'явлена претензія № 197 від 30.07.2012 р.

Розрахунки шкоди, заподіяні державі внаслідок самовільного користування надрами (підземною водою) та самовільного водокористування води з водного об'єкту, разом з претензіями були надіслані відповідачу. Однак, після отримання претензій, відповідач шкоду не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Відповідно до ст. 19 даного Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 16 Кодексу, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 65 Кодексу регламентовано що, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: самовільному користуванні надрами.

Згідно ст. 67 Кодексу, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Оскільки відповідач здійснює використання підземних вод для виробничих цілей, що підтверджується дозволом на спеціальне водокористування від 18.07.2012 р. Укр.№5621А/Хар., повинен одержати дозвіл на користування надрами, але як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, відповідач такий дозвіл не отримував.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідачем не виконано обов'язків щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами, зазначені обставини викладені у акті перевірки від 11-20.07.2012 року № 598/09-18, приписі від 24.07.2012 р. № 02-25-64 та в матеріалах про адміністративне правопорушення.

Одночасно, Державною екологічною інспекцією у Харківській області під час здійснення перевірки відповідача було виявлено проміжок між дозволами на спеціальне водокористування, а саме: між дозволом на спеціальне водокористування від 18.07.2012 р. Укр.№5621А/Хар., та дозволом на спеціальне водокористування від 24.09.2008 р. Укр.№4410А/Хар із строком дії до 25.06.2011 року.

Відповідно до Водного Кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра, вони є частиною надр.

Зокрема, статтею 1 Водного кодексу України встановлено, що водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, а водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Однак, у порушення даних норм, відповідач у період з 26.06.2011 р. по 17.07.2012 р. здійснював забір підземних вод за відсутністю спеціального дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст.110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завданими внаслідок порушення водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від сплати збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

В зв'язку з вищевикладеним вбачається, що протиправною діяльністю відповідача (самовільне користування водою із водних об'єктів) навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду, у розмірі 877 767,18 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідач не надав суду доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прямого причинного зв'язку та розміру шкоди, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 1 565 223,72 грн. обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Крім того, прокурор у позовній заяві просить суд накласти арешт у межах суми позовних вимог на розрахункові рахунки Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод": АТ "Укрсіббанк" № 26104121764001, № 26042121764000, № 26008121764000, 26008121764000, 26053121764000, 26008121764000; ПАТ КБ "Приватбанк" № 26037199509072, 26061199509005; АТ Банк "Меркурій" 260033001394.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача, оскільки останній упродовж більш ніж одного року ухиляється від сплати спричинених державі збитків. Також, прокурор вказує на те, що підприємство відповідача має боргові зобов'язання перед позичальниками у розмірі понад 13 400 000,00 грн., що підтверджується звітом про рух грошових коштів за 2012 рік. Водночас, його непокритий збиток за перше півріччя 2013 року складає 17 600 000,00 грн.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Розглянувши клопотання прокурора, суд, керуючись статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, відмовити з огляду на наступне.

По-перше, прокурором невірно запропоновано вид забезпечення позову, оскільки арешт може буди накладено судом не на розрахункові рахунки відповідача, а саме на грошові кошти, які знаходяться на його розрахункових рахунках.

По-друге, дослідивши підстави, на які посилається прокурор, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора не обґрунтовано жодними доказами та прокурором не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуюче вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32-34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної акціонерного товариства "Харківський автогенний завод", 61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10 (в тому числі з р/р 26008121764000 у АО "Укрсіббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 00204783) на користь місцевого та державного бюджетів Фрунзенського району міста Харкова, р/р 33110331700010, УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999669, для зарахування надходжень по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011 шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про відходи в сумі 1 565 223,72 грн.

Стягнути з Приватної акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" 61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10 (в тому числі з р/р 26008121764000 у АО "Укрсіббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 00204783) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 31 304,47 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту відмовити.

Повне рішення складено 25.10.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 922/4121/13