Рішення № 34388395, 21.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 922/3674/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт", м.Дніпропетровськ до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", смт.Панютене, м.Лозова, Харківська область про стягнення 10447,72 гривень за участю представників:

позивача - Бичкова В.В. (адвокат, свідоцтво №1763 від 19 листопада 2007 року)

відповідача - Михалевича О.В. (довіреність №1/3452 від 17 червня 2011 року)

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2013 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Такт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 10466,56 гривень, у тому числі, 7179,04 гривень суми нарахованої пені та 3287,52 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №7П-ЦВСВ(ВМТП-12.69)ю, укладеного між сторонами 30 січня 2012 року. Крім того, просив суд винести ухвалу щодо повернення йому зайво сплаченої суми судового збору, та покласти судові витрати і витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 3250,00 гривень на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду (суддя Попович І.М.). Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 вересня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 25 вересня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області №1169 від 24 вересня 2013 року, беручи до уваги хворобу судді Попович І.М., дану справу було передано до розгляду судді Аріт К.В.

23 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№34844), в якій, уточнюючи період нарахування штрафних санкцій, просив суд стягнути з Відповідача 10447,72 гривень, а саме 3271,39 гривень суми 3% річних та 7176,33 гривень пені, крім того просив суд стягнути з останнього 3250,00 гривень витрат по сплаті послуг адвоката. Суд прийняв відповідну заяву до розгляду, в якості заяви про зменшення позовних вимог, та продовжив розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

25 вересня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№35376) відзив на позов, та витребувані судом документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. У наданому відзиві Відповідач заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні відповідного позову повністю. Свої заперечення Відповідач обґрунтував тим, що, згідно з п.4.1. договору, оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу 31 календарний день з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками документів про передачу товару. Відповідно до п.5.3. договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і/або підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору. При цьому, Відповідач стверджує, що оскільки сторонами не підписано відповідних документів, то неможливо визначитись з початком перебігу строку отримання товару та настанням строку для оплати товару.

Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 21 жовтня 2013 року.

21 жовтня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№38841) наказ №220 про надання відпустки працівнику свого підприємства. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 21 жовтня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 21 жовтня 2013 року проти позовних вимог заперечував повністю. Зазначав про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що товар від Позивача фактично отримано 03 грудня 2012 року та 13 грудня 2012 року, але вважає, що поставка за умовами договору, не відбулася, так як сторонами до цього часу не підписаний акт прийому- передачі товару.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

30 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Такт" (Позивачем) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (Відповідачем) було укладено договір поставки №7П-ЦВСВ(ВМТП-12.69)ю. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Строк поставки товарів 25 календарних днів, з моменту отримання товару заявки покупця (п.5.1. договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і/або підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору (п.5.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого товару з відстрочкою платежу 31 календарний день з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами документів про передачу товару.

Також, 30 січня 2012 року сторонами було підписано специфікацію №1 до договору (а.с.22).

На виконання умов спірного договору, 27 листопада 2012 року Позивач отримав від Відповідача заявку №1/9751 (а.с.23), та 12 грудня 2012 року заявку №1/10163 (а.с.24) на отримання товару.

Позивач, в свою чергу, поставив на адресу Відповідача товар на суму 194094,14 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-016617 від 03 грудня 2012 року на суму 89371,33 гривень (а.с.25), та видатковою накладною №РН-017197 від 13 грудня 2012 року на суму 104722,81 гривень (а.с.28). Вказані накладні було підписано з обох сторін. Крім того, факт поставки товару підтверджується додатковими первинно-обліковими документами, а саме, наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.31-32), товарно-транспортними накладними (а.с.25,29), податковими накладними (а.с.27, 30).

Як вбачається з матеріалів справи та умов спірного договору, кінцевим строком оплати товару було 03 січня 2013 року за першою накладною, та 14 січня 2013 року за другою накладною, але Відповідач оплатив повністю отриманий товар лише 02 серпня 2013 року, чим порушив умови спірного договору щодо строків оплати товару. Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням №5739 від 02 серпня 2013 року.

За невиконання умов договору сторони передбачили сплату пені для покупця в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати (п.10.2. договору).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором виконав з порушенням погодженого сторонами строку оплати товару.

Позивач, за порушення строків оплати товару, нарахував Відповідачу пеню та 3% річних, але останній відмовився від сплати штрафних санкцій, посилаючись на те, що між сторонами не було підписано акту приймання-передачі товару, в порядку п.5.3. спірного договору, а тому, на думку Відповідача, й неможливо визначити початок перебігу строку отримання товару та настання строку для оплати товару.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст.1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як вже було зазначено вище, між сторонами за договором поставки існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки).

Отже, обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" складеними при виконанні певної господарської операції в рамках зазначеного договору.

Виконуючи умови вказаного договору та специфікації №1 до нього, Позивач, на підставі замовлень Відповідача, поставив Відповідачу товар на загальну суму 194094,14 гривень, що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № РН-016617 від 03 грудня 2012 року на суму 89371,33 грн., довіреність на отримання товару №2440 від 03 грудня 2012 року, товарно-транспортна накладна №00000004499 від 03 грудня 2012 року, податкова накладна №36 від 03 грудня 2012 року;

- видаткова накладна № РН-017197 від 13 грудня 2012 року на суму 104722,81 грн., довіреність на отримання товару №2489 від 13 грудня 2012 року, товарно-транспортна накладна №00000004831 від 13 грудня 2012 року, податкова накладна №609 від 13 грудня 2012 року.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар лише 02 серпня 2013 року.

Розділом 4 договору сторони визначили порядок здійснення оплати товару, згідно з яким покупець оплачує поставлений товар з відстрочкою 31 календарний день з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками документів про передачу товару (п. 4.1. договору).

В 5 розділі спірного договору сторони дійшли згоди щодо умов поставки товару. Так, однією з умов постачання є те, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і/або підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору (п.5.3. договору).

При цьому, сторони не надали суду доказів узгодження форми акту, порядку та умов його складання тощо, тобто підписання відповідного акту прийому-передачі товару не є обов'язковим для сторін спірних правовідносин.

А отже, видатковими накладними фактично засвідчено приймання - передачу сторонами певного товару за договором, його найменування, кількість, вартість та інші необхідні реквізити, що може бути віднесено по зазначених актам, якими фактично затверджено приймання - передачу сторонами певного товару за договором, з тотожністю змісту форми, умов та порядку складання сторонами (повноважними представниками).

Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому, з дня підписання накладних, є всі підстави для покладення на Відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Крім того, слід зазначити, що, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31 жовтня 2000 року №053-291516, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, керівником підприємства Відповідача були видані довіреності на отримання товару від Позивача, оформлені належним чином, та скріплені печаткою підприємства, що підтверджує право уповноважених осіб на отримання товару від Позивача, та підписання видаткової накладної.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

На виконання умов договору, Позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав у повному обсязі, згідно з умовами договору, повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від Відповідача не надходило.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17 лютого 2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено: "Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року №5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року №9/252-10 .

Виходячи з вищевикладеного, датою поставки товару слід вважати дату, що зазначена у відповідних видаткових накладних.

А отже, датою поставки товару по видатковій накладній №РН-016617 є саме дата, яка зазначена у відповідній видатковій накладній 03 грудня 2012 року, датою поставки товару по видатковій накладній № РН-017197 - 13 грудня 2012 року.

Таким чином, саме з цих дат слід відраховувати строк оплати поставленого товару, відповідно до п.4.1 спірного договору.

Посилання Відповідача, що до моменту підписання актів приймання-передачі, строк оплати за поставлений за договором товар ще не настав, не відповідають дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Тобто, у цьому випадку, підставою виникнення у Відповідача обов'язку оплатити товар, а у Позивача права вимоги оплати такого товару, є факт поставки товару, підтверджений відповідними документами - видатковими накладними про отримання товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що моментом поставки за спірним договором є момент підписання сторонами видаткових накладних, які було підписано Відповідачем без будь-яких застережень та зауважень, а тому, саме від цієї дати почався перебіг строку для оплати отриманого товару, який припинився за першою накладною 03 січня 2013 року, за другою накладною - 14 січня 2013 року. Таким чином, Відповідач, який здійснив оплату отриманого товару 02 серпня 2013 року, порушив умови спірного договору щодо строків оплати товару, а тому, Позивач має правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 7176,33 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.10.2. спірного договору, за несвоєчасну оплату Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3271,39 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірний, та такий, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

02 липня 2013 року між Позивачем та Адвокатським об'єднанням "Статус" було укладено договір №03/ГС про надання правової допомоги (адвокатських послуг).

На виконання умов даного договору, адвокатським об'єднанням "Статус", в особі адвокатів Бєлінського Ю.Є. та Бичкова В.В., Позивачу було надано адвокатські послуги на суму 3250,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №2037 від 22 серпня 2013 року на суму 2000,00 гривень (а.с.56), платіжним дорученням №1592 від 24 липня 2013 року на суму 1250,00 гривень (а.с.57), актом приймання-передачі адвокатських послуг від 17 липня 2013 року на суму 1250,00 гривень (а.с.40), та актом приймання-передачі адвокатських послуг від 20 вересня 2013 року на суму 2000,00 гривень (а.с.78).

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Бичков В.В. дійсно представляв інтереси Позивача в судових засіданнях 16 вересня 2013 року, 25 вересня 2013 року та 21 жовтня 2013 року.

Однак, суд вважає, що сума винагороди у розмірі 3250,00 гривень завищена, оскільки спір стосується стягнення штрафних санкцій за прострочку оплати товару, поставленого Відповідачеві всього за двома накладними, отже, аналіз та підготовка відповідних документів до суду не потребує значної витрати часу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід обмежити, визнавши їх правомірними у сумі 2000,00 гривень, які покладаються на Відповідача в якості судових витрат.

Також, суд, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.175, 179, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629, 655, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (64660, Харківська область, м.Лозова, смт.Панютене, вул.Леніна, 5, код ЄДРПОУ 01056362, п/р №26001036555 в АБ "Еспрес-Банк", МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (49017, м.Дніпропетровськ, вул.Хуліана Грімау, 8/3, код ЄДРПОУ 21858879, п/р №26002001302752 в АТ "ОТП-Банк", МФО 300528) 7176,33 гривень пені, 3271,39 гривень суми 3% річних, 2000,00 гривень оплати послуг адвоката та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 жовтня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/3674/13