Рішення № 34387357, 24.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.10.2013 Справа № 905/7083/13

Господарський суд Донецької області у складі судді: Величко Н.В.

Помічник судді Юрова Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м. Маріуполь, ЄДРПОУ 01125755

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, ЄДРПОУ 00191129

про: стягнення 17.228,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Теліус Д.В. - за довір. № 01-10/503 від 16.09.2013р.

від відповідача: Команов В.В. - за довір. № 09/69 від 03.01.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення 17.228,86 грн. боргу за договором оренди № 1224/2004/5136 від 24.06.2004р., з яких: 16.576,27 грн. - основний борг з орендної плати за квітень-серпень 2013рр., 536,63 грн. - пеня та 3% річних - 117,96 грн.

Нормативно вимоги обґрунтовані ст. 193, ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625, 762 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позову надано у копіях: договір оренди № 1224/2004/5136 від 24.06.2004р. з додатками та додатковими угодами про внесення змін, витяги про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, акти приймання-передачі майна, рахунки на оплату орендної плати № 3432 від 30.04.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 4319 від 31.05.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 5160 від 30.06.2013р. на суму 3.083,51 грн., № 6193 від 31.07.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 7230 від 31.08.2013р. на суму 3.058,86 грн., № 7257 від 31.08.2013р. на суму 1.189,55 грн. з доказами вручення відповідачу, претензії від 31.05.2013р. № 41/П та від 27.06.2013р. № 50/5 з доказами направлення та вручення відповідачу, розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства.

24.10.2013р. позивач надав заяву від 21.10.2013р. № 18/419 про зменшення суми позовних вимог (а.с.56). Мотивуючи таку заяву позивач зазначив про погашення відповідачем суми основного боргу, але залишились не сплаченими пред'явлені до стягнення суми санкцій (536,63 грн. - пеня та 3% річних - 117,96 грн.).

Також, позивач стверджує, що станом на 22.10.2013р. відповідачу були передані на оплату рахунки № 8202 від 30.09.2013р. на суму 3.058,86 грн. та 8220 від 30.09.2013р. на суму 1.189,55 грн. термін сплати по яким сплив 15.10.2013р.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за цими рахунками (№№8202, 8220) у сумі 4.248,41 грн., а також нараховані за прострочення платежу по зобов'язанням квітня-вересня 2013р. пеню у розмірі 684,16 грн. та 3% річних - 152,47 грн.

До заяви додано у копіях: розрахунок позовних вимог, банківські виписки про рух коштів, рахунки № 8202 від 30.09.2013р. на суму 3.058,86 грн. та 8220 від 30.09.2013р. на суму 1.189,55 грн. з відмітками про вручення.

Відповідач у відзиві від 23.10.2013р. № 09/1-2-69 проти стягнення 17.228,86 грн. заперечив, посилаючись на оплату суми основного боргу за платіжними дорученнями № 25255 від 09.10.2013р. на суму 1.189,55 грн., № 25956 від 17.10.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 25964 від 17.10.2013р. на суму 3.083,51 грн., № 25965 від 17.10.2013р. на суму 3.083,51 грн., № 26399 від 22.10.2013р. на суму 3.058,86 грн., № 26400 від 22.10.2013р. на суму 3.080,42 грн., всього на загальну суму 16.576,27 грн.

На підтвердження заперечень надано у копіях платіжні доручення № 25255 від 09.10.2013р. на суму 1.189,55 грн., № 25956 від 17.10.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 25964 від 17.10.2013р. на суму 3.083,51 грн., № 25965 від 17.10.2013р. на суму 3.083,51 грн. та статутні документи підприємства.

Щодо заяви позивача від 21.10.2013р. № 18/419 суд зазначає наступне.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

У будь-якому випадку позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії (подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу), а невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України (п.3.10, п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Як вбачається, у заяві від 21.10.2013р. № 18/419 позивач зменшив позовні вимоги на суму 16.576,27 грн. - основний борг з орендної плати за квітень-серпень 2013рр. та, одночасно, пред'явив до стягнення додаткові вимоги по зобов'язаннях з орендної плати за вересень 2013р. на суму 4.248,41 грн., а також нараховані на цю заборгованість пеню - 3,39 грн. та 3% річних - 0,78 грн. При цьому, відповідна заява подана з порушенням ст.ст. 54,57 ГПК України (не надано доказів направлення цієї заяви з доданими до неї документами відповідачу листом з описом вкладення), що у комплексі є порушенням ст.ст. 22 та 63 ГПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що відповідачем не заперечується факт погашення основного боргу по орендній платі за квітень-серпень 2013рр., заява позивача від 21.10.2013р. № 18/419 приймається судом лише в частині зменшення позовних вимог на суму 16.576,27 грн. основного боргу з орендної плати за квітень-серпень 2013рр., а в іншій частині - залишається без розгляду.

Отже, предметом спору у цій справі є вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 536,63 грн. пені та 3% річних - 117,96 грн. за прострочку виконання зобов'язань з орендної плати за квітень-серпень 2013рр. за договором оренди № 1224/2004/5136 від 24.06.2004р.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що 24.06.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 1224/2004/5136 (а.с.8-35).

За умовами цього договору (в редакції договору № 6 від 14.09.2012р.) предметом договору є строкове, платне користування нерухомим державним майном - будівлею колишнього будинку побуту Азовського морського пароплавства з прибудовою, А-3, А1-1, загальною площею 1157,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Жовтнева, 3, що знаходиться на балансі ДП «Маріупольський морський торговельний порт» (балансоутримувач, позивач).

Зазначене нерухоме майно було передано відповідачу в оренду за актом приймання-передачі.

Згідно п.3.1 договору з 15.06.2012р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (зі змінами) і становить за базовий місяць розрахунку травень 2012 року - 8 599,80 грн. Орендна плата з червня 2012р. щомісяця коригується на індекс інфляції, встановлений Державною службою статистики України.

Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця (п.3.3 договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3 розмірі, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.5 договору)

Відповідно до Договорів про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк дії договору було продовжено до 09.06.2016р.

Договір разом з додатками та договорами про зміни до нього підписані сторонами без заперечень, посвідчені нотаріально та є чинними.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечується, що позивач (балансоотримувач) передавав, а орендар (відповідач) отримував рахунки на оплату орендної плати № 3432 від 30.04.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 4319 від 31.05.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 5160 від 30.06.2013р. на суму 3.083,51 грн., № 6193 від 31.07.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 7230 від 31.08.2013р. на суму 3.058,86 грн., № 7257 від 31.08.2013р. на суму 1.189,55 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачем вище перелічені рахунки було оплачено за платіжними дорученнями № 25255 від 09.10.2013р. на суму 1.189,55 грн., № 25956 від 17.10.2013р. на суму 3.080,42 грн., № 25964 від 17.10.2013р. на суму 3.083,51 грн., № 25965 від 17.10.2013р. на суму 3.083,51 грн., № 26399 від 22.10.2013р. на суму 3.058,86 грн., № 26400 від 22.10.2013р. на суму 3.080,42 грн., всього на загальну суму 16.576,27 грн. (а.с.59-64,98-102). Отже, оплата наданих позивачем рахунків була здійснена відповідачем з порушенням обумовленого договором порядку та строків розрахунків.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити санкції, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Як вбачається, позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача за прострочення оплати рахунків за квітень-серпень 2013р. пеню у розмірі 534,63 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, та 3% річних - 117,96 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню. Протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 536,63 грн. пені та 3% річних - 117,96 грн. за прострочку виконання грошових зобов'язань за договором оренди № 1224/2004/5136 від 24.06.2004р. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, м. Маріуполь, пр.-т. Адмірала Луніна, 99, код ЄДРПОУ 01125755) 536,63 грн. - пені, 3% річних - 117,96 грн. та судовий збір у розмірі 1.720,50 грн.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 25.10.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

2 - сторонам

(062) 381-91-20