Рішення № 34387244, 21.10.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.13р. Справа № 904/1677/13-гЗа позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг

про стягнення 1 275 643,60 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Вагнер Д.В., дов. № 2-180 від 08.01.2013 року, представник;

від відповідача: Борисенко І.С., дов. № 203-Д від 29.12.2012 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", про стягнення 1 275 643,60 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10331,28 грн. інфляційних втрат, 34646,73 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22164,48 грн. В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року змінено. Резолютивну частину рішення суду викладено в новій редакції, відповідно до якої, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 82602,36 грн. - 7% штрафу. В іншій частині рішення господарського суду від 09.04.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року у справі №904/1677/13-г скасовано в частині позовних вимог про стягнення пені та 7% штрафу. В скасованій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу справу №904/1677/13-г передано судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2013 року справу прийнято до провадження, зобов'язано сторони подати письмові пояснення з урахуванням обставин, викладених в постанові ВГСУ від 07.08.2013 року.

16.10.2013 року до господарського суду надійшли пояснення публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", з якого вбачається, що позивач просить позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та 7% штрафу задовольнити.

18.10.2013 року надійшли пояснення відповідача, з урахуванням яких останній просить відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення 7% штрафу та пені.

В постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року зазначено, що під час нового розгляду справи необхідно більш повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в частині заявлених до стягнення сум пені та 7% штрафу.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України,вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В межах строків передбачених ст. 69 ГПК України в судових засідання оголошувались перерви з 18.09.2013 року до 15.10.2013 року, з 15.10.2013 року до 21.10.2013 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.11р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011135/П07 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідачу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій (надалі - ГРС), а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачені планові обсяги транспортування природного газу.

Як зазначено в п. 3.1. Договору, послуги з транспортування газу оформлюються позивачем і відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Позивач зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

В п. 5.4. Договору зазначено про те, що вартість фактично наданих позивачем відповідачу послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно п. 5.5. Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає, розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Умовами п. 6.2.1. Договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги, а відповідач відповідно до п. 6.3.2. Договору зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору.

Позивач і відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п. 7.1. Договору).

У разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової стоки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен деш прострочення платежу (п. 7.3. Договору).

Як зазначено в п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.

На виконання умов Договору, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме за період з жовтня - грудень 2011 року протранспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 4 839,377 тис. м3 газу, що підтверджується Актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами № 10П від 31.10.11р., № 11П від 30.11.11р., № 12П від 31.12.11р. за відповідні місяці на загальну суму 1 180 033,69 грн. (а.с.26-28).

При попередньому розгляді справи провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 063 245 грн. 97 коп. було припинено за відсутністю предмету спору.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі п. 7.3. Договору була нарахована для сплати відповідачу пеня у розмірі 84 817,25грн.

Посилаючись на п.2 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач нарахував для сплати відповідачу 7% штрафу у розмірі 82 602,36 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 7% штрафу підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ухвалою господарського суду від 08.01.13р. по справі № 38/904/208/2013 порушено провадження у справі про банкрутство відносно відповідача. Згідно з п. 3 зазначеної ухвали судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки позивачем нараховано штрафні санкції за період до введення мораторію ухвалою від 08.01.2013 року, то суд вважає, що вказаний мораторій не є перешкодою для винесення судового рішення про їх стягнення.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової стоки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Так, на підставі п.7.3. Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 84 817,25 грн.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання, а саме: за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивачем нараховано штраф в розмірі 82 602,36 грн.

Посилання відповідача на те, що одночасне застосування пені та штрафу до порушника господарського зобов'язання суперечить ст. 61 Конституції України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. (постанова Верховного Суду України №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року).

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 19.02.2013 року, що підтверджується конвертом (а.с.65). Таким чином суд вважає, що строк позовної давності щодо стягнення 7% штрафу за прострочення сплати заборгованості за жовтень 2011 року (право на стягнення штрафу виникло 21.12.2011 року), листопад 2011 року (право на стягнення штрафу виникло 21.01.2012 року), за грудень 2011 року (право на стягнення виникло 21.02.2012 року) на момент звернення позивача із позовом вже сплив. Так само сплив строк позовної давності щодо стягнення пені, яка нарахована за період до 19.02.2013 року.

Судом не приймаються доводи позивача про переривання строку позовної давності на підставі листів та акту звірки взаєморозрахунків, що містяться в матеріалах справи, оскільки вони можуть свідчити лише про визнання основного боргу, а не штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 58 326,73 грн. та штрафу в розмірі 37 290,48 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, ст. ст. 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) пеню в розмірі 58 326,73 грн. (п'ятдесят вісім тисяч триста двадцять шість гривень 73коп.), штраф в розмірі 37 290,48 грн. (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто гривень 48 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.10.2013 року

Суддя С.В. Мартинюк