Ухвала суду № 34376978, 24.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 р.Справа № 1570/4664/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представників Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - Сапелкіної Ольги Борисівни, Тараненко Руслани Юріївни; представника приватного підприємства "Міхаель Компані" - Бурдинюка Сергія Леонідовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (у теперішній час Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Міхаель Компані" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року приватне підприємство "Міхаель Компані" (далі ПП "Міхаель Компані") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2011 року:

- №0000862310 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 195 575 грн.;

- №0000862310/0 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10 443 358 грн., в тому числі 8 354 686 грн. за основним платежем та 2 088 672 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000862310/0 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 690 808 грн., в тому числі 2 919 733 грн. за основним платежем та 771 075 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що наведені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на нормах законодавства, а податкові повідомлення-рішення на підставі цього акту підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем у перевіряємому періоді допущено порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування, тому вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року адміністративний позов ПП "Міхаель Компані" задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0000862310 від 08 лютого 2011 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0000852310/0 від 08 лютого 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 30 листопада 2010 року по 12 січня 2011 року проведена планова виїзна перевірка ПП "Міхаель Компані" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №82/23-3/33311140 від 19 січня 2011 року, у висновку якого зазначено порушення ПП "Міхаель Компані":

- п.п.4.1.6, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8 354 686 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2008 року на 777 448 грн., за 3 квартали 2008 року на 78 грн., за 2008 рік на 79 811 грн., за 3 квартали 2009 року на 617 877 грн., за 2009 рік 423 785 грн., за 1 квартал 2010 року на 328 755 грн., за півріччя 2010 року на 691 979 грн.;

- п.3.1 ст. 3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4, п.п.6.3.1, п.п.6.3.3"е", п.п.6.3.4 п.6.3 ст. 6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.16.1 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2009 рік на суму 544, 45 грн.;

- встановлено наявність фінансових операцій, які відповідають критеріям, регламентованим Положенням про банк сумнівних фінансових операцій, затверджених Наказом ДПА України №233 від 21 травня 2003 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000852310/0 від 08 лютого 2011 року, №0000862310/0 від 08 лютого 2011 року, та відповідно до листа ДПІ від 11 березня 2011 року №14314/10/23-329 замість податкового повідомлення - рішення №0000862310/0 від 08 лютого 2011 року, податкове повідомлення - рішення №0000862310 від 08 лютого 2011 року.

Як вбачається з листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 11 березня 2011 року №14314/10/23-329, на виконання листа ДПА в Одеській області від 28 лютого 2011 року №6897/7/23-3009, ДПІ відкликано податкове повідомлення-рішення №0000862310/0 від 08 лютого 2011 року.

В акті перевірки встановлено заниження ПП "Міхаель Компані" валового доходу за перевіряємий період на 32 393 224 грн.

В перевіряємому періоді ПП "Міхаель Компані" було укладено договори доручення:

- з ПП "Бонус Плюс" №23/01-09 від 23 січня 2009 року;

- з ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" №31-5 від 31 травня 2010 року;

- з ТОВ "Аллегрон" №23/02 від 23 лютого 2010 року;

- з ПП "Клуб Мягков" від 13 червня 2008 року;

- з ТОВ "Фіорандо-Україна" №22-02/10 від 22 лютого 2010 року.

За зазначеними договорами ПП "Міхаель Компані" виступає повіреною особою, яка від імені та за рахунок Довірителя (ПП "Бонус Плюс", ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", ТОВ "Аллегрон", ПП "Клуб Мягков") зобов'язується вчинити певні дії, а саме укласти договори на придбання будівельних матеріалів та будівель під офіс.

За договором з ТОВ "Фіорандо-Україна" №22-02/10 від 22 лютого 2010 року, ПП "Міхаель Компані", навпаки, виступає Довірителем, який доручає від свого імені та за свій рахунок Повіреному (ТОВ "Фіорандо-Україна"), вчинити дії, відповідно до договору №22-02/10.

На виконання договорів з ПП "Бонус Плюс" №23/01-09 від 23 січня 2009 року, з ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" №31-5 від 31 травня 2010 року, з ТОВ "Аллегрон" №23/02 від 23 лютого 2010 року, з ПП "Клуб Мягков" від 13 червня 2008 року, на розрахункові рахунки ПП "Міхаель Компані" було перераховано кошти на загальну суму 32 393 223, 45 грн.

За умовами договорів повірений у разі невиконання договору зобов'язаний повернути грошові кошти, отримані від довірителя до закінчення строку вказаного в договорі.

У зв'язку з невиконанням зазначених договорів доручення та до закінчення строків вказаних у договорах, ПП "Міхаель Компані" 15 липня 2009 року повернуто ПП "Бонус Плюс" отримані кошти за договором доручення № 23/01-09 від 23 січня 2009 року.

17 грудня 2010 року ПП "Міхаель Компані" повернуто ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" отримані кошти за договором доручення №31-5 від 31 травня 2010 року, 04 червня 2010 року ПП "Міхаель Компані" повернуто ТОВ "Аллегрон" отримані кошти за договором доручення №23/02 від 23 лютого 2010 року та 03 лютого 2009 року ПП "Міхаель Компані" повернуто ПП "Клуб Мягков" отримані кошти за договором доручення від 13 червня 2008 року.

В акті перевірки зазначено, що ПП "Міхаель Компані" отримані від довірителів, згідно договорів доручення, кошти використало у власному господарському обігу, а не за цільовим призначенням довірителів, у зв'язку з чим в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включило до складу валового доходу суму в розмірі 32 393 223, 45 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягають оподаткуванню кошти отримані позивачем згідно договорів доручення, а також з того, що позивачем правомірно віднесено вказані витрати до складу валових витрат, а тому висновки відповідача щодо заниження ПП "Міхаель Компані" податкового зобов'язання з податку на прибуток є помилковими.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.56.18 ст. 56, ст. 102 ПК України, ст.ст. 1, 4, 5, 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який втратив чинність але регулював спірні правовідносини на момент їх виникнення).

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказується, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки він скористався досудовим порядком вирішення спору, а тому для звернення до суду для нього встановлюється місячний строк, а також зазначено, що позивачем у перевіряємому періоді допущено порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно п.56.19 ст. 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, два зазначені приписи ПК України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному.

Однак, пунктом 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, судова колегія вважає, що в даному випадку належить застосовувати правила п.56.18 ст. 56 ПК України, тому, довід апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим.

Стосовно доводу апелянта про те, що позивачем протиправно не включено до складу валового доходу суми в розмірі 32 393 224 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8, 9 цього Закону.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку у відповідальне зберігання та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Згідно п.1.24 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин" відповідальне зберігання - господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

Згідно з пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договори доручення. За умовами договорів повірений у разі невиконання договору зобов'язаний повернути грошові кошти, отримані від довірителя до закінчення строку вказаного в договорі.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що кошти, які перераховано на рахунки ПП "Міхаель Компані" для виконання договорів не можуть бути віднесені до валового доходу, оскільки позивачем повернуто кошти за договорами доручення у зв'язку з невиконанням зазначених договорів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження того, що підприємство використало у власному господарському обігу саме кошти отримані за зазначеними договорами доручення.

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для здійснення власної господарської діяльності отримував кредити з АКБ "Фінбанк" та сплачував відсотки за користування вказаними кредитами. У перевіряємому періоді ПП "Міхаель Компані" здійснювало операції з купівлі-продажу векселів.

Судова колегія не приймає довід апелянта про те, що позивач протиправно відносив до складу валових витрат відсотки за користування кредитами, кошти по яких використовувались на придбання цінних паперів на придбання цінних паперів (векселів), виходячи з наступного.

Згідно з пп.7.6.1. п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Отже, враховуючи вищезазначені норми податкового законодавства, судова колегія приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено вищезазначені витрати до складу валових витрат, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (у теперішній час Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: