Ухвала суду № 3437307, 24.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року                                                                              № 22-а-12472/08/5015

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого – судді                                     Олендера І. Я.,

суддів –                                                         Старунського Д. М., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання –            Бацику О.Р.,

за участю осіб:

від позивача –                                              Наумчик В.А. – керівник,

від відповідача 1 –                                        Томашівський О.Г. – представник,

від відповідача 2 –                                        Перейма З.С. – представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргою – Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

напостанову Господарського суду Львівської області від 30 липня 2008 року по справі № 12/143А

за адміністративним позовомДочірнього підприємства «Чехпол Енерджи Інвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтероко Енджінірінг ЛТД»

доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, Управління Державного казначейства у Личаківському районі м.Львова

провизнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000472340/0 від 02.06.2008 року, визнання бюджетної заборгованості в сумі 450000,00 грн. та зобов’язання її відшкодувати, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2008 року позивач Дочірнє підприємство «Чехпол Енерджи Інвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтероко Енджінірінг ЛТД» звернулось в Господарський суд Львівської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, Управління Державного казначейства у Личаківському районі м.Львова в якому ставило вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000472340/0 від 02.06.2008 року, визнання бюджетної заборгованості в сумі 450000,00 грн. та зобов’язання її відшкодувати.

            Постановою Господарського суду Львівської області від 30 липня 2008 року в даній справі, позовні вимоги було задоволено, визнано нечинним (протиправним) податкове повідомлення – рішення відповідача Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0000472340/0 від 02.06.2008 року та стягнуто з Державного бюджету України через відповідача 2 Управління Державного казначейства у Личаківському районі м.Львова на користь позивача Дочірнього підприємства «Чехпол Енерджи Інвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтероко Енджінірінг ЛТД» суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 450000,00 гривень.

            Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до вимог податкового законодавства, а саме п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла з січня 2008 року, надано право платнику податків відшкодувати податок на додану вартість, а саме частину від’ємного значення розрахованого відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, а тому у відповідача були відсутні правові підстави на позбавлення платника податку права відшкодувати такі суми ПДВ, які сплачені у попередніх звітних періодах, звідси не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, а сума бюджетного відшкодування заявлена позивачем підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача.

            Вказану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач – Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова, представник якого в поданій апеляційній скарзі вказує на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог, відмовити в повному обсязі.

            Як на доводи в своїй апеляційній скарзі, представник апелянта покликається на те, що судом першої інстанції не враховано, що проведеною перевіркою позивача на предмет питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за квітень 2008 року було встановлено порушення п.п.7.7.2, п.п.7.7.11, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме оскільки основну частину залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду позивача складають витрати, пов’язані з виконанням проектних та ремонтно-будівельних робіт в цеху Л-1 за адресою м.Львів вул.Зелена,301, які були здійснені з січня 2006 року по жовтень 2007 року, то у зв’язку зі змінами до пп.7.72 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які набрали чинності з 01.01.2008 року, до попередніх податкових періодів, у яких відбувалася фактична сплата отримувачем товарів (послуг) сум податку постачальниками таких товарів (послуг) слід відносити податкові періоди, починаючи з січня 2008 року. Таким чином позивачем було безпідставно включено ПДВ в розмірі 450000 грн. до бюджетного відшкодування в квітні 2008 року. Крім того, позивачем за останні 12 календарних місяці задекларовано обсяг оподатковуваних операцій на суму 310668 грн., хоча сума ПДВ, яка заявлена підприємством до відшкодування складає 450000 грн.

            Представник відповідача – апелянта Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

            Представник позивача – керівник Дочірнього підприємства «Чехпол Енерджи Інвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтероко Енджінірінг ЛТД» в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, з приводу чого подано також письмові заперечення.

            Представник відповідача Управління Державного казначейства у Личаківському районі м.Львова в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та не заперечує проти задоволення такої.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для її задоволення з наступних підстав,  а саме.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в період з 23.05.2008 р. по 29.05.2008 р. року ДПІ у Личаківському районі м.Львова проводилась виїзна позапланова перевірка Дочірнього підприємства «Чехпол Енерджи Інвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтероко Енжінірінг ЛТД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за квітень 2008 року.

За результатами перевірки складено Акт 221/23-4/22422434 від 02.06.2008 р.(а.с.9-16), згідно висновків якого ДПІ у Личаківському районі м.Львова було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000472340/0 від 02.06.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 450000,00 грн.(а.с.8)

Як зазначалось вище, своє рішення податковий орган мотивує тим, що основну частину від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ДП «Чехпол Енерджи Інвест» складають витрати , пов'язані з виконанням проектних та ремонтно - будівельних робіт в цеху Л-1 за адресою м. Львів, вул.. Зелена,301, які були здійснені з січня 2006 р. по жовтень 2007 р. а оскільки зміни внесені до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно яких бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення розрахована згідно з п.п7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів набрали чинності з 01.01.2008 р. і діють до 31.12.2008 р., підприємством безпідставно включено ПДВ в розмірі 450000,00 грн. до бюджетного відшкодування в квітні 2008 р. Крім того податковий орган вважає, що позивачем порушено п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає, що немає права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва)основних фондів). Оскільки за останні 12 календарних місяців Дочірнім підприємством «Чехпол Енерджи Інвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтероко Енжінірінг ЛТД»  задекларовано обсяг оподатковуваних операцій в сумі 310668,00 грн., а сума ПДВ яка заявлена підприємством до відшкодування складає 450000,00 грн., то останнє на думку податкового органу не мало права на бюджетне відшкодування.

Так, вирішуючи даний адміністративний спір на думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

            Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 згаданого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.          

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)         бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б)         залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що  п.п 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в новій редакції, яка діяла на час коли позивач визначав бюджетне відшкодування з ПДВ в квітні 2008 року,  чітко та однозначно передбачає, що при визначенні бюджетного відшкодування враховуються попередні податкові періоди, а отже платники мають право на відшкодування сум ПДВ за попередні податкові періоди, а не за попередній податковий період, як це було встановлено в старій редакції Закону, яка діяла до 01.01.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи у позивача залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 826310 грн., а частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальника таких товарів (послуг) визначено в розмірі 450000 грн.

З наявної в матеріалах справи податкової декларації з ПДВ, розрахунку коригування сум ПДВ, розрахунку суми бюджетного відшкодування, довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.17-23) вбачається, що розмір бюджетного відшкодування був визначений позивачем відповідно до вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податкок на додану вартість», як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка у наступний податковий період мала від’ємне значення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивач визначив та реалізував у 2008 році, прийнявши рішення про бюджетне відшкодування, і подавши податкову декларацію за звітний період – квітень 2008 року та ряд інших необхідних та вище згадуваних документів і право на бюджетне відшкодування було ним реалізовано саме у квітні 2008 року, що відповідає вимогам пп.7.7.4  п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» де визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, і таке рішення позивач прийняв на час дії Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, яким було змінено порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування, а тому позивач правильно керувався Законом України «Про податок на додану вартість» з врахуванням змін внесених до нього Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI.

Відтак, розрахунки у попередніх податкових періодах та фактична сплата податку на додану вартість, надали позивачу право на податковий кредит, який визначався відповідно до діючого на той час і наданий час пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і був ним врахований при визначені бюджетного відшкодування у 2008 році.

Таким чином, вбачається, що Закон України від 28.12.2007 року № 107-VIзастосовувався позивачем до правовідносин з приводу бюджетного відшкодування ПДВ, які виникли і реалізовувались ним у 2008 році, тобто після вступу такого в законну силу, при цьому ним було дотримано вимог такого, що вказує на відсутність порушень з боку позивача.

 З наявних в матеріалах справи документів  вбачається, що залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду позивача, складають витрати, пов’язані з використанням робіт в цеху Л-1 за адресою м.Львів, вул..Зелена, 301, що являють собою створення основних фондів позивача, що не заперечується і стороною відповідача 1.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що відповідно  п.п.7.7.11. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із внесеними змінами та доповненнями), - не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операції за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), за останні 12 календарних місяців підприємством ДП «Чехпол Енерджи Інвест» задекларовано обсяг оподатковуваних операцій в сумі 210668 грн., а сума ПДВ, яка заявлена підприємством до відшкодування складає 450000 грн.».

Відповідно до пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не має права на отримання бюджетного відшкодування: особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Висновок суду, що даний підпункт 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до позивача застосовуватись не може, є правильним, оскільки податковий кредит за звітний період нараховувався внаслідок спорудження (реконструкції) основних фондів позивача, а тому з огляду на вимоги Закону позивач не є особою, котра не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Так, податок на додану вартість було надміру сплачено позивачем внаслідок спорудження (придбання) основних фондів. Зокрема, відповідно до Договору №7.02 від 07.02.2006 року з наступними змінами та доповненнями, згідно якого ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» виконувало для позивача роботи з ремонту (реконструкції) приміщення будівлі цеху у м. Львові на вул. Зелена, 301, тобто споруджувало основні фонди, позивач сплатив ПДВ на суму 339 952,84 грн. Згідно Договору №19-05 від 16.11.2005 року, за котрим ДПІ «Діпроверф» виконувало роботи щодо встановлення ручної технологічної лінії гарячого цинкування металовиробів з системою очищення стічних вод, позивач сплатив ПДВ на суму 95 309 грн. Відповідно до Договору №25 на виконання будівельних робіт від 19.06.2007 року, згідно котрого МП «МП-50» виконувало для позивача роботи по хімзахисту стелі, ферм, колон та металоконструкцій приміщення будівлі цеху (м. Львів, вул. Зелена, 301), Позивач сплатив ПДВ на суму 21 631,20 грн., тощо.

Відтак, вищенаведена та фактична сплата ПДВ, внаслідок спорудження основних фондів - цеху у м. Львові на вул. Зелена, 301, надає право позивачу на бюджетне відшкодування. Здійснена реконструкція (ремонт) будівель під цех для установки лінії гарячого цинкування металовиробів на вул. Зеленій, 301, за що позивачем було сплачено податок на додану вартість, обґрунтовано віднесено позивачем до створення (придбання, спорудження) основних фондів, що не заперечується відповідачем. Спорудження (придбання) основних фондів відображено позивачем  у фінансовому звіті станом на 01.04.2008 року, де у п.1 відображено необоротні активи, на початок та кінець звітного періоду.

Відповідачем  не спростовано покликань позивача те, що цех лінії гарячого цинкування металовиробів у м. Львові на вул. Зеленій, 301, позивач має використовувати у власній господарській діяльності, відповідно до видів діяльності, що визначені в установчих документах. Відтак, згідно п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував, що цех Л-1 у м. Львові по вул. Зелена, 301, ремонт (реконструкція) котрого значно перевищує 1000 грн., призначається для використання у господарській діяльності позивача, протягом періоду, що перевищує 365 днів.

Звідси правильним є висновок суду першої інстанції, що  встановлене пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмеження щодо отримання бюджетного відшкодування для осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, в даному випадку не слід брати до уваги, оскільки в даному випадку законом не береться до уваги обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, якщо нарахування податкового кредиту здійснене внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

 Судом першої інстанції правильно встановлено, на підставі платіжних доручень (а.с. 54-69) наданих позивачем на підтвердження оплати отриманих послуг в період 2006-2007 р.р., що кошти перераховувались за ремонт будівель, які є основними фондами, що в даному випадку прирівнюється до спорудження (будівництва) основних фондів, крім того в Акті перевірки сам податковий орган стверджує, що основну частину від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ДП «Чехпол Енерджи Інвест» складають витрати , пов'язані з виконанням проектних та ремонтно - будівельних робіт в цеху Л-1 за адресою м. Львів, вул. Зелена,301, які були здійснені з січня 2006 р. по жовтень 2007 р.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на вказане судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що, позовні вимоги позивача є підставними, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС  України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова  –  залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 30 липня 2008 року по справі № 12/143А за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Чехпол Енерджи Інвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтероко Енджінірінг ЛТД» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, Управління Державного казначейства у Личаківському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000472340/0 від 02.06.2008 року, визнання бюджетної заборгованості в сумі 450000,00 грн. та зобов’язання її відшкодувати, – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення її в порядку ч.3 ст.160 КАС України протягом того ж строку з часу її виготовлення в повному обсязі.

            Головуючий суддя:                                                                                        І. Я. Олендер

Судді:                                                                                                   В.М. Каралюс

Д. М. Старунський