Вирок № 34372107, 10.09.2013, Сколівський районний суд Львівської області

Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1018/13-к

№ провадження 1-кп/453/79/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Микитина В.Я.;

при секретарі Трембач М.М.;

з участю прокурора Тимо А.С.;

обвинуваченого ОСОБА_1;

його захисника ОСОБА_2;

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5;

та їх представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого в Україні, АДРЕСА_1, білоруса, громадянина ОСОБА_7 Білорусь, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, працюючого водієм в ООО «Ратипа-Рус, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 26.05.2013 року близько 16 год. 00 хв., керуючи технічно справним автопоїздом у складі тягача марки «RENAULT Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 rus із напівпричепом марки «SHMITZ Cardobull», реєстраційний номер АК 0916 31 rus та рухаючись автомобільною дорогою Київ-Чоп у напрямку м. Чоп, на 667 км. + 700 м. між населеними пунктами Козьова та Орява Сколівського району Львівської області, порушив вимоги п. п. 1.2., 1.3., 1.5., 2.3. «б», 11.2., 12., 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху України, які виразились у тому, що він не дотримуючись правостороннього руху, створив небезпеку та перешкоду для руху інших транспортних засобів, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, зокрема при виконанні маневру «поворот праворуч» не вибрав відповідну безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автопоїзда та безпечно керувати ним, виїхав на смугу зустрічного руху, не рухався як найближче до правого краю проїжджої частини, при зустрічному роз’їзді не вибрав безпечного інтервалу, чим створив аварійну обстановку та скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-211010, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8. Внаслідок зіткнення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 загинули, а ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. Зокрема, згідно висновку судово-медичної експертизи № 32 від 19.06.2013 року смерть ОСОБА_9 наступила внаслідок поєднаної тупої травми шиї – перелому сьомого шийного хребця з розривом спинного мозку, закритої травми грудної клітки – перелом ребер праворуч та ліворуч і розривом серця та аорти, закритої тупої травми живота – розривом печінки та лівої нирки, яка зумовила масивну внутрішню та зовнішню кровотечу. Розрив внутрішніх органів (серця, печінки, нирки, спинного мозку) мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 38/13 від 20.06.2013 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_8 була поєднана травма у вигляді забою головного мозку, переломів 7-ми ребер зліва, перелому лівої лопатки, забою легень, розриву селезінки з крововиливом у черевну порожнину, яка ускладнилась післятравматичним панкреатитом, паралітичною кишковою непрохідністю, респіраторним дистрес-синдромом, запаленням та набряком легень, набряком головного мозку, поліорганною недостатністю. Зазначені тілесні ушкодження були небезпечними для життя у момент заподіяння, які призвели до смерті і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження у живої особи. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 248/2013 від 10.06.2013 року встановлено, що у ОСОБА_3 виявлено закритий перелом середньої третини обох кісток лівого передпліччя, струс головного мозку, садно лобної ділянки зліва, забій м’яких тканин правого колінного суглобу. Зазначені тілесні ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, після роз’яснення йому змісту ч. 3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції обвинуваченого, вину визнав повністю та пояснив, що дійсно він 26.05.2013 року близько 16 год. 00 хв., керуючи автопоїздом у складі тягача марки «RENAULT Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 rus із напівпричепом марки «SHMITZ Cardobull», реєстраційний номер АК 0916 31 rus по автодорозі Київ-Чоп у напрямку м. Чоп, між населеними пунктами Козьова та Орява Сколівського району Львівської області, порушив правила дорожнього руху, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вів керований автопоїзд ближче до правого краю проїзної частини дороги, не вибрав відповідну безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автопоїзда та безпечно керувати ним, при зустрічному роз’їзді не вибрав безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення із транспортним засобом марки ВАЗ-211010, реєстраційний номер НОМЕР_2. Внаслідок такого зіткнення пасажири, що знаходились у вищевказаному транспортному засобі – гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 загинули, а гр. ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження. Таке сталося, очевидно, внаслідок того, що він не врахував у достатній формі дорожньої обстановки і погодних умов, однак вчинив всіх заходів, щоб не допустити зіткнення і настання шкідливих наслідків. На даний час він усвідомив свою вину, просить його суворо не карати, зокрема не призначати йому реальної міри покарання і обмежувати його волю, так як він являється громадянином іноземної держави, однак фактично проживає і залишається проживати в Україні та має намір всіляко допомагати членам сімей постраждалих. Так, ним укладений договір з однією із потерпілих про відшкодування шкоди, який він має намір виконувати і не зможе виконати його умови, якщо буде відбувати реальне покарання. З іншими потерпілими він також досягнув домовленості, частково відшкодував завдану шкоду і, по мірі своєї можливості, буде це продовжувати робити надалі. Просить також не позбавляти його права керування транспортними засобами. Також зазначив, що він активно спілкується з членами сімей постраждалих, вже неодноразово вибачився перед ними за скоєне, висловлює їм щирі співчуття. Він одразу ж, по мірі своєї обізнаності, надавав потерпілим медичну допомогу безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, не втік з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі вище наведеного, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Пом’якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, суд вбачає його щире каяття у скоєному, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, надання медичної допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та сукупність усіх обставин, що його характеризують, зокрема необережну форму вини, і, відповідно, відсутність мотивів кримінального правопорушення, обставини вчинення такого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, ряд обставин, що пом’якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують. Так, обвинувачений ОСОБА_1, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, вже частково відшкодував потерпілим завдані ним збитки, а у подальшому, по мірі можливості, має намір повністю відшкодовувати такі збитки у якнайкоротші строки. З цією метою, з однією із потерпілих, у встановленому законом порядку 27.08.2013 року укладений договір про відшкодування заподіяної шкоди, умови якого виконуються. З іншими потерпілими також досягнуто домовленості про відшкодування шкоди з його боку. Обвинувачений ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем праці у ООО «Ратипа-Рус», а також радою Жлобинського громадського об’єднання союзу ветеранів війни в Афганістані, членом якої він являється з 2000 року. Обвинувачений ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди у стані сп’яніння не перебував. Суд також бере до уваги ставлення потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до скоєного обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення і призначення йому покарання, що були безпосередньо висловлені ними у судовому засіданні. Так, всі потерпілі пробачають обвинуваченому, оскільки розуміють, що кримінальне правопорушення вчинене ним не умисно, вони надали оцінку його діям безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а також у подальшому, у тому числі і щодо намірів відшкодування шкоди. З огляду на вказане, а також враховуючи щире співчуття обвинуваченого по відношенню до них, вони просили суд надати обвинуваченому найбільш м’яке покарання, яке передбачене санкцією ч. 3 ст. 286 КК України і, при цьому не позбавляти його волі, так як розуміють, що призначення реального покарання судом буде невиправдано суворим по відношенню до обвинуваченого, а також унеможливить виконання ним зобов’язання за договором та щодо подальшого відшкодовування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч. 3 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі на строк, що є мінімальним за санкцією зазначеної статті, а також застосувати до нього ст. 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, а також згідно ст. 76 КК України покласти на нього виконання певних обов’язків. При цьому, суд вважає за доцільне позбавити обвинуваченого ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами на певний строк.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність зазначених вище даних про особу обвинуваченого, а також думку потерпілих, вказану вище міру покарання суд вважає такою, що відповідає призначеному покаранню, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Цивільних позовів у кримінальному провадженні не заявлено.

Суд, у відповідності до ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати за проведення автотехнічної експертизи № 1/429 від 31.05.2013 року у розмірі 244 грн. 50 коп., за проведення автотехнічної експертизи № 1/457 від 14.06.2013 року у розмірі 244 грн. 50 коп., за проведення автотехнічної експертизи № 1/465 від 18.06.2013 року у розмірі 244 грн. 50 коп., за проведення автотехнічної експертизи № 1/431 від 10.06.2013 року у розмірі 244 грн. 50 коп., за проведення транспортно-трасологічної експертизи № 1/430 від 11.06.2013 року у розмірі 244 грн. 50 коп., а всього – 1 222 грн. 50 коп..

Керуючись ст. ст. 124, 368, 370, 374 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно ст. 76 ч. 1 п. п. 2, 3, 4 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи та періодично з’являтися у вказані органи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 145 (сорок тисяч сто сорок п’ять) грн. засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишити без змін, а після цього – скасувати. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 40 145 (сорок тисяч сто сорок п’ять) грн., внесену ОСОБА_2 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області (рахунок № 37313005000789, відкритий у головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 26306742) – повернути ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1 222 (одну тисячу двісті двадцять дві) грн. 50 коп..

Речові докази: автомобіль НОМЕР_3 після вступу вироку у законну силу повернути ОСОБА_3; автопоїзд у складі тягача марки «RENAULT Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 rus із напівпричепом марки «SHMITZ Cardobull», реєстраційний номер АК 0916 31 rus після вступу вироку у законну силу повернути власнику – ООО «Ратипа-Рус».

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою через Сколівський районний суд Львівської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя В.Я. Микитин