Рішення № 34369087, 23.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/300/13-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.Провадження № 22-ц/780/4907/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 4 23.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворський М.А.

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з будинку та звільнення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач звернулася до суду та просила виселити відповідача з незаконно зайнятого будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником вищезазначеного будинку та земельної ділянки. Рішенням суду за позовом ОСОБА_2 визнано незаконним рішення Горенської сільської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2; визнано недійсними державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та договір дарування зазначеної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Однак до цього часу відповідач не бажає в добровільному порядку звільнити будинок та земельну ділянку, чим перешкоджає ОСОБА_2 володіти та користуватися своїм майном.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Виселено ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю з будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідач проживає у житловому будинку, який побудований на її земельній ділянці, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3. Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 і на ній відсутні будь-які приміщення. Крім того, при ухваленні заочного рішення судом порушені вимоги ст. 224 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.05.2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.02.2004 року, видане на ім'я ОСОБА_5, за ОСОБА_2 в порядку спадкування встановлено право приватної власності на будинок, розташований по АДРЕСА_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.03.2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за вищезазначеною адресою, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; визнано недійсним договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано за ОСОБА_2 право власності на вищезазначений будинок.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2012 року задоволено та визнано незаконними рішення Горенської сільської ради від 14 та 26 грудня 2006 року та від 22 березня 2007 року про передачу у приватну власність земельної ділянки розміром 0,1810 га для обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2; визнано недійсними державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 22.08.2007 року (серія ЯЕ №593377) та договір дарування земельної ділянки від 02.09.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради від 16 лютого 2007 року анульовано особовий рахунок на будинковолодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 (а.с. 85).

Згідно договору купівлі-продажу від 30 березня 2004 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,1824 га та житловий будинок, що розташовані по АДРЕСА_3 (а.с.87,88).

ОСОБА_1 є власником вищезазначеної земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку № 042346 від 13 жовтня 2004 року (а.с.89).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, проживаючи у належному ОСОБА_2 будинку та користуючись належною їй земельною ділянкою, порушує законні права та інтереси позивачки.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто вимагати поновлення його порушеного права власності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, надати суду докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Однак, звертаючись до суду з позов про виселення та звільнення земельної ділянки ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 на даний час проживає у будинку позивача, користується ним та земельною ділянкою по АДРЕСА_2 і цим порушує її права як власника.

Крім того, з матеріалів справи чітко вбачається, що відповідач проживає у будинку за НОМЕР_2, який належить їй на праві власності, а будинку АДРЕСА_2, взагалі не існує, що фактично підтверджується наданими суду рішенням виконавчого комітету Горенської сільської ради від 16 лютого 2007 року про анулювання особового рахунку на будинковолодіння по АДРЕСА_2.

Таким чином висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах на що обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з будинку та звільнення земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючої АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 57 грн. 35 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.