Постанова № 34368157, 23.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/8136/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2013р.

у справі № 910/8136/13 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет сопору, на стороні відповідача Малигін Ярослав Олександрович

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 21530,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 позов задоволено частково: підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 10756,07 грн. - відшкодування шкоди в порядку регрессу та 859,51 грн. - судового збору. В решті частини позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати частково, та прийняти нове, яким позов задовольнити у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, ним направлялася претензія до відповідача, але відповідач не прийняв рішення про виплату або відмову у здійснені такою виплати на користь позивача, а про результати розгляду претензії не повідомив. Позивач вважає, що відповідач визнав регресну вимогу повною та достатньою, тому з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 21530,67 грн.

Відзивів на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не надали.

Ухвалою від 27.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 02.10.2013.

В судове засідання 02.10.2013 представник позивача з'явився, представники відповідача та третьої особи не з'явилися, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Ухвалою суду від 02.10.2013 розгляд справи відкладено на 23.10.2013.

В судове засідання 23.10.2013 представники сторін та третьої особи не з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" 21530,67 грн. - регресного відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.09.2011 р. через порушення Правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, а оскільки позивач виплатив регресне відшкодування, то він набув права регресної вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві не погоджується з доводами викладеними в позові, оскільки 16.06.2011 р. потерпілому (власникові транспортного засобу) Малигіну Ярославу Олександровичу за його заявою від 03.03.2011 р. виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 774,60 грн. Отже, за твердженням відповідача, до позивача не може перейти право регресу, оскільки відповідачем повністю виконано вимоги потерпілої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховиком) та Малигіним Ярославом Олександровичем (страхувальником) укладено договір страхування наземного транспорту №ODO0AE15802, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля Mercedes-Benz, державний номер ВН6031АТ.

14.10.2010 р. на вул. Польський спуск в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz, державний номер ВН6031АТ, під керуванням Малигіна Я.О., та автомобіля автомобіля КРАЗ, державний номер 490-99 ОВ, під керуванням Каспрова Олександра Васильовича.

Згідно з постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.11.2010 р. особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій Каспров О.В.

Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля КРАЗ, державний номер 490-99 ОВ, застраховані Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за полісом ВЕ № 1119599. Франшиза за вказаним полісом складає 0 грн., ліміт за шкоду майну - 35000,00 грн.

Відповідно до Звіту №317-110 експертного товарознавчого дослідження від 11.11.2010, складеного суб'єктом оціночної діяльності СПД Мацко В.В., матеріальний збиток завданий в результаті ДТП Малигіну Я. О. становить 22 666,92 грн.

29.11.2010 р. страхувальником на підставі зазначеного Звіту та з урахуванням безумовної франшизи (1136,25 грн.) було складено страховий акт №И-7806, за яким до виплати підлягає 21530,67 грн.

Платіжним дорученням № 3368 від 02.12.2010 р. (а.с. 55) страхувальнику позивача виплачено 21530,67 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

30.08.2012 позивачем на адресу відповідача направлено Претензію №176, в якій він просить сплатити регресне відшкодування в розмірі 21530,67 грн. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, у зв'язку з чим позивач звернуся до суду з позовом.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову з наступних підстав:

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Оскільки, водія автомобіля КРАЗ, державний номер 490-99 ОВ визнано винним у вчиненні ДТП, а його цивільно - правова відповідальність на момент вчинення ДТП була застрахована відповідачем, то відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номер ВН6031АТ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ № 1119599, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги.

В ч. 1 ст. 1166 ЦК України зазначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, (а.с. 81-84) Малигін Ярослав Олександрович (страхувальник позивача) звернувся до відповідача з заявою від 03.03.2011 р. про виплату йому страхового відшкодування. 12.05.2011 р. відповідачем складено страховий акт № ОЦВ-10-18338/1, за яким до виплати підлягає 10774,60 грн. Платіжним дорученням від 16.06.2011 р. відповідач перерахував Малигіну Я.О. 10774,60 грн. страхового відшкодування.

Отже, відповідач виплатив відшкодування за завдані збитки саме потерпілій особі, а не позивачу. Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду (24.04.2013 р.) у відповідача було відсутнє зобов'язання з відшкодування на суму 10 774,60 грн. у порядку регресу, у зв'язку з чим вимоги в цій частині заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову в сумі 10 756,07 грн. (21 530,67 грн. - 10 774,60 грн.)

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ГПК України сторони застосовують досудове врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камбус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" реалізує своє право шляхом подачі позову до суду. Дана позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.08.2012 у справі №23/279.

Варто зауважити, що відповідач своїми діями (виплативши частину відшкодування потерпілій особі) визнав факт настання страхового випадку, а не розмір заподіяної шкоди, як стверджує позивач в апеляційній скарзі. Враховуючи звіт експерта, колегія суддів погоджується з розміром страхової виплати, встановленої позивачем, але беручи до уваги виплату, здійснену відповідачем потерпілій особі, сума регресного відшкодування правомірно частково задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2013р. у справі №910/8136/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8136/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.