Постанова № 34363002, 08.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 р. Справа № 816/2781/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Тіщенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Граніт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 816/2781/13-а

за позовом Приватного підприємства "Граніт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Граніт" (далі-ПП "Граніт") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- Кременчуцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000231502/96 від 17.01.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення по справі, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що господарські операції щодо отримання позивачем запчастин до гірського обладнання від ТОВ «Нафтобуд-2020» мали реальний характер, що підтверджуються наданими копіями накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних. Отриманий товар був використаний у господарській діяльності позивача, а саме реалізований ПАТ «Кіровоградграніт», що підтверджується копіями первинних документів, за результатами якої позивачем було отримано прибуток у розмірі 22749,13 грн., який було включено в декларацію з ПДВ та сплачено всі належні податки. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Нафтобуд-2020» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, свідоцтво останнього було анульовано після 03.10.2012 р.

Доставка товарно-матеріальних цінностей проводилась власними силами позивача, автомобілем Hyundai Tucson, на підтвердження чого позивачем надано копії наказу про використання власного автомобіля працівника у господарських цілях, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, товарно-транспортна накладна. Апелянт зазначив, що максимальна вага товарів, що перевозилися не перевищувала 460 кг, що дозволяє їх фактичне переміщення автомобілем Hyundai Tucson, що підтверджується наданими технічними характеристиками автомобіля та копіями креслення підкладки та дробівки Parker.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт реальності господарських операцій між ПП «Граніт» та ТОВ «Нафтобуд-2020» не знайшло свого підтвердження, через відсутність належних доказів факту перевезення товарів.

Колегія суддів з даними висновками суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 26.12.2012 року по 02.01.2013 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Граніт" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Нафтобуд-2020" за період квітень, червень, липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 03.01.2013 року №8/15-222/32802477 (а.с.11-15).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 17.01.2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000231502/96, яким ПП "Граніт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем - в сумі 18333,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 4583,33 грн. (а.с.19).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ "Нафтобуд-2020".

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі- ПК України) встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Під час судового розгляду встановлено, що 03.04.2012 року між ПП «Граніт» (покупець) та ТОВ "Нафтобуд-2020" (постачальник) укладено договір поставки №25, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві запчастини до гірського обладнання, електроінструменти,за договірними цінами зазначеними в заявках, а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору (а.с.41).

На підтвердження реальності укладеного правочину позивачем надано копії заявок, накладних, податкових накладних, журналу реєстрації довіреностей, журналу-ордеру по рахунку 631, карток рахунку 281, актів списання (42-45,53-56,57-60,46-52,72-73,74-80,81-84).

Оплата товарів була проведена у повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с.61-67).

Транспортування товарів здійснювалось автомобілем позивача, для чого був виданий наказ про використання власного автомобіля працівника (Hyundaі Тucson, р.н. ВІ 7487 АН) в господарських цілях та укладений договір позички, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, договором позички, актом прийому-передачі (129,130,68-71).

В подальшому придбаний товар був використаний позивачем у господарській діяльності , а саме реалізований ПАТ «Кіровоградграніт», що підтверджується копіями договору ДГ-000003 від 03.01.2012 р., видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних.

Вище зазначені документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», дефектів форми, змісту або походження не мають, що не заперечувалось відповідачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про підтвердження позивачем належного виконання сторонами договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтобуд-2020», за перевіряємий період.

Посилання суду першої інстанції на відсутність ТОВ «Нафтобуд-2020» за юридичною адресою, відсутність основних фондів для здійснення господарської операції,як на підставу нереальності укладеного правочину, колегія суддів вважає помилковими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Посилання суду першої інстанції на неможливість транспортування товарів на автомобілі Hyundaі Тucson, з огляду на значну вагу товару(підкладки для посилення плити дробівки ) та технічних характеристик автомобілю, колегія суддів вважає також помилковими та зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повна маса автомобіля становить 2210 кг, а маса без навантаження складає 1781 кг, відповідно маса, яка може бути перевезена автомобілем становить 429 кг (а.с. 127).

Згідно копій товарно-транспортних накладних 15.06.2012 р. автомобілем Hyundaі Тucson перевозилися товарно-матеріальні цінності: підкладки для посилення плити дробівки у кількості 8 шт., болт кріплення ковша -4 шт. Відповідно до наданих позивачем копій креслень підкладки для посилення плити дробівки, її вага складає 54,03 кг (а.с. 196-200).

З огляду на зазначене, загальна вага підкладок для посилення плити дробівки, які транспортувалися не перевищувала 432,24 кг, що дозволяє їх фактичне переміщення автомобілем Hyundai Tucson.

Неприйняття судом першої інстанції доказів на підтвердження транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, у зв'язку з ненаданням позивачем даних документів під час перевірки, колегія суддів вважає помилковими, оскільки із акту перевірки не вбачається, що податковим органом не досліджувалось питання наявності доказів транспортування товару.

Щодо посилання суду першої інстанції на порушення форми складання товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що помилки при оформленні первинних документів не є беззаперечною підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга ПП «Граніт» підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Граніт" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 р. по справі № 816/2781/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства "Граніт".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 17.01.2012 року №0000231502/96.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2013 р.