Ухвала суду № 34360286, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/34643/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПромАгроТранзит" (далі - Товариство) та державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011

у справі № 2а-10300/09/2670

за позовом Товариства

до ДПІ

та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2005 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з ДПІ заборгованість з ПДВ у сумі 410 146 грн., матеріальну шкоду в розмірі 68846,26 грн., а також 14500 грн. моральної шкоди.

У ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 15.12.2005 № 311 та зобов'язати ДПІ надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві висновок про відшкодування на користь Товариства ПДВ у сумі 410 146 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2009 ухвалені у справі судові акти було скасовано; провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання ДПІ надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві висновок про відшкодування на користь Товариства ПДВ у сумі 410 146 грн. закрито; в іншій частині справу було направлено на новий розгляд з метою перевірки обставин, покладених в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У процесі нового розгляду справи позивач у черговий раз уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 15.12.2005 № 311, стягнути з Державного бюджету України 410 146 грн. бюджетної заборгованості та матеріальну шкоду в розмірі 214 153,32 грн.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2010, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011, уточнені позовні вимоги задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано у зв'язку з його незаконністю; в решті позову відмовлено.

На вказані судові акти Товариством подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить частково скасувати оскаржувані судові акти та стягнути на користь позивача 224 430 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ та 175 128,34 грн. процентів за її несвоєчасну сплату.

ДПІ також скористалася правом на касаційне оскарження рішень. Касаційні вимоги відповідача, викладені у касаційній скарзі від 01.06.2011 № 7473/9/10-209, полягають у частковому скасуванні судових рішень зі спору та у прийнятті нового рішення про відмову у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог сторін з урахуванням такого.

По епізоду щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.12.2005 № 311 судами встановлено, що цей акт індивідуальної дії, згідно з яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за звітні періоди з березня по грудень 2001 року та лютий, червень, липень 2002 року на 793954 грн., був прийнятий за наслідками проведення ДПІ позапланової невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість Товариством, оформленої актом від 14.12.2005 № 221/23-11/30859262. Підставою для невизнання права позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією визначено непідтвердженість сум сформованого податкового кредиту за перевірені звітні періоди податковими накладними та іншими розрахунковими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (у тій самій редакції) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановили суди, податковий кредит в оспорюваній сумі у період з березня 2001 року по липень 2002 року було сформовано позивачем на підставі податкових накладних, складених його контрагентами (зокрема, СГНВП закритим акціонерним товариством «Україна», приватним підприємством НПВ «Будтехмонтаж», товариством з обмеженою відповідальністю «Південьбудмонтаж», приватним підприємством «Фрегата-Супер», закритим акціонерним товариством «Охорона-Комплекс», товариством з обмеженою відповідальністю «АПФ «Славія», товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокомплекс»).

Враховуючи, що інших доводів (окрім відсутності у позивача податкових накладних та розрахункових документів) щодо протиправності віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту податковою інспекцією в акті перевірки 14.12.2005 № 221/23-11/30859262 наведено не було, суди цілком об'єктивно розцінили подані Товариством податкові накладні як належне спростування висновків, покладених ДПІ в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суди правомірно відхилили як необґрунтовані посилання ДПІ на відсутність підтвердженого факту надмірної сплати ПДВ до бюджету як необхідної умови виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування.

Адже згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Таким чином, податкове законодавство, яке діяло на час виникнення розглядуваних правовідносин, не містило такої умови отримання платником бюджетного відшкодування, як сплата платником ПДВ у ціні товару постачальникові.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 15.12.2005 № 311.

Основним мотивом для відмови у позові в частині стягнення з Державного бюджету України 410 146 грн. бюджетної заборгованості та матеріальної шкоди в розмірі 214 153,32 грн. судами зазначено пропуск позивачем законодавчо встановленого строку на подання заяви про повернення з бюджету надміру сплаченого податку.

Так, відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на правила, наведені у підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування ПДВ з бюджету виникає наступного місяця після подачі декларації.

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивачем не було подано заяву про зміну форми відшкодування ПДВ шляхом перерахування належних Товариству сум ПДВ з бюджету на його розрахунковий рахунок у визначений законом строк, а відтак правомірно відмовили у відповідній частині позову.

Доводи касаційної скарги Товариства спрямовані на переоцінку установлених судами обставин справи, що перебуває поза межами перегляду справи у касаційній інстанції в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПромАгроТранзит" та державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 у справі № 2а-10300/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько