Ухвала суду № 34356312, 24.10.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3239/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко П.М.

Доповідач Мельник В. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого-судді: Мельника В.В.

суддів: Дьомич Л.М., Пищиди М.М.

з участю секретаря: Діманової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кіровограді апеляційну скаргу фермерського господарства «Володимирівське», ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах яких діє представник за довіреностями ОСОБА_4, на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 31.07.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до фермерського господарства «Володимирівське», селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства «Володимирівське», селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просила визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/3 частину єдиного (цілісного) майнового комплексу - фермерського господарства «Володимирівське», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до якого входить хлібопекарня 1987 року виготовлення, автомобіль марки «ВАЗ 21150», 2002 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, автокран «Краз», 1981 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2, бензовоз марки «ГАЗ 53», 1987 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_3, автомобіль «ЗІЛ-ММЗ 4502», 1992 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_4, автомобіль марки «КАМАЗ 5410», 1988 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_5, автомобіль марки «ГАЗ-3309», 1995 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_6, причіп ГКБ, 1990 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_7, причіп ГКБ, 2000 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_8, п\причіп ОДАЗ, 1988 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_9, трактор марки «ХТЗ 181», 2005 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_10, трактор марки «К-701», 1990 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_11, трактор марки «К-701», 1990 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_12, трактор марки «МТЗ-82», 2004 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_13, трактор марки «МТЗ-80», 1990 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_14, трактор марки «ЮМЗ-6» ЛМЗ, 1994 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_17, трактор марки «ЮМЗ-6», 1981 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_15, трактор марки «ЮМЗ-6», 1991 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_18, ескаватор ЮМЗ-6», 1982 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_19, трактор марки «Т-70 СМ», 1997 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_16, комбайн марки «ДОН-1500», 1992 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_20, пристрій для прибирання соняшника марки «ПС-673», 2005 року виготовлення, жатка марки «ПЕС-08-03», 2001 року виготовлення, причеп марки « 2ПТС 4», 1992 року виготовлення, обладнання для переробки соняшника, 1999 року виготовлення, обладнання для переробки гречки марки «ГТО-ІМ», 2006 року виготовлення, дискова борона «Франція», 1997 року виготовлення, сівалка марки «СУПН-8-01» 3 шт., 1997 року виготовлення, сівалка марки «СЗ-3,6», 1992 року виготовлення, плуг ПЛН-9-35 2 шт., 1995 року виготовлення, плуг ПЛН-3-35 2 шт., 1993 року виготовлення, плуг ПЛН-8 2 шт., 1993 року виготовлення, ворохоочивущач, 1993 року виготовлення, оприскувач 1993 року виготовлення, розкидач марки «МВД-900», 2007 року виготовлення, стенд по регулюванню паливної апаратури, 1992 року виготовлення, прибор індикатор (вологомір), 2004 року виготовлення, та інше майно вартістю 52200 грн., незавершене виробництво - посіви сільськогосподарських культур вартістю 19000 грн., корпоративне право - право на 1/2 частину підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу - селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1245500 грн.

Позивачка також просила визнати за нею право безстрокового постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 64, 3 га, у тому числі 26, 04 га ріллі, що становить 21, 443 га, у тому числі 8, 68 га ріллі, на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, посилаючись на те, що 11.01.2002 р. було зареєстровано фермерське господарство «Володимирівське», засновником, власником та головою якого був її батько ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на цілісний майновий комплекс - фермерське господарство «Володимирівське», до складу якого входить земельна ділянка розміром 64, 3 га на території Гурівської сільської ради та надана ОСОБА_8 в безстрокове постійне користування, хлібопекарня, 1987 року виготовлення, та інше майно, зазначене у позовній заяві. Згідно даних бухгалтерського обліку залишкова балансова вартість майна, що належить фермерському господарству «Володимирівське» станом на 01.04.2013 р. становить 77000 грн., у тому числі незавершеного виробництва вартістю 19000 грн. та корпоративні права на селянське фермерське об'єднання «Володимирівське» вартістю 1245500 грн. Спадкоємцями першої черги за законом, окрім позивачки, є її матір ОСОБА_3 та її брат ОСОБА_2, які не визнають право позивачки на частку у спадковому майні.

Постановою нотаріуса Криворізької районної державної нотаріальної контори від 10.06.2013 р. №890/02-31 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з підстав виникнення спору між спадкоємцями щодо поділу спадкового майна.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 29.07.2013 р. притягнуто до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 10).

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 31.07.2013 р. задоволено заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову, подану її представником ОСОБА_9, та заборонено фермерському господарству «Володимирівське» відчужувати у будь-який спосіб належне йому на праві власності все рухоме та все нерухоме майно, у тому числі корпоративні права на ? частину селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», ідентифікаційний код 13757207, місцезнаходження: 28540, Кіровоградська область, с. Гурівка, окрім готової продукції.

Не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення позову, представник відповідачів фермерського господарства «Володимирівське», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачі посилаються на те, що застосований судом вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачкою вимогами. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову у виді заборони відчужувати у будь-який спосіб належне йому на праві власності все рухоме та все нерухоме майно, у тому числі корпоративні права на 1/2 частину селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», суд першої інстанції обмежив можливість господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном та фактично втрутився у внутрішню діяльність підприємства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 та представника СФО "Володимирівське" - ОСОБА_10, які просили відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивачки, викладені нею у заяві про забезпечення позову про те, що решта спадкоємців першої черги за законом, які є відповідачами у справі, не успадкували майно фермерського господарства «Володимирівське» та здійснюють заходи щодо його відчуження і приховування, що у майбутньому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За правилами ч. 5 ст. 153, ст.ст. 209, 210 ЦПК України ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Частиною 3 статті 151 ЦПК України встановлений вичерпний перелік підстав для забезпечення позову: 1) невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду; 2) невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що при розгляді заяви про забезпечення позову судом першої інстанції не враховано вищезазначені вимоги закону.

Із виділених судом першої інстанції матеріалів убачається, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №253961, 01.10.2009 р. Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області було вчинено останню реєстраційну дію щодо зареєстрованого 11.01.2002 р. фермерського господарств «Володимирівське», де керівником зазначеної юридичної особи вказано ОСОБА_3 (а.с. 5).

Відповідно до даних постанови нотаріуса Криворізької районної державної нотаріальної контори від 10.06.2013 р. №890/02-31 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі виникнення спору між спадкоємцями щодо поділу спадкового майна (а.с. 16).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати ОСОБА_5, позовним вимогам.

Ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції належним чином не перевірив правовий режим майна, яке він заборонив відчужувати та належність його на праві власності відповідачу у справі - фермерському господарству «Володимирівське».

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачка не надала суду першої інстанції відповідних належним чином завірених копій правовстановлюючих документів на спірне майно, а обмежилась наданням до заяви копії розшифровки основних засобів по фермерському господарству «Володимирівське» станом на 01.04.2013 р. та копії фінансового звіту зазначеного господарства, які не містять підпису керівника фермерського господарства та не скріплені печаткою підприємства (а.с.а.с. 6-7).

Замість мотивування висновків, з яких суд дійшов до переконання про задоволення заяви, суд фактично вдався до шаблонного перепису диспозиції норми права, зазначивши лише при цьому про доцільність забезпечення позову.

Наведене дає апеляційному суду підстави вважати, що позивачем не доведено наявності підстав для забезпечення позову, визначених ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Із виділених матеріалів справи убачається, що предметом позову у цивільній справі є лише 1/3 частина спірного рухомого і нерухомого майна, тоді як судом першої інстанції, без наведення відповідних мотивів, ухвалено рішення про заборону відчуження всього рухомого і нерухомого майна, яке належить на праві власності фермерському господарству «Володимирівське».

Поза увагою суду першої інстанції також залишилися ті обставини, що позивачкою ставиться питання про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину єдиного (цілісного) майнового комплексу - фермерського господарства «Володимирівське», до якого входить корпоративне право - право на 1/2 частину підприємства, як єдиного (цілісного) майнового комплексу селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», тобто фактично предметом позовних вимог в цій частині є корпоративні права на 1/6 частину селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», тоді як судом ухвалено рішення про заборону відчуження корпоративних прав на 1/2 частину селянського фермерського об'єднання «Володимирівське».

Вищенаведені обставини дають колегії суддів підстави вважати, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову у порушення вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України не є співмірним із заявленими позивачкою вимогами.

Забороняючи фермерському господарству «Володимирівське» відчужувати у будь-який спосіб належне йому на праві власності все рухоме та все нерухоме майно, у тому числі корпоративні права на ? частину селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», окрім готової продукції, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» /в редакції Закону N1276-VI від 16.04.2009 р., який також діяв на час відкриття спадщини/ майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Частиною першою статті 23 згаданого Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Вищезазначеним Законом не передбачено спадкування правонаступниками права на участь у фермерському господарстві.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, питання про включення замість померлого учасника фермерського господарства його спадкоємців, має здійснюватися аналогічно до успадкування корпоративних прав, зокрема, щодо господарських товариств.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абзаці першому пункту 9 постанови №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК.

При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції необгрунтовано були вжиті заходи забезпечення позову, які фактично перешкоджають господарській діяльності фермерського господарства «Володимирівське» та є втручанням у його внутрішню діяльність.

Заслуговують на увагу викладені у апеляційній скарзі доводи про те, що відповідачі юридично не мають змоги вчиняти ті дії стосовно спірного майна, на які суд першої інстанції посилається в оскаржуваній ухвалі, оскільки відповідно до статуту селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» керівництво поточною діяльністю об'єднання здійснює директор, який обирається зборами засновників. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності об'єднання, за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» є чоловік позивачки ОСОБА_10, що підтверджується долученою до апеляційної скарги фотокопією свідоцтва про одруження (а.с.а.с. 20-21).

Оскільки суд першої інстанції порушив порядок розгляду заяв про забезпечення позову, то у відповідності до п. 3 ст. 312 ЦПК України оскаржувана ухвалу суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову, суду першої інстанції необхідно перевірити обґрунтованість заяви про забезпечення позову, доводи відповідачів про те, чи існує реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду та чи є заходи забезпечення позову, які просить вжити позивачка, співмірними із заявленими нею позовними вимогами.

На підставі викладеного та керуючись статтями 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Володимирівське», ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах яких діє представник за довіреностями ОСОБА_4, задовольнити.

Ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 31.07.2013 р. скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя: Мельник В.В.

Суддя: Дьомич Л.М.

Суддя: Пищида М.М.