Постанова № 34356209, 22.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа№ 910/12812/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Штайєр М.І. - дов. б/н від 26.06.2013р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ЕСКО»,

на рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року,

у справі № 910/12812/13 (суддя Бондарчук В.В.),

за позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», м. Львів,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ЕСКО», м. Київ,

про стягнення страхового відшкодування 22 963, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ АСК «Скарбниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «ВКФ «ЕСКО» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 22 963, 97 грн. (а.с.8-11).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року по справі № 910/12812/13 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 22 480,97 грн., в іншій частині позову відмовлено (а.с. 85-92).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року у справі № 910/12812/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 100-101).

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не взято до уваги, що на дату скоєння ДТП громадянин Півень О.С., особа винна у ДТП, не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТОВ «ВКФ «ЕСКО» по справі № 910/12812/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 10 жовтня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12812/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г. (а.с. 97).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 22 жовтня 2013 року (а.с. 98-99).

В судовому засіданні 22 жовтня 2013 року представник відповідача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 109), про причину неявки колегію суддів не повідомив.

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника позивача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

03 травня 2010 року на автодорозі Київ - ЧОП 554 км + 975,5 м, с. Солонка, Пустомитівського р-ну, Львівської обл., сталася ДТП за участю автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ, під управлінням Бирки І.Г. та автомобіля «МАЗ», державний номер АА 6053 СР, що належить відповідачу, під керуванням Півня О.С. Вказане підтверджується довідкою ДАІ № 9/1-99ск від 13 травня 2010 року (а.с. 14).

Автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», згідно договору страхування транспортних засобів № 110/14011/АТ/09 від 09 липня 2009 року, застрахований позивачем (а.с. 12-13).

Згідно висновку № 0322/10 експертного автотоварознавчого дослідження, який складений 28 травня 2010 року ФОП Грінько П.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер ВС 2019 ВМ становить 47 713,43 грн. (а.с. 16-22).

Відповідно до страхового акту та розрахунку страхового відшкодування № 136-2/К/10 від 31 травня 2010 року, які складено позивачем, сума страхового відшкодування яка підлягає виплаті становить 47 470,97 грн. (а.с. 25-26).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Позивач виплатив власнику автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» страхове відшкодування в розмірі 47 470,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1619 від 02 червня 2010 року (а.с. 28).

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 3-3060/10 від 02 липня 2010 рок Півня О.С., водія транспортного засобу «МАЗ», визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 15).

Цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «МАЗ», державний номер АА 6053 СР, згідно із полісом № ВС/1130317 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована страховою компанією «Гарант-Авто» (а.с.74).

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 січня 2013 року по справі № 5011-70/16308-2012 стягнуто з страхової компанії відповідача 24 990 грн. - страхового відшкодування (а.с. 46-81), однак вказана сума не покрила реальних витрат позивача по виплаті по даному страховому випадку, у зв'язку з чим останній звернувся до суду про стягнення з власника транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування є законною та обґрунтованою.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні вартості проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 400,00 грн. та 83,00 грн. за довідку ДАІ, оскільки вказані витрати позивача не являються ні завданими збитками, ні вартістю сплаченого страхового відшкодування.

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції, щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази які підтверджують витрати на послуги адвоката, а саме: договір №002/13 (СК) про надання юридичних послуг від 03 червня 2013 року (а.с. 32-34), платіжне дорученням №1693 від 01 липня 2013 року, яким підтверджується сплата 3 000 грн. (а.с. 36) за послуги адвоката, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача таких витрат.

Проте, оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, то витрати на послуги адвоката теж підлягають частковому задоволенню, пропорційно до задоволених вимог. Тому висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 2 936,90 грн. є законним та обгрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що на дату скоєння ДТП громадянин Півень О.С. не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що громадянин Півень О.С. (особа винна у ДТП) не перебував у трудових відносинах з відповідачем на час вчинення ДТП. Довідкою та наказом про прийняття на роботу, на яку посилається апелянт, встановлено що Півень О.С. прийнятий на роботу водієм І класу з 01 червня 2010 року, однак вказане не спростовує, що Півень О.С. не перебував у трудових відносинах на час вчинення ДТП (03 травня 2010 року) на іншій посаді чи водієм іншого класу.

Станом на день здійснення ДТП транспортним засобом «МАЗ», д.н.з. АА 6053 СР на відповідній правовій підставі володів відповідач, що підтверджується довідкою за фактом ДТП, Постановою у справі № 3-3060/10 та рішенням господарського суду м. Києва у справі 5011-70/16308 від 21.01.2013 р ( а.с. 14.15, 76-81). Даний факт не оспорюється відповідачем.

Частиною 3 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірного заволодіння громадянином Півень О.С транспортним засобом «МАЗ», д.н.з. АА 6053 СР, який належить позивачу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів, апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року по справі № 910/12812/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ТОВ «ВКФ «ЕСКО» на рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. І ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «ЕСКО» на рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року по справі № 910/12812/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2013 року, по справі № 910/12812/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/12812/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.