Ухвала суду № 34351876, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5466/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства «Аметістум» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ПП «Аметістум» у якому просив стягнути податковий борг в розмірі 13 931 грн. 63 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 13.12.2012 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, до податкового органу відповідачем була подана податкова декларація № 2384 від 31.01.2011 зі сплати податку за землю за 2011 рік у сумі 13 843, 81 грн.

Оскільки, відповідач не сплатив суму визначену в поданій ним податковій декларації, позивач на виконання приписів п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, направив останньому вимогу про сплату боргу форми «Ю» від 12.03.2011року № 680 на суму 1071, 47 грн. Вказана вимога була вручена уповноваженій особі відповідача 25.03.2011року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа № 0209405629484.

20.07.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (своєчасності подання податкової звітності). За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт від 20.07.2012 року № 2803-15/33094834.

У ході перевірки встановлено неподання відповідачем податкової декларації за 2012 рік з плати за землю.

На підставі вказаного акта перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0001001550, яке вручено уповноваженій особі відповідача 29.08.2012 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа № 0209407853420.

Як свідчать матеріали справи, постановою Господарського суду Київської області від 12.01.2011 року у справі № Б22/214-10/24 відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо відповідача . Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 16.08.2012 року, на виконання постанови Господарського суду Київської області від 12.01.2011 року, в газеті «Голос України» № 36 (50369) від 25.02.2011 року було розміщено оголошення про визнання Приватного підприємства «Аметістум» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Київської області від 16.08.2012 року, у судовому засіданні під час затвердження мирової угоди представник кредитора ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в усному порядку заперечив щодо часткового визнання боржником його кредиторських вимог, обґрунтованих мотивів та підстав не зазначив. Ліквідатором ПП «Аметістум» арбітражним керуючим Біликом Ю.М. були надані письмові пояснення щодо кредиторських вимог ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 16/08/12 від 16.08.2012, у яких зазначено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, яка була повідомлена листом № 20/04/11 від 20.04.2011року про результати розгляду її кредиторських вимог, не оскаржувала дії (рішення) ліквідатора за результатами розгляду їх кредиторських вимог, а тому це свідчить, що кредитор (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) погодився із таким рішення ліквідатора.

Відповідно до зазначеної ухвали Господарського суду Київської області було затверджену мирову угоду та встановлено, що в першу чергу було задоволено вимоги одного з кредиторів, а саме ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по земельному податку у розмірі 364, 39 грн.

У судовому засіданні представник позивача усно підтвердив сплату відповідачем вказаної суми на користь Державного бюджету України.

Вважаючи, що у відповідача наявний податковий борг по сплаті земельного податку та штрафних санкцій у розмірі 13 931, 63 грн., податковий орган звернувся до суду з відповідним позовом.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на норми Податкового кодексу України, якими податковий орган наділено правом звертатися до суду про стягнення податкового боргу з платників податків є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 1.3 ст. 1 цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року (далі - Закон України №2343-ХП), з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч. 2 ст.25 Закону України №2343-ХІІ протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Повноваження ліквідатора визначені ч. 1 ст. 25 вищевказаного Закону та членів ліквідаційної комісії, а саме: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.52 Закону України № 2343-ХІІ ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу. (ч.7 ст.52 вказаного Закону).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було оскаржено до Господарського суду результати розгляду його вимог ліквідатором.

Згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Нормами статті 30 цього ж Закону визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута, забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Згідно з ч.ч.7-8 вказаної статті встановлено обов'язок ліквідатора використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України №2343-ХІІ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти)довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; 5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; 6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Крім того, відповідно до п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, вказана позивачем сума недоїмки має ознаки безнадійної заборгованості (заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заявлені позивачем щодо стягнення недоїмки з юридичної особи, яку визнано банкрутом є не обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.