Ухвала суду № 34351796, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1047/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Якименка Ю.В., представника відповідача - Кошелєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Уктранснафта» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Уктранснафта» звернулось до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 № 0001924120/0 в частині донарахування податкового зобов'язання на суму 31 211,00 грн., з них 19 717,00 грн. - основний платіж, 11 494,00 грн. - штраф.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.07.2005 по 30.06.2007.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 894/41-20/31570412 від 24.10.2007, який містить висновки про те, що позивачем порушено вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент здійснення господарських операцій), в результаті якого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2005 по 30.06.2007 у розмірі 50 630,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, 06.11.2007 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001924120/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 73 702,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 50 630,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 23 072,00 грн.).

Позивач визнав частину порушень, які стали підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення та сплатив до бюджету визначеного податку на прибуток на загальну суму 42 491,00 грн. (30 937,00 грн. основного платежу та 11 578,00 грн. - фінансові санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

За змістом наведених норм визначальною ознакою витрат як підстави для віднесення їх суми в податковому обліку до валових витрат є необхідність здійснення цих витрат в цілях господарської діяльності платника податку. При цьому така необхідність визначається загально прийнятими уявленнями про доцільність витрат, їх економічну обґрунтованість та відповідність діловій меті суб'єкта господарювання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для оспорюваного донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток із застосуванням штрафних санкцій став висновок податкового органу про незаконне віднесення позивачем у 2005 році до валових витрат Товариства витрат на оформлення закордонних паспортів для своїх працівників, які виїжджали у відрядження за кордон, позаяк, на думку СДПІ, вказані витрати (на відміну від витрат на оформлення службових та дипломатичних паспортів) не пов'язані виключно із службовими відрядженнями, а є витратами на фінансування особистих потреб фізичних осіб у розумінні підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Таким чином, наведена норма Закону, визначаючи право платника на включення до витрат, що підлягають врахуванню при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, витрат на оформлення закордонних паспортів у складі витрат на відрядження фізичних осіб, не наводить в якості кваліфікуючої ознаки таких витрат вид закордонного паспорту, а також можливість його використання виключно у межах службових відряджень. Визначальною ознакою цих витрат згідно з цим положенням Закону є саме їх безпосередній зв'язок з відрядженням фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку.

А відтак оскільки, як вбачається з обставин справи, необхідність оформлення спірних закордонних паспортів була обумовлена відрядженням працівників Товариства за кордон у складі офіційних делегацій на виконання службових обов'язків, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтоване віднесення позивачем зазначених витрат до складу валових.

Іншою підставою для оспорюваного донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток стала відсутність, на думку податкового органу, у Товариства права на зменшення оподатковуваного доходу у І кварталі 2006 року на суму витрат на святкування 40-річчя утворення філії Придніпровських магістральних нафтопроводів (включаючи витрати на оренду концертного залу, фойє, приміщення кафе, витрати на концертну програму, музичне оформлення, обслуговування тощо) з огляду на наявність у цієї філії від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік в сумі 50 929 200 грн.

Відповідно до наказу Філії Придніпровських магістральних нафтопроводів від 11.01.2006 року № 11 зазначені заходи проводились з метою розповсюдження інформації, формування та підтримання обізнаності громадськості, органів влади та підприємницьких кіл щодо діяльності філії ПДМН, тобто вони мали рекламний характер у розумінні Закону України «Про рекламу», а саме реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Так, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валових витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Судом першої інстанції встановлено, що Філія Придніпровських магістральних нафтопроводів ВАТ «Укртранснафта» є платником консолідованого податку на прибуток в складі ВАТ «Укртранснафта», не складає та не подає до органів ДПС окремої декларації про прибуток за результатами своєї діяльності.

Відповідно до абзаців другого, третього підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

З огляду на те, що позивач перебував на консолідованій системі сплати податку, коригування суми валових витрат по обліку його філії не було обов'язковим, а відтак завищення позивачем валових витрат на зазначену суму не було.

Згідно з декларацією позивача з податку на прибуток за 2005 рік, прибуток, що підлягає оподаткуванню, складає 267 223,5 тис. грн. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 2006 року валові витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями не повинні перевищувати загалом по ВАТ «Укртранснафта» суму 5 344,5 тис. грн.

Таким чином, позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат витрати з проведення рекламних заходів з нагоди святкування 40-річчя утворення філії Придніпровських магістральних нафтопроводів.

Отже, суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013- без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 22.10.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.