Ухвала суду № 34351728, 15.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року

Справа № 5107/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Інтерекс» до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2010 року позивач приватне підприємство «Інтерекс» звернувся до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просив про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0009782340/0.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року позов приватного підприємства "Інтерекс" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування та визнання нечинними податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 року № 0009782340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 205167,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, просить таке скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу узадоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при перевірці податковим органом зменшення сум бюджетного відшкодування проведено на тій підставі, що при визначені бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України застосовано «звичайні ціни», які не можуть бути меншими за митну вартість товару, який попередньо було імпортовано па мигну територію України, а в подальшому реалізовано в Україні. За результатами позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 року, згідно акту відповідача від 17 вересня 2010 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 205167.00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період липень-грудень 2009 року та березень-травень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.09.2010 року № 2276/23-01/34570551.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0009782340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 205167,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.

Об'єктом оподаткування спірних податкових зобов'язань були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна визначатися за правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість. Вказана правова норма не прив'язує визначення бази оподаткування податкуна додану вартість до митної вартості товарів. Митна вартість товарів може бути застосована виключно для визначення бази оподаткування при імпорті товарів відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону, тобто до спірних операцій з поставки товарів на території України вона не застосовується.

Застосовуючи звичайні ціни до здійснених позивачем операцій з поставки товарів, відповідач зобов'язаний був дотриматися вимог закону щодо правил визначення звичайних цін з метою оподаткування. Згідно з п. 1.18. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В свою чергу, згідно з п.п. 1.20.1. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Застосовуючи «звичайні ціни» відповідач не надав доказів використання інформації про укладені договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Визначаючи звичайні ціни по операціях, проведених позивачем, відповідач повинен був визначити рівень справедливих ринкових цін, що склалися на ідентичну (однорідну) продукцію на внутрішньому ринку даних товарів з урахуванням визначених законом умов щодо обсягу товарної партії, строків виконання зобов'язань тощо, чого податковим органом зроблено не було.

Згідно п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка застосовується при визначенні звичайних цін для оподаткування податком на додану вартість, не передбачає можливість органу податкової служби визначити звичайні ціни, використовуючи митну вартість. Імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не може вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін. Норма ч.1 ст. 263 Митного кодексу України передбачає можливість використання інформації, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, виключно митними органами для митних цілей, в тому числі для визначення бази оподаткування ПДВ при імпорті товарів.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач не визначив у встановленому законом порядку рівень звичайних цін на продукцію, що реалізовувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів у співставних умовах, тому не мав підстав стверджувати, що договірна (контрактна) вартість товарів, що реалізовувалась позивачем на території України, є нижчою за звичайні ціни.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. По даній справі відповідач не довів невідповідність ціни договору, укладеного позивачем, рівню звичайних цін.

Відповідно до п.п. 1.20.10. п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Процедура донарахування податкових зобов'язань за непрямими методами встановлена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до п.п. 4.3.5 п.4.3 ст.4 вказаного Закону рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при донарахуванні податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін, відповідач не дотримав встановлену законом процедуру, яка відносить прийняття рішення про сплату податкових зобов'язань у таких випадках до компетенції суду, а не органів податкової служби.

Відповідачем, при складанні акту перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення допущено порушення п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженими наказом ДПА України № 326 від 11.06.2004 року, а саме факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п. 4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (наприклад: дій щодо умислу чи відсутності умислу, "приховування об'єкта оподаткування", "описка" тощо). Спірний акт перевірки відповідача не відповідає вказаним вимогам, він не містить посилання на наявність первинних документів, які б підтверджували факти порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо підставності заявлених позовних вимог та необхідності їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року у справі № 2а-3791/10 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.С. Затолочний

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 18.10.2013 року