Постанова № 34351012, 17.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2013 року 13:45 № 826/15298/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Профі" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004462207, №0004452207 від 25.06.2013

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 червня 2013 року № 0004462207 та № 0004452207.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія». Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта перевірки від 10 червня 2013 року № 40/22.7/37415968.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 травня 2013 року № 1117, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» за період з 26 квітня 2011 року по 31 листопада 2012 року, за результатом якої складено акт від 10 червня 2013 року № 40/22.7/37415968.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства, зокрема:

- пунктів 198.3., 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 та пункту 9.1. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 6574,00 грн., в тому числі: за серпень 2012 року в сумі 6574 грн.;

- підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6902,00 грн., у тому числі за три квартали 2012 року в сумі 6902,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що згідно акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16 січня 2013 року № 133/22-8/37701112 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» щодо підтвердження господарських відносин платникам податків за період з 26 квітня 2011 року по 31 листопада 2012 року» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у липні - листопаді 2012 року, які підпадають під визначення статті 134 та 198 Податкового кодексу України.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 червня 2013 року № 0004462207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3., 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8218,00 грн., в тому числі: 6574,00 грн. - за основним платежем, 1644,00 грн. - за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 червня 2013 року № 0004452207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8628,00 грн., в тому числі: 6902,00 грн. - за основним платежем, 1726,00 грн. - за штрафними санкціями.

За результатом адміністративного оскарження, скарга позивача від 01 липня 2013 року № 01/07/2013 залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення - без змін (копія рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 серпня 2013 року № 3790/10/26-15-10-04-04).

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 01 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» (Покупець за умовами Договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» (Постачальник за умовами Договору) укладено Договір поставки № МТК300812-1 за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього Договору передати у власність Покупця деталі та приладдя для автотранспортних засобів, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти ці деталі та приладдя для автотранспортних засобів для подальшого їх використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та оплатити його в порядку, визначеному цим Договором.

Пунктом 2.3. цього Договору визначено, що кількість, асортимент, номенклатура, реквізити вантажоотримувачів, строк, а також інші умови поставки відповідної партії Товарів, визначаються у поданих Покупцем заявках.

Згідно заявки від 31 серпня 2012 року позивачем замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» деталі та приладдя для автотранспортних засобів на загальну суму 39 441,16 грн. в тому числі ПДВ в сумі 6573,53 грн.

Згідно видаткової накладної від 31 серпня 2012 року № 135 Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» придбано та отримано обумовлений договором та заявкою товар на загальну суму 39 441,16 грн. в тому числі ПДВ в сумі 6573,53 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» виписано податкову накладну від 31 серпня 2012 року № 112, яка включена до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно пояснень позивача, ТОВ «Авто Профі» протягом серпня місяця 2012 року здійснювало транспортування автомобільних запчастин від ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», на власному транспортному засобі директора Гоги Олександра Юрійовича, автомобіль DAIHATSU SIRION VIN НОМЕР_1, номер НОМЕР_2, а прийом автозапчастин здійснював головний бухгалтер Парій Юлія Володимирівна згідно довіреності № 13 від 31 серпня 2012 року.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідне платіжне доручення від 04 вересня 2012 року № 715.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія», у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» є платником податку на додану вартість та здійснює діяльність у сфері технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів; торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами; оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Для здійснення господарської діяльності позивач, згідно договору суборенди № 198/СО від 23 грудня 2010 року та додаткової угоди від 01 травня 2012 року, укладених із ТОВ «Цитадель Мега СІТІ», орендує нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, вул. Оранжерейна, 3 за цільовим призначенням - розміщення СТО (378,4 кв.м.); згідно договору про надання послуг № 008/11-12 від 15 жовтня 2012 року, укладеного із ТОВ «Інформаційно-юридична служба «Альфа» орендує нежитлове приміщення за адресою: 03124, місто Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А.

Матеріали справи підтверджують, що придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» обладнання використано позивачем при виконанні робіт з ремонту автомобілів згідно замовлень які подавались контрагентами-замовниками позивача, зокрема, ТОВ Вертикаль ЛТД», ТОВ «Вертикаль 2012», ТОВ «Гермес Трейдінг», ПрАТ «АВК», ПАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Віннер Автомотів» протягом серпня 2012 року.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного Договору позивачем надано оборотно-сальдова відомість по рахунку 36 Замовлення, Контрагенти ТОВ Вертикаль ЛТД», ТОВ «Вертикаль 2012», ТОВ «Гермес Трейдінг», ПрАТ «АВК», ПАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Віннер Автомотів».

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на висновки акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16 січня 2013 року № 133/22-8/37701112 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» щодо підтвердження господарських відносин платникам податків за період з 26 квітня 2011 року по 31 листопада 2012 року» про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у липні - листопаді 2012 року, які підпадають під визначення статті 134 та 198 Податкового кодексу України, суд не бере до уваги, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Авто Профі» та ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» є пояснення ОСОБА_3 від 28 листопада 2012 року, отримані старшим оперуповноваженим ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС та висновок спеціаліста № 624 від 14 листопада 2012 року науково-дослідного експертно-криміналістичного центра СТКЗР Білоцерківського МВ головного управління МВС України в Київський області.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів порушення кримінальної справи, такі доводи висловлені під час розгляду справи.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для твердження про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Авто Профі» та ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Авто Профі» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 25 червня 2013 року № 0004462207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 25 червня 2013 року № 0004452207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. N 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», копії податкових та видаткових накладних.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0004452207.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 червня 2013 року № 0004462207 та № 0004452207.

3.Судові витрати в сумі 168,47 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Профі» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2013 року.