Ухвала суду № 34341629, 24.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Суддя 1 інстанції - Лутай А.М.

Доповідач - Азевич В.Б.

Категорія 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу судді Харцизького міського суду Донецької області від 20 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДМШ» про стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Харцизького міського суду Донецької області від 20 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

На вказану ухвалу представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що в заяві об'єднані вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та грошового відшкодування моральної шкоди. Вважає, що такі вимоги повинні розглядатися саме в позовному, а не в наказаному провадженні.

Сторони, належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи, не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Проте погодитися з вказаним висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Згідно пункту 2 частині 3 статті 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

В пункті 12 постанови «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року № 14 пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР «Про оплату праці», Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з підприємства заборгованість по заробітній платі - 2 500 грн., компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та грошове відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.

З наведеного слід зробити висновок, що вимога про стягнення вказаних сум свідчить про наявність спору про право, оскільки вони не є безспірними.

Допущена помилка суду першої інстанції є істотною і такою, що не може бути усунута апеляційним судом.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді - скасувати та передати питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 2 п. 4, 312 п. 3, 314 ч. 1 п. 2, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Харцизького міського суду Донецької області від 20 вересня 2013 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскаженію в касаційному не підлягає.

Головуючий: Судді: