Постанова № 34336985, 23.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 905/2532/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року господарського суду Донецької області від 25.06.2013 рокуу справі господарського судуДонецької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської радипро стягнення сумив засіданні взяли участь представники:

- позивача:Станішевського І.С.,- відповідача:Гаврилюк Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради про стягнення 13608187,37 грн. основного боргу, 36945,76 грн. інфляційних втрат, 382320,17 грн. - 3% річних, 964837,97 грн. - 7% штрафу та 1034047,79 грн. пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 13547208,58 грн. основного боргу, 517023,90 грн. пені, 482418,99 грн. штрафу, 382320,16 грн. - 3% річних, 68400,20 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року рішення місцевого господарського суду від 25.06.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні 517023,90 грн. пені та 482418,99 грн. штрафу і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу №26/2012/БО-7, відповідно до умов якого, продавець зобов"язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов"язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання.

Згідно з п.4.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили відповідальність для покупця у разі порушення ним умов п.4.1 договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штрафу у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором та поставив відповідачу 3493,094 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 13783399,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України лише частково оплатив вартість отриманого природного газу, заборгувавши 13547208,58 грн. Зазначена сума боргу була стягнута попередніми судовими інстанціями і не оскаржується позивачем.

Скаржник не оскаржує судові акти і в частині стягнення з відповідача 382320,16 грн. - 3% річних та відмови у стягненні 36945,76 грн. інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується правомірності зменшення судами пені та штрафу на підставі ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що газ, який постачається за укладеним договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, виробнича діяльність відповідача є збитковою через регулювання тарифів на послуги відповідача на державному та місцевому рівнях і наявна перед відповідачем як велика загальна бюджетна заборгованість з різниці в тарифах на послуги, так і споживачів теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню до 50%.

Доводи скаржника про необгрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені і штрафу, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013 року у справі №905/2532/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець