Постанова № 34335658, 18.10.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/3858/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретаріОстровській І.В. за участі: представників позивача представників відповідачаГоворуна С.Є., Говорун Л.С., Малес Н.А. Грудецької К.Є., Смаковської Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ТЕХМАШ" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000572203/1957 від 09.08.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 206 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 302 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Гранд Технолоджіс" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, зроблені хибні висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними та необґрунтованими, оскільки під час господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Технолоджіс" позивачем у повному обсязі додержані вимоги чинного законодавства, поставлені ТОВ "Гранд Технолоджіс" товари були безпосередньо використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Вказує, що господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, а тому позивачем правомірно сформований податковий кредит з ПДВ у відповідних звітних періодах.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримують з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнає, надав суду письмові заперечення, де зазначається, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства. Також посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.04.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Гранд Технолоджіс" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Елеком Сіті" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. На думку відповідача, ТОВ "Елеком Сіті", що було основним постачальником ТОВ "Гранд Технолоджіс", є сумнівним контрагентом, фактично не постачало продукцію, тому у подальшому вона не могла бути продана позивачу ТОВ "Гранд Технолоджіс".

Крім того, вважає, що надані під час перевірки документи не підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ "Гранд Технолоджіс". У задоволенні позову просить відмовити.

Судом допитаний свідок ОСОБА_8, який пояснив, що він двічі отримував у транспортному агентстві "Нічний експрес" товар для позивача, на що він уповноважений відповідною довіреністю. Вказує на те, що після одержання товару він невідкладно доставив його на підприємство позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство "ТЕХМАШ" (код ЄДРПОУ 33885934) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Хмельницькому та є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "ТЕХМАШ" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Технолоджіс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт 3118/22-3/32039107 від 24.07.2013 року.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки були встановлені порушення:

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, що виявилось у заниженні суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на 1 206 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000572203/1957 від 09.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 206 грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції в сумі 302 грн.

Позивач, не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, звернувся зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України. Як наслідок, скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій, які, на думку податкового органу, не мали реального товарного характеру, не підтверджені первинними документами.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся відповідачем, ТОВ "Гранд Технолоджіс" поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар (радіо компоненти), про що оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові накладні: № ГТ-0000313 від 02.03.2012 року на суму 1 347 грн., у т.ч. ПДВ - 224 грн. 57 коп.; № ГТ-0000317 від 02.03.2012 року на суму 969 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ - 161 грн. 60 коп.; № ГТ-0001469 від 17.08.2012 року на суму 4 921 грн. 59 коп., у т.ч. ПДВ - 820 грн. 27 коп.

За фактом отримання товарів ТОВ "Гранд Технолоджіс" були виписані наступні податкові накладні: № 104 від 26.01.2012 року на суму 1347 грн. 33 коп., у т.ч. ПДВ - 224 грн. 57 коп.; № 110 від 24.02.2012 року на суму 969 грн. 60 коп.., у т.ч. ПДВ - 161 грн. 60 коп.; № 165 від 25.07.2012 року на суму 4 921 грн. 59 коп., у т.ч. ПДВ - 820 грн. 27 коп.

Розрахунки між контрагентами підтверджені платіжними дорученнями ( № 471 від 26.01.2012 року на суму 1347 грн. 33 коп., у т.ч. ПДВ - 224 грн. 57 коп.; № 492 від 24.02.2012 року на суму 969 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ - 161 грн. 60 коп.; № 576 від 25.07.2012 року на суму 4 921 грн. 59 коп., у т.ч. ПДВ - 820 грн. 27 коп.), банківськими виписками (від 26.01.2012 року на суму 1 347 грн. 33 коп., у т.ч. ПДВ - 224 грн. 57 коп.; від 24.02.2012 року на суму 969 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ - 161 грн. 60 коп.; від 25.07.2012 року на суму 4 921 грн. 59 коп., у т.ч. ПДВ - 820 грн. 27 коп.) та рахунками - фактурами (№ ГТ-0000228 від 23.01.2012 року на суму 1347 грн. 33 коп., у т.ч. ПДВ - 224 грн. 57 коп.; № ГТ-0000733 від 21.02.2012 року на суму 969 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ - 161 грн. 60 коп.; № ГТ-0002864 від 19.07.2012 року на суму 4 921 грн. 59 коп., у т.ч. ПДВ - 820 грн. 27 коп.).

Оцінюючи підстави донарахування податковим органом податкового зобов'язання, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем форми договору та Порядку оформлення податкових накладних, суд виходить з того, що згідно з положеннями статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 207 визначає вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

ТОВ "Гранд Технолоджіс", надсилаючи рахунки на оплату товару, вчиняв оферту (пропозицію укласти договір), а позивач, оплачуючи рахунки, приймав пропозицію (акцептував її).

Отже, спосіб у який здійснювались господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Гранд Технолоджіс», а саме: надсилання рахунка фактури - оплата товару позивачем - отримання товару позивачем - оформлення підтверджуючих документів, за відсутності складеного у формі єдиного письмового документа договору, не суперечить вимогам законодавства, оскільки зі змісту документів та вчинених сторонами дій вбачається зміст господарських операцій та істотні умови правочину.

Суд критично оцінює твердження про порушення позивачем Порядку заповнення податкових накладних, де у графі вид цивільно-правового договору вказано "договір поставки" з відповідними датами, хоча такі договори були відсутні.

Відповідно до пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно го договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог пункту 3 цього Порядку. Пункт 3 порядку передбачає, що податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри).

Судом встановлено і сторонами не заперечувалось, що за своїм змістом договірні відносини між позивачем та ТОВ «Гранд Технолоджіс» є відносинами щодо поставки товарів.

Оскільки товар, як встановлено в судовому засіданні, поставлявся на умовах передоплати, податкові зобов'язання продавця товару виникли за ознакою першої події, тобто у цьому випадку у день оплати покупцем товару, 24 лютого та 25 липня 2012 року, про що свідчать платіжні документи позивача. Такі ж дати зазначені і у податкових накладних.

На пропозицію суду пояснити, які дати, на думку податкового органу, повинні були бути проставлені позивачем за таких умов у податкових накладних для того, аби вони вважались оформленими без порушень вимог Податкового кодексу України, представники відповідача не надали обґрунтованої та чіткої відповіді з посиланням на норми законодавства України.

Зважаючи на викладене, відповідачем не доведене порушення позивачем порядку укладення договору та заповнення податкових накладних.

Перевезення та подальше використання товару в господарській діяльності.

Судом встановлено, що придбаний позивачем товар доставлявся поштовими відправленнями через оператора поштового зв'язку ПП "Нічний експрес» ( товар є малогабаритним). Організацію та оплату перевезення товару забезпечувало ТОВ "Гранд Технолоджіс", що підтверджується вантажною декларацією №8674543 товарно-транспортної накладної від 02.03.2012 року; вантажною декларацією №9180210 товарно-транспортної накладної від 17.08.2012 року, актами-реєстрами наданих перевізником послуг за березень та серпень 2012 року, договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ПП "Нічний експрес" та ТОВ "Гранд Технолоджіс".

Вказані документи були запитані та отримані позивачем після проведення перевірки. Разом з тим, податковим органом ці документи від ТОВ «Гранд Технолоджіс» не витребовувались і не вивчались, хоча про такий порядок транспортування товару позивач повідомив податковий орган під час перевірки.

Зі змісту вказаних документів випливає, що витрати щодо доставки товару позивачеві ніс його контрагент - ТОВ «Гранд Технолоджіс».

Як видно з товарно-транспортних накладних, виданих ПП «Нічний експрес», отримувачем товару зазначений гр. ОСОБА_8 Як свідчить довіреність, виписана директором ПП «Техмаш» на ім'я ОСОБА_8, останній до 31.12.2012 року уповноважений отримувати поштові відправлення для позивача в транспортних агенціях м. Хмельницького.

Суд бере до уваги покази вказаної особи, допитаної у якості свідка, який підтвердив, що дійсно отримував малогабаритний товар ( радіодеталі) від ТОВ « Гранд Технолоджіс», перевіряв їх наявність і комплектність згідно зі специфікацією у видатковій накладній та доставляв на підприємство позивача.

Встановлені судом обставини дають підстави стверджувати, що станом на час проведення перевірки позивач не міг надати витребувані податковим органом документи ( товарно-транспортні накладні, шляхові листи, авансові звіти, накази про відрядження, інше ), так як їх складання та зберігання за таких умов не було для нього обов'язковим. Оскільки позивач не перевозив товар самостійно, а також безпосередньо не був пов'язаний будь-якими домовленостями з перевізником товару, не ніс витрат щодо транспортування, він не володів власними первинними документами, які вимагались відповідачем на підтвердження факту транспортування (в силу їх відсутності).

Зважаючи на це, твердження податкового органу про ненадання позивачем документів, які підтверджують транспортування товару, спростовується.

Посилання податкового органу на відсутність актів прийому-передачі товару, сертифікатів відповідності на товар а також відбитка печатки позивача, як обов'язкового реквізиту видаткової накладної, судом до уваги не беруться в силу їх недоведеності.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що зазначені акти прийому передачі, сертифікати відповідності є для позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, тому їх оформлення за наявності інших первинних документів також є обов'язковим. Крім того, оскільки обов'язковим реквізитом видаткової накладної є, серед іншого, підпис особи, що отримала товар, який може бути скріплений печаткою ( тобто вимога щодо скріплення підпису особи печаткою не є обов'язковою), суд спростовує доводи податкового органу в цій частині.

Судом встановлено, що оприбуткування товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку позивача проведене по відповідних рахунках та зафіксоване у книзі (журналі) відомостей щодо операцій з оприбуткування товарно-матеріальних цінностей ( комплектуючих), яка була надана для перевірки податковому органу.

У подальшому, частина електронних компонентів, отриманих від ТОВ "Гранд Технолоджіс", була використана позивачем для виготовлення готової продукції, яка 16.05.2012 року відвантажена згідно із договором до ЗАТ "Сокол АТС", м. Бєлгород, Російська Федерація, що підтверджується наявними у справі доказами. Інша частина товару, отриманого від ТОВ "Гранд Технолоджіс", була використана позивачем для виготовлення готової продукції (мікропроцесорних систем керування лінії підготовки поверхні сталевих заготовок) згідно з договором з ТОВ "Завод "Конвектор", м. Ужгород, відвантажена і оплачена.

Дослідження взаємовідносин у попередніх ланцюгах постачання.

Спростовуючи доводи відповідача щодо фіктивного характеру взаємовідносин позивача з контрагентом, суд виходить з наступного.

Встановлено, що ТОВ "Гранд Технолоджіс" на час існування господарських відносин з позивачем у 2012 році було зареєстроване у якості юридичної особи та платника ПДВ, мало відкриті розрахункові рахунки в національній валюті. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Гранд Технолоджіс", свідоцтва платника ПДВ на момент проведення господарських операцій, судом не встановлено.

Суд вважає недоречним посилання відповідача на акт від 16.04.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Гранд Технолоджіс" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Елекомі Сіті", складений ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. ДПС України.

Зі змісту цього акту випливає, що відповідно до Додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року основним постачальником ТОВ " Гранд Технолоджіс, є ТОВ "Елеком Сіті". Сума задекларованого податкового кредиту ТОВ "Гранд Технолоджіс" за вказаний період по взаємовідносинах з ТОВ "Елеком Сіті" складає 90 % від суми задекларованого податкового кредиту за цей період. Крім того, у акті є посилання на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Елеком Сіті", на підставі чого робиться висновок про те, що ТОВ "Елеком Сіті " не реалізовувало продукцію до ТОВ "Гранд Технолоджіс", а те, у свою чергу, не могло у подальшому продати її позивачеві.

Суд вважає таке припущення податкового органу безпідставним і протиправним, оскільки на підставі вказаного акту та додатку до нього неможливо підтвердити обставини, на які посилається відповідач.

Зі змісту вказаного акту видно, що податковий кредит ТОВ "Гранд Технолоджіс" сформований не лише за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Елеком Сіті", але і за рахунок інших постачальників ( 10 %), про яких у акті відсутні будь - які відомості, тому доводи відповідача про неможливість реалізації товару позивачеві суд вважає недоведеними та непідтвердженими належними доказами.

Крім того, суд звертає увагу також на те, що під час дослідження факту здійснення господарської операції суд досліджує відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладений обов'язок перевіряти дотримання вимог податкового законодавства постачальниками товару в ланцюгу постачання. Отже, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Також суд вважає необхідним звернути увагу податкового органу на формальний підхід представника відповідача до складання документів, які надавались суду ( заперечення проти позову). На пропозицію суду пояснити, яким чином до предмету справи відноситься твердження про те, що "реалізація комплектуючих для виготовлення автоматичної локомотивної сигналізації через низку посередників здійснюється лише у разі необхідності легалізації походження товарів, формування їх ціни та подальшого кредиту для кінцевого споживача", викладене на 2 аркуші заперечення, представник зазначив, що вказане положення було наявне у відповідях на скарги позивача, подані в процесі адміністративного оскарження.

Отже, суд вважає, що оскільки вказане представником положення жодним чином не стосується предмету розгляду, включення до тексту заперечення, яке надається суду і оцінюється ним поряд з іншими джерелами доказів, інформації, яка має завідомо сумнівний характер, свідчить про недобросовісне ставлення представника податкового органу до виконання своїх процесуальних обов'язків та зловживання наданими йому процесуальними правами, що суперечить ч. 2 статті 49 КАС України.

Сукупність досліджених та встановлених судом обставин, перевірених доказами, свідчить про те, що господарські операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ "Гранд Технолоджіс" протягом 2012 року дійсно відбувались, призвели до настання реальних правових наслідків, зміни майнового стану сторін угоди, підтверджені належними доказами, тому висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими, а отже відсутні правові підстави для донарахування податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПП "ТЕХМАШ" є обґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення № 0000572203/1957 від 09.08.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "Р" від 09.08.2013 року № 0000572203/1957.

Стягнути на користь приватного підприємства "ТЕХМАШ" судовий збір в сумі 125 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2013 року 16.00

Суддя/підпис/І.С. Козачок"Згідно з оригіналом" Суддя І.С. Козачок