Ухвала суду № 34329342, 16.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 р.Справа № 2а-2885/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Романішина В.Л., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Кермача А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України (раніше Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області ДПС) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісєст» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України (раніше Державна податкова інспекція м. Херсоні Херсонської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2012 року ТОВ «Дісєст» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у м. Херсоні від 06 березня 2012 року №00017023021.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що некоректне викладення номенклатури товарів/послуг продавця у податкових накладних не є істотним порушенням Порядку заповнення податкових накладних, а також звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено заборони віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту при помилці в заповненні окремого рядка обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду 31 серпня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Дісєст» задоволені повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 06 березня 2012 року №00017023021.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позовних вимог підприємства відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Кермача А.І., доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісєст» є юридичною особою, платником податків, зареєстровано в м. Херсоні. Відповідно до ліцензії, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 22 червня 2011 року серія АВ № 587698, позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

В лютому 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні Маняковою О.Д. на підставі повідомлення про призначення перевірки від 24 листопада 2011 року № 193/23-505 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Дісєст» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із платником податків приватним підприємством «Інсайт Плюс» за період серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 20.02.12 № 586/23-5/34660629.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в серпні 2011 року на суму 62255 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем включено до податкового кредиту серпня 2011 року суму податку 62255 грн. на підставі податкових накладних від 08 серпня 2011 року №19, від 31 серпня 2011 року №127, №128, виданих приватним підприємством «Інсайт Плюс», в яких вказана номенклатура постачання товарів (робіт), що не співпадає із найменуванням робіт і витрат в актах виконаних робіт та не розшифрована номенклатура постачання товарів (робіт). Такі податкові накладні, на думку ДПІ, не дають права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки не відповідають вимогам ст. 201 ПКУ.

06 березня 2012 ДПІ у м. Херсоні за висновками акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00017023021 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 62255 грн. та застосування штрафу в сумі 15563 грн. 75 коп.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, звернувся до Державної податкової служби у Херсонській області зі скаргою, але скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Оскарження до Державної податкової служби України також не дало позитивного результату.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Дісєст» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 62255 грн., сплаченого у взаєморозрахунках з ПП «Інсайт Плюс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за серпня 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «Інсайт Плюс».

Згідно договору субпідряду № 12/05-11 на будівництво обласного онкологічного диспансеру у м. Херсоні від 12 травня 2011 року, укладеному між генпідрядником (ПАТ «Будмонтаж») та субпідрядником (ТОВ «Дісєст») на виконання в обласному онкологічному диспансері на 240 ліжок (3-й пусковий комплекс) будівельних робіт, а саме - внутрішніх опоряджувальних робіт підвалу, внутрішніх опоряджувальних робіт третього поверху, утеплення фасаду, договору підряду від 11 травня 2011 року № 01/05-1, укладеному між позивачем та ПП «Інсайт Плюс», довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) вбачається, що ПП «Інсайт Плюс» взяв зобов'язання виконати із матеріалів позивача загальнобудівельні роботи у онкодиспансері.

Виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (а.с. 45-50). Також надані документи про подальший продаж робіт ПАТ «Будмонтаж». Позивач задекларував податкові зобов'язання на підставі виданих ПАТ «Будмонтаж» податкових накладних на виконані будівельні роботи. Залучення до виконання робіт ПП «Інсайт Плюс» представник позивача пояснює стислими термінами, встановленими для здачі онкодиспансера в експлуатацію. має ліцензію від 19.10.10 серія АВ № 555670, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією міністерства регіонального розвитку та будівництва України, на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Було надано акт контрольного обміру фактичних обсягів робіт, складений за участю УКБ Херсонської облдержадміністрації, ПАТ «Будомонтаж», ТОВ «Дісєст», контролерів-ревізорів Державної фінансової інспекції в Херсонській області про те, що виконані внутрішні оздоблювані роботи (улаштування покриття керамічної плитки, покриття з лінолеуму, підвісної стелі) на суму 50483,80 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ, в тому числі наявність податкової накладної.

Судом враховано, що відповідачем не заперечується факт правомірності видання податкових накладних, при цьому він посилається тільки на неправильність їх оформлення. Також податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що контрагент ПП «Інсайт плюс» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, включений до ЄДРПОУ, зареєстрований платником ПДВ, в податковій звітності у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операціях із позивачем.

Апелянт не надав суду доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП «Інсайт плюс» було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що уразі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя В.Л.Романішин

Суддя Ю.В.Осіпов