Ухвала суду № 34328357, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 736/784/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чурупченко М.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - ОСОБА_3 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради Чернігівської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень , -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року позивач звернулася до Корюківського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради Чернігівської області, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січень 2013 року у розмірі 130 грн;

- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради Чернігівської області щодо виплати 12 грудня 2012 року ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за лютий 2013 року у розмірі 130 грн;

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 суму заборгованості з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січень-лютий 2013 року в розмірі 1956 грн.

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити по справі нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_3 має малолітню дитину, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та отримує, як особа застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 гривень на місяць відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що до 01 січня 2008 року (дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Законів України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Зокрема, змінами до статті 13 Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» дію зазначеного вище Закону поширено на застрахованих осіб, змінами до ч.1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, пунктом 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пунктів 20-22, 24-34 розділу ІІ Закону №107-VІ, в тому числі щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 року Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону. При цьому, пункт 23 не був визнаний неконституційним, тобто статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є чинними та діють в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2010 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2001 року №1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1).

Також, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що новий акт уряду на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не приймався, розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на виконання статті 45 вказаного вище Закону Кабінетом Міністрів України не визначався.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визначено чіткий перелік суб'єктів загальнообов'язкового соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», покриття витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, яку проводять управління праці та соціального захисту населення, здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Зважаючи на те, що стаття 5 вказаного вище Закону встановлює, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч.2 статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Крім того, ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є чинною та діє в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто поширює свою дію як на застрахованих так і на незастрахованих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, на підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що єдиним Законом, який регулює виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку управліннями праці та соціального захисту населення, а тому висновок про безпідставність заявлених вимог позивача щодо стягнення з відповідача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» - є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.10.2013 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.