Ухвала суду № 34327712, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1225/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Фірма «Лік Транс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 року № 0006231502 та від 06.03.2013 року № 0001411502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у позові.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2012 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Еліс Транс Сервіс» за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 28.11.2012 року № 2067/15-2/20620130 (надалі - Акт перевірки).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень:

- п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 227 266,66 грн. за період травень - грудень 2011 року;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток в сумі 224 073,67 грн., за період ІІ-ІV квартал 2011 року.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ПП «Еліс Транс Сервіс».

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0006231502 та від 06.03.2013 року № 0001411502.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої, як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Між позивачем та його контрагентом - ПП «Еліс Транс Сервіс» було укладено агентський договір № 05/11 від 04.05.2011 (а.с 74). Предметом даного договору було забезпечення автотранспортних грузоперевезень.

Дійсність виконання вказаних договорів була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами, які наявні в матеріалах справи, а саме:

- податковими накладними (т. І а.с. 165-198);

- рахунками - фактурами (т.І а.с. 75-99);

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.І а.с. 100-164);

- виписками із банківського рахунку(т. І а.с. 199-200, т. ІІ а.с. 1-31).

За таких обставин суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що за умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 18.10.2013 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.