Ухвала суду № 34327624, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7997/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітесс ТМ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Вітесс ТМ» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним наказ керівника інспекції про проведення документальної невиїзної перевірки позивача №2046 від 07.07.2011 року, визнати протиправними дії щодо проведення податкової перевірки на підставі зазначеного наказу, в результаті якої складено акт від 14.07.2011 року №3750/23-621/34185403, та зобов'язати відповідача вилучити з інформаційних баз органів державної податкової служби зазначений акт.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що податкова перевірка проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, її висновки суперечать законодавству, а тому права позивача підлягають відновленню шляхом вилучення з інформаційних баз податкової інспекції результатів незаконної перевірки.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що наказом начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС №2046 від 07.07.2011 року було доручено працівникам інспекції провести документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вітесс ТМ» з питань правомірності формування сум ПДВ за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на підставі статті 79 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного наказу відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту і відображення показників в деклараціях з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Етрен» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, про що складено акт № 3750/23-621-34185403 від 14.07.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні товарів (робіт, послуг) та їх подальшої реалізації підприємствам: ТОВ «Експансія», ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «Норман Плюс», ТОВ «Мерак», ТОВ «Самшид», ТОВ «Бейдевинд», ПАТ «Універмаг «Дитячий світ», ТОВ «Епіцентр К».

Не погоджуючись із таким наказом, діями по проведенню перевірки та її результатами, відображеними у акті, ТОВ «Вітесс ТМ» звернулося у суд з даним позовом.

Обговорюючи правомірність проведеної перевірки та її результатів, судова колегія виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (у редакції, чинній на час проведення спірної податкової перевірки).

З огляду на п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналізуючи наведену правову норму слід дійти висновку, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку є неможливим.

Необхідність дослідження під час проведення документальної перевірки документів первинного бухгалтерського обліку також закріплена вищезазначеною правовою нормою. Зокрема, такою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 та п. 78.1 ст. 78 ПК України виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

У разі виконання платником податків вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та надання вичерпних пояснень та повного пакету документів на їх підтвердження - здійснюється документальна невиїзна перевірка. Вказаний висновок узгоджується з положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, якими передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Як було встановлено вище, підставою для прийняття спірного наказу про проведення перевірки начальником ДПІ зазначено статтю 79 ПК України. При цьому, колегія судді звертає увагу, що названа правова норма є відсильною та допускає можливість проведення документальної позапланової перевірки лише за наявності обставин, передбачених частиною 78.1 статті 78 ПК України.

Колегія суддів зауважує, що де-факто зазначена перевірка проведена на підставі пп. 78.1.1 ст. 78 ПК України, оскільки в ході перевірки контролюючим органом враховувались переважно дані податкової перевірки контрагента позивача, за підсумками якої встановлено порушення останнім податкового законодавства.

Підпункт 78.1.1 частини 78.1 ст. 78 ПК України у випадку проведення документальної позапланової перевірки зобов'язує податковий орган здійснити письмовий запит до позивача з наданням йому можливості пояснити та підтвердити документально відповідні господарські взаємовідносини.

Однак, з матеріалів справи не вбачається доказів направлення позивачу такого запиту.

Окрім того, судова колегія враховує приписи абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, яким установлено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Доказів вручення представнику позивача копії оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової перевірки відповідачем також не надано.

З огляду на те, що під час судового розгляду відповідачем ані в оскаржуваному наказі про призначення перевірки, ані під час судового розгляду справи не зазначено законних обставин, що зумовили проведення перевірки та не надано відповідних документальних підтверджень, колегія суддів доходить висновку, що така податкова перевірка проведена безпідставно.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність та скасування наказу керівника інспекції про проведення документальної невиїзної перевірки позивача №2046 від 07.07.2011 року.

Обговорюючи правомірність проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу, в результаті якої складено акт від 14.07.2011 року №3750/23-621/34185403, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з пунктом 6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.10 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №34/18772 від 12.01.2011 року факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зважаючи на положення п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України та наказу ДПА України від 22.12.2010 № 984 посадові особи органів державної податкової служби при складанні акту перевірки не мають права відображати необґрунтовані дані, які не підтверджені первинними документами.

Як убачається зі змісту акту перевірки, при дослідженні господарських відносин позивача з ПП «Етрен», під час якої, зокрема, були встановлені обставини господарських взаємовідносин позивача також з ТОВ «Експансія», ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «Норман Плюс», ТОВ «Мерак», ТОВ «Самшид», ТОВ «Бейдевинд», ПАТ «Універмаг «Дитячий світ», ТОВ «Епіцентр К», використовувалась інформація з автоматизованих інформаційних систем, дані звітної декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року з додатками до неї, інформація, надана управлінням обліку та звітності та матеріали регіональних ДПІ по встановлених нікчемних правочинах з контрагентами. Дослідивши акт перевірки позивача, колегія суддів убачає, що висновки контролюючого органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів ґрунтуються на даних, зафіксованих в акті податкової перевірки ПП «Етрен» від 13.07.2011 року №3696/23/621-33345012.

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що податкова перевірка проведена відповідачем не у спосіб, передбачений податковим законодавством, адже висновки контролюючого органу висловлені його посадовими особами в акті перевірки без належного дослідження первинних документів, що складались в процесі досліджених інспекцією господарських операцій.

Позивачем оскаржується проведена податковим органом перевірка у системному зв'язку із тим, що цей орган за результатами перевірки дійшов висновків про нікчемність укладених позивачем угод із перевищенням повноважень, визначених податковим законодавством. Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів: контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, убачається, що норми статті 203 та інших статей глави 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 214 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до першої частини статті 203 вказаного Кодексу, до нікчемних віднесено правочин, що, зокрема, суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За статтею 228 ЦК України правочин, що порушує публічний порядок є нікчемним, таких вважається правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено доказами спрямованість договору, укладеного між позивачем та ПП «Етрен», а також між першим та ТОВ «Експансія», ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «Норман Плюс», ТОВ «Мерак», ТОВ «Самшид», ТОВ «Бейдевинд», ПАТ «Універмаг «Дитячий світ», ТОВ «Епіцентр К» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Висновки податкових органів в актах перевірок контрагентів позивача не свідчать про порушення укладеними між позивачем та його контрганетами правочинами публічного порядку чи будь-яких інтересів держави чи суспільства, його моральних засад.

Кодексом адміністративного судочинства України на суб'єкта владних поновлень (ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу) покладено тягар доказування правомірності власних оспорюваних рішень та дій.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій, що зумовлює задоволення вимог позивача про визнання проведеної податкової перевірки протиправною.

Зважаючи на наведене, судова колегія погоджується із необхідністю поновлення порушеного права позивача шляхом вилучення з інформаційних баз органів державної податкової служби результатів безпідставно проведеної та протиправної податкової перевірки.

Отже, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.