Ухвала суду № 34327501, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9754/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалтехно» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Універсалтехно» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0003072250 від 07.06.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Спецекспертгруп», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Спецекспертгруп» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за підсумками якої складено акт від 31.05.2013 року №361/22.5.0.9/34483697 та виявлені порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 29333 грн.

На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 року №0003072250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на суму 36666,25 грн., в тому числі 29333,00 грн. - за основним платежем, 7333,25 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ТОВ «Спецекспертгруп» за договором та первинними документами, які не доводять реального здійснення господарських операцій.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України. Як убачається із акту податкової перевірки позивача, вона проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року. У ході зазначеного досудового розслідування працівниками податкової міліції було допитано у якості свідка ОСОБА_2, який являється засновником та керівником ТОВ «Спецекспертгруп», який надав пояснення, що не має відношення до господарської діяльності цього підприємства. Враховуючи зазначені обставини, податковий орган стверджує, що підписані від імені керівника ТОВ «Спецекспертгруп», який заперечує свою участь у діяльності товариства, угоди, в тому числі з позивачем, не створюють правових наслідків, ними обумовлених. Відтак, на переконання податкового органу, у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту на підставі виданих ТОВ «Спецекспертгруп» податкових накладаних.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ТОВ "Спецекспертгруп", як підрядником, укладено договір підряду № 12/10/1 від 01.10.2012 року, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати та здати замовнику роботи по зовнішньому електропостачанню АЗК, розташованого за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу-198 у визначений цим договором термін, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах цього договору.

Колегією суддів установлено, що сторонами виконано умови цього договору, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками товариств актом прийому-передачі виконаних робіт, згідно з яким підрядником виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи з зовнішнього електропостачання АЗК на загальну суму 176 000 грн.

Підтвердженням оплати за виконані роботи є банківські виписки по рахунку позивача в ПАТ «КБ «Хрещатик». За фактом оплати, ТОВ «Спецекспертгруп» виписало на користь позивача податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що складені сторонами первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, колегією суддів установлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження господарської мети укладання вищезазначеного договору, позивачем (підрядник) надано договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" (замовник) від 01.10.2012 року №0110-12 про виконання робіт з монтажу зовнішніх електромереж автозаправного комплексу за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу, 198 та первинні документи, які опосередковували виконання цього договору. Так, згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт, складеного між позивач там ТОВ «Автобансервіс», першим виконано монтажні та пусконалагоджувальні роботи з зовнішнього електропостачання АЗК, загальною вартістю 230000,00 грн.

На підтвердження відображення господарських відносин у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

Колегія суддів відзначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля зерном, необоротним тютюном, насінням і кормами для тварин, установлення та монтаж машин і устаткування, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, будівництво житлових і нежитлових будівель. Тобто, замовлені за договором з ТОВ «Спецекспертгруп» роботи узгоджуються із звичайною діяльністю позивача.

На підтвердження права Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури позивачем надано копію ліцензії від 23.11.2011 року серії АВ №595700, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання договору підряду №12/10/1 від 01.10.2012 року належно підтверджене первинними документами та відповідністю взаємовідносин за цим договором звичайній господарській діяльності даних підприємств.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на встановлені працівниками податкової міліції обставини та висновки, викладені у матеріалах досудового розслідування кримінальної справи за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема і протокол допиту керівника ТОВ «Спецекспертгруп» з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що одні лише матеріали податкової перевірки не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Спецекспертгруп» у жовтні 2012 року, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.