Ухвала суду № 34327494, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2565/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Скуртул К.А.,

представника відповідача - Макаревича О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Українсько-іспанського спільного підприємства «Іберус-Київ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Українсько-іспанське спільне підприємство «Іберус-Київ» (далі - УІСП «Іберус-Київ») звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.02.2012 року №00000142360 та №00000132360, а також визнати неправомірними дії щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Фронтект», ТОВ «ТК «Альянс» та ТОВ «Модульмонтажгрупп».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.02.2012 року №00000142360 та №00000132360.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлену ним реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «Фронтект», ТОВ «ТК «Альянс» та ТОВ «Модульмонтажгрупп».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає її в межах вимог апеляційної скарги.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за підсумками якої складено акт №27/23-611/05760537 від 25.01.2012 року та виявлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. пп. 5.3.2 та пп. 5.3.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 112228 грн., в т.ч. за 2008 рік на суму 44157 грн., за 2009 рік на суму 68071 грн., пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 89783 грн., в тому числі за грудень 2008 року на суму 31303 грн., за січень 2009 року на суму 45587 грн., лютий 2009 року на суму 12893 грн.

За наслідками виявлених правопорушень 13.02.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00000142360, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 73100 грн., з них 58480 грн. - за основним платежем, 14620 грн. - за штрафними санкціями, №00000132360 від 13.02.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі на 85089 грн., з них 68071 грн. - за основним платежем, 17018 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Надаючи оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало виявлення контролюючим органом безпідставного, на думку контролюючого органу, віднесення УІСП «Іберус-Київ» коштів, витрачених за угодами, укладеними з ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгрупп» і ТОВ «ТК «Альянс» до складу валових витрат за І квартал 2009 року, а сплаченого податку на додану вартість за січень та лютий 2009 року - до податкового кредиту, позаяк укладені між цими суб'єктам господарювання договори є нікчемними.

Указані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа, порушена відносно директора ПП «Будмаксплюс» ОСОБА_4 по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, з ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. В ході розслідування вказаної кримінальної справи було встановлено, що протягом 2008 - 2010 років директор ПП «Будмаксплюс» з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, шляхом відображення у податковому та бухгалтерському обліках підприємства придбання товарно-матеріальних цінностей (проведення безтоварних операцій) у підприємств, які мають ознаки фіктивності, в тому числі ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгрупп» і ТОВ «ТК «Альянс». В подальшому відносно невстановлених слідством осіб, які діяли від імені фіктивних підприємств, в т.ч. ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгрупп» і ТОВ «ТК «Альянс» порушено кримінальні справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України, тобто придбання СПД з метою прикриття незаконної діяльності.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаними товариствами, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на встановлене вище.

Досліджуючи такі господарські операції, колегія суддів зважає на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, у 2009 році між УІСП «Іберус-Київ», як замовником, та ТОВ «Фронтект», як виконавцем, був укладений письмовий договір від 12.02.2009 року № 1201/09, згідно з яким позивач доручає, а ТОВ «Фронтект» бере на себе зобов'язання по ремонту обладнання з використанням своїх засобів і матеріалів у строк з 12.01.2009 року по 25.02.2009 року. Вартість, різновиди робіт та найменування обладнання відносно якого мають проводитися ремонтні роботи вказані у додатку № 1 - протоколі № 1 узгодження договірної ціни. Зокрема, сторонами визначена вартість ремонтних робіт відносно станка фрезерного 67М20 ВФ2 та станка токарного 16К20 у розмірі 77 358, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 893, 00 грн.)

Крім того, між позивачем, як покупцем та ТОВ «Фронтект», як постачальником, укладена усна угода, згідно якої ТОВ «Фронтект» здійснювало поставку на адресу УІСП «Іберус-Київ» протягом січня 2009 року товару (пластин) на суму 100 689, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 781, 60 грн.)

Також, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Модульмонтажгрупп» і ТОВ «ТК «Альянс» укладено усні угоди, за якими протягом січня 2009 року останні здійснювали поставку на адресу УІСП «Іберус-Київ» товару: кругів, загальною вартістю 52 504, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 750, 80 грн.) (ТОВ «Модульмонтажгрупп») та ножів, загальною вартістю 96 189, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 031, 60 грн.) (ТОВ «ТК «Альянс»).

Фактичне виконання сторонам договірних зобов'язань з поставки товару, виконання робіт та оплати отриманих товарів і послуг протягом січня-лютого 2009 року за вказаними угодами і договором підтверджуються видатковими накладними, рахунками фактурами, прибутковими накладними на склад, прибутковими ордерами, актом здачі-прийняття робіт, видатковими касовими ордерами щодо оплати вартості поставлених товарів та отриманих послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що приймання поставленого товару на складі покупця від імені УІСП «Іберус-Київ» здійснювалося уповноваженою особою позивача - інженером комерційного відділу підприємства Черновим І.І., що підтверджується наказами про призначення на посаду зазначеної особи, журналом реєстрації довіреностей та його особистими свідченнями при допиту в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до письмових довідок позивача станом на 31 грудня 2011 року заборгованість УІСП «Іберус-Київ» перед ТОВ «ТК «Альянс» і ТОВ «Фронтект» по поставкам товарів за січень 2009 року відсутня. Заборгованість позивача перед ТОВ «Модульмонтажгрупп» у розмірі 108 306, 51 грн. була ліквідована 18 січня 2010 року шляхом укладення договору про відступлення права вимоги № 24/10 між УІСП «Іберус-Київ» (боржник), ТОВ «Модульмонтажгрупп» (цедент) і КТ «Забєліна-Фільковська Т.С. і Компанія Київська нотна фабрика» (цесіонарій).

За результатами здійснення поставок товарів та виконання робіт протягом січня-лютого 2009 року контрагентами УІСП «Іберус-Київ» були виписані податкові накладні, які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про додану вартість».

З огляду на досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань за вищевказаними угодами та договором, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між їх сторонами мають належне документальне підтвердження їх реального здійснення.

Аналізуючи висновки місцевого суду та доводи апеляційної скарги щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сплачених ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгрупп» і ТОВ «ТК «Альянс» коштів, колегія суддів виходить із наступного

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що придбані товари і роботи були використанні позивачем у своїй подальшій господарській діяльності: виробництво та подальша реалізація фрезів деревообробних, ножів (окремо та в комплектації з фрезами), тощо, реалізація металевих виробів без їх переробки (ножів), про що свідчать журнали-ордери і відомості по бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція» за 2009 рік, зовнішньоекономічні контракти, укладені з покупцями-нерезидентами ТОО «BMG-Engineering» (Республіка Казахстан), ОДО «ПАН-СТП» і СЗАТ «Трансінформ» (Республіка Беларусь), Компанія «IBERUS POLSKA MARCIN ROGACEWICH» (Республіка Польща), та ін., вантажні митні декларації, видаткові накладні, специфікації на товари, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікати про походження товару.

Окрім того, на підтвердження факту наявності необхідної матеріальної бази для ведення господарської діяльності позивач надав суду копії договору оренди і надання комунальних послуг від 30.09.2008 року № 30/09-08, акта прийому-передачі основних фондів (офісних і виробничих приміщень) від 01.10.2008 року, договору оренди нежитлового приміщення від 25.08.2011 року № 25/08-11, акта прийому-передачі від 25.08.2011 року, платіжних доручень за 2009 - 2010 роки на підтвердження оплати орендних платежів.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що придбані позивачем товари та отримані послуги з ремонту обладнання за договорами з ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгрупп» і ТОВ «ТК «Альянс» безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) Українсько-іспанського спільного підприємства «Іберус-Київ», а тому правомірно віднесені останнім до валових витрат.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сплаченого по дослідженим відносинам з ТОВ «Фронтект», ТОВ «Модульмонтажгрупп» і ТОВ «ТК «Альянс» податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентами податкових накладних до податкового кредиту, колегія суддів виходить із наступного.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на встановлені працівниками податкової міліції обставини та висновки, викладені у матеріалах досудового розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, з ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також матеріали досудового розслідування дій невстановлених осіб, що відповідають ознакам складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України, тобто придбання СПД з метою прикриття незаконної діяльності, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що зі змісту акту, складеного на підставі перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів, позаяк умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагентів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.