Постанова № 34323558, 22.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2013 року 810/5313/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Фабрика «Комбі» (надалі - позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 № 0003011502 та № 0003001502.

Ухвалами суду від 03.10.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 22.10.2013.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа № 0113315138751 від 11.10.2013, заперечень до суду не подав. Натомість надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника Вишгородської ОДПІ у судовому засіданні в Київському апеляційному адміністративному суді, однак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання. Суд звертає увагу, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та колегіальним органом, а відтак повинен забезпечити явку свого представника в судове засідання, якщо він заперечує проти позову.

Приписами ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

З 02.04.2013 по 15.04.2013 інспекторами ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Фабрика «Комбі» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2013 року, дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код 36626532) за період з 01.03.2012 по 31.03.2013 та ТОВ «Інтако» (код 36371642) за період з 01.05.2012 по 31.08.2012.

За результатами вказаної перевірки, відповідачем встановлено вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за березень 2012 року на суму ПДВ - 5362, 50 грн.;

- п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138. 2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 5630, 63 грн. за І квартал 2012 року.

Як слідує із матеріалів справи, вказаних висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, відповідач дійшов на підставі Акту ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 10.08.2012 № 572/22-4/36626532 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІВІТЕК ТТК» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 року - січень 2012 року, березень 2012 року - червень 2012 року. У зазначеному Акті вказано, що співробітниками ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова було здійснено виїзд за місцем реєстрації ТОВ «ІВІТЕК ТТК», в ході якого встановлено його відсутність за місцезнаходженням. Крім того, у вказаному Акті перевірки встановлено, що діяльність ТОВ «ІВІТЕК ТТК» має ознаки фіктивності, оскільки у підприємства встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини (матеріалів) для здійснення відповідних видів діяльності.

Щодо правовідносин між позивачем та контрагентом - ТОВ «Інтако» у підзвітний період, відповідач вказав наступне. Так, до ДПІ у Вишгородському районі надійшов Акт Західної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 № 788/22-417/36371642 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтако» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень - червень 2012 року. Відповідно до вказаного Акту, співробітниками міліції спільно з співробітниками Західної МДПІ м. Харкова було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Інтако», в ході якого встановлено його відсутність за місцезнаходженням. Також, встановлено, що на підприємстві числиться лише одна працююча особа, транспортні засоби у підприємства відсутні, відсутня інформація про орендовані, одержані по договору лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання основні засоби, відсутні приміщення для зберігання товарів, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку, що угоди укладені ПАТ «Фабрика «Комбі» з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «Інтако» мають ознаки фіктивності і є такими, що згідно з ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є нікчемними в силу ст. 216 Цивільного кодексу України та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вважаючи правочини укладені позивачем та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» і ТОВ «Інтако» недійсними, позивач прийняв податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0003011502 про донарахування позивачу податку на прибуток за І квартал 2012 року за основним платежем 5630,63 грн., штрафних санкцій та пені у розмірі 2815,32 грн. та від 22.05.2013 № 0003001502 про донарахування позивачу податку на додану вартість за основним платежем 5362,50 грн. та штрафних санкцій і пені у розмірі 2681,25 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме: копіям податкових та видаткових накладних; копіям платіжних доручень; копіями подорожніх листів та копіями банківських виписок.

Із матеріалів справи слідує, що між позивачем та контрагентами ТОВ «ІВІТЕК ТТК» і ТОВ «Інтако» у підзвітний період було здійснено господарські операції, за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми по таких господарських операціях до валових витрат.

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» і ТОВ «Інтако», позивачем було подано до суду наступні документи, а саме:

- копію договору №2-20/47;

- копію видаткової накладної від 20.03.2012 № 2031;

- копію видаткової накладної від 20.03.2012 № 148;

- копію подорожнього листа № 155025;

- пояснення водіїв-експедиторів від 30.08.2013;

- копія акту прийому № 41;

- копії банківських виписок за березень - квітень 2012 року;

- копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних;

- копії платіжних доручень № 420 та № 439;

- копію вимоги-накладної від 30.03.2012 № ЦХ246;

- копії накладних на передачу продукції від 30.03.2012 № ЦХ245; № ЦХ2112; № ЦХ2106.

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність зазначених операцій між позивачем та його контрагентами , які були досліджені податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені позивачем з контрагентами - ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «Інтако», за результатами господарських операцій по яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків, тобто нікчемними.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність договорів між позивачем та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» і ТОВ «Інтако», не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов неподання відповідачем до суду доказів чи вказівки на докази вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин та застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань і штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідач дійшов висновку про недійсність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини цих контрагентів, а також контрагентів позивача з іншими постачальниками.

У свою чергу, відповідачем жодних пояснень чи заперечень проти позову подано не було, а відтак суд позбавлений можливості спростувати обставини викладені у позові, у зв'язку з чим і з врахуванням вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0003011502 та № 0003001502, - є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0003011502 та № 0003001502, прийняті Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі» судовий збір у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.