Постанова № 34323122, 17.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р. Справа №805/13457/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 50 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., при секретарі судового засідання Тимохіній Я.Ю.;

за участю представників сторін:

позивача - Бриндіна В.А.;

відповідача - Чепурної Т.С.

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про повернення виконавчого документа; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправними дій державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Чепурної Т.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа ВП № 37572573 від 21.08.2013 року та про скасування вказаної постанови.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що примусове виконання виконавчого напису про звернення стягнення на будинок може бути виконано без особистої участі боржника, отже той факт, що боржник не проживає за адресою реєстрації, не може бути підставою для повернення виконавчого документа.

Відповідач проти позову заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких вказав, що згідно акту державного виконавця за адресою, зазначеною у виконавчому документі (АДРЕСА_1) боржниця не мешкає, у розшуку боржника, згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19.07.2013 року - було відмовлено, у зв'язку з чим, встановити достовірно місце перебування (знаходження) боржниці неможливо. Враховуючи викладене, відповідач вказав про те, що буде не можливим належним чином повідомити боржника про результати оцінки арештованого майна, тощо. Додатково відповідач зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" (далі - Закон), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону

Повно та всебічно дослідивши надані сторонами письмові докази та вислухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з ч.1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 (третя особа) було укладено договір іпотеки № 6127776 від 26.02.2008 року, яким було забезпечено виконання третьою особою всіх зобов'язань за кредитним договором № 6121124 від 26.02.2008 року на суму кредиту 140000,00 грн. та процентів за його користування, пені, штрафів та всіх інших сум, що передбачені кредитним договором.

Позивачем було направлено відповідачу для примусового виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 № 3794 від 27.06.2009 року про звернення стягнення на будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимог позивача за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна у розмірі 167 746,06 грн.

21.08.2013 року державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Чепурною Т.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа ВП № 37572573 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказану постанову мотивовано тим, що боржник ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 не мешкає, згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19.07.2013 року, у розшуку боржника було відмовлено.

Зазначена оскаржувана постанова надійшла на адресу ПАТ "ПУМБ" 03.09.2013 року, що зокрема підтверджується відповідною датою вхідної кореспонденції на супровідному листі, з яким вказана постанова надійшла до позивача.

13.10.2013 року позивачем було направлено до суду поштою дану позовну заяву.

Таким чином, позивачем не пропущено 10-ти денний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений ч.2 ст. 181 КАС України.

Нерухоме майно боржника - ОСОБА_4, а саме будинок АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за кредитним договором № 6121124 від 26.02.2008 року, який укладений між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_4, тому порядок примусового звернення стягнення на нього (предмет іпотеки) згідно п. 8 ст. 54 Закону здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статті 41, 43, 47, 49 Закону України "Про іпотеку" не передбачають перешкод для реалізації іпотечного майна за відсутності боржника за місцем знаходження предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений обов'язок державного виконавця вживати усіх необхідних заходів щодо своєчасного, неупередженого і повного виконання рішення, встановленого Законом.

Посилання відповідача про те, що підставою для повернення виконавчого документу є відсутність можливості повідомити боржника про проведення виконавчих дій, чим будуть істотно порушить права останнього, судом не приймаються, з наступних причин.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню врегульовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Згідно пункту 5.1.1 Інструкції, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до п. 4.1.1 Інструкції, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Згідно з ч.1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що державним виконавцем на адресу ОСОБА_4, вказану у виконавчому документі, була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 37572573 від 17.04.2013 року.

Крім цього, державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника (адреса вказана у виконавчому документі, як адреса його місця проживання), про що складено акт від 04.06.2013 року, в якому зазначено, що за вищевказаною адресою боржник не проживає, виїхала до Російської Федерації, на протязі тривалого часу до України не приїздить.

Згідно відповіді, на запит державного виконавця, адресно-довідкового підрозділу Головного управління ДМС, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою6 АДРЕСА_1, тобто за адресою, яка зазначена у виконавчому документі.

Враховуючи викладене, відповідачем були здійснені всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством, щодо встановлення місця знаходження боржника - ОСОБА_4 та її повідомлення про відкриття виконавчого провадження, вжиття заходів з примусового виконання виконавчого документа.

Судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення третьої особи права власності на вищевказане житлове приміщення (будинок) або права користування житловим приміщенням (будинком), про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою суду сторонами не надано.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника.

Пункт 4.4.5 Інструкції встановлює, що у разі відсутності боржника виконання рішення може бути проведено без його участі за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Таким чином, на підставі аналізу вказаних норм, суд доходить висновку про відсутність підстав для повернення даного виконавчого документу через неможливість встановлення місця проживання, перебування боржника, оскільки виконавчий напис № 3794 від 27.06.2009 року може бути виконаний без участі боржника, у зв'язку з чим жодних перешкод для проведення виконавчих дій щодо арешту майна боржника - предмета іпотеки та його примусової реалізації немає.

Однією з підстав для повернення вказаного виконавчого документа (поряд з відсутністю боржника за місцем реєстрації проживання) відповідачем визначено ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19.07.2013 року про відмову в задоволенні подання державного виконавця про оголошення у розшук боржника, що на думку відповідача, у сукупності не дає можливості достовірно визначити місце проживання боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Суд не визнає відмову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19.07.2013 року в задоволенні подання державного виконавця про оголошення у розшук ОСОБА_4 в якості підстави для повернення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на житловий будинок боржника. Як вказано Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя у зазначеній ухвалі, з аналізу норм Закону, ЦПК України випливає, що розшук фізичних осіб оголошується в цивільних справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, в той час як на примусовому виконанні у відповідача знаходився виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання відповідача на те, що повернення виконавчого документа з вищевказаних підстав не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання судом не приймається, оскільки згаданий виконавчий напис пред'являється позивачем відповідачу для примусового виконання неодноразово, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. Станом на момент розгляду даної справи виконавчий напис № 3794 від 27.06.2009 року так і не виконано, що істотно порушує права позивача.

Враховуючи викладене, суд визнає постанову про повернення виконавчого документа ВП № 37572573 від 21.08.2013 року безпідставною необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Чепурної Т.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа ВП № 37572573 від 21.08.2013 року, суд зазначає про наступне.

Правові наслідки для позивача створює постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа, відтак дії державного виконавця щодо складання такої постанови самі по собі не створюють правових наслідків і вимоги про визнання вказаних дій державного виконаця безпідставно обрані позивачем в якості способу судового захисту порушеного права.

Таким чином, належним да достатнім способом відновлення порушеного права позивача є саме скасування спірної постанови, у зв'язку з чим вимоги про визнання протиправними дій щодо її складання задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 17, 22 грн.

Керуючись ст. 11, ч.1 ст. 31, ч.1 ст. 40, п. 5 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 4.1.1 4.4.5, 5.1.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про повернення виконавчого документа, задовольнити частково.

Постанову старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Чепурної Т.С. про повернення виконавчого документа ВП № 37572573 від 21.08.2013 року - скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (код ЄДРПОУ 14282829) 17 (сімнадцять) гривень 21 (двадцять одня) копійку судового збору.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 17 жовтня 2013 року, в присутності представників сторін.

Постанову буде складено у повному обсязі 22 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.