Рішення № 34322696, 17.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р.Справа № 922/2395/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Бринцев О.В. , Мамалуй О.О.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ЛСВ "Моноліт", м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Машкова Світлана Леонідівна; м. Харків; 2) Арбітражний керуючий ПП "ЛСВ Моноліт" розпорядник майна Бихно О.М., м. Харків, до 1. ПАТ ВТБ Банк в о. відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків , 2. Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків про про визнання правовідносин припиненими. за участю представників сторін:

Представник позивача - Демуру І.Б., дов. б/н від 30.07.2013 року.

Представник відповідача (1) - Кадєєв Н.М., дов. від 16.08.2012 року.

Представник відповідача (2) - не з"явивися.

Третя особа (1) - не з"явився.

Третя особа (2) - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ЛСВ Моноліт", м. Харків звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в о. відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків (перший відповідач) та Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків (другий відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати припиненими правовідносини за іпотечним договором № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, який укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ МОНОЛІТ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

2. Визнати припиненими правовідносини за Договором № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції припинити обтяження та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126,127,129,131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належать Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт", внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

4. Скасувати заборону відчуження та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження та обтяження об'єктів нерухомого майна запис про накладання заборони відчуження нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126, 127, 129, 131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належать Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт", внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

5. Скасувати обтяження іпотекою та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126,127,129,131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належить Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт", внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського гміського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.06.2013р. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Машкову Світлану Леонідівну; Арбітражного керуючого ПП "ЛСВ Моноліт" розпорядника майна Бихно О.М., м. Харків

Ухвалами господарського суду від 25.06.2013р., 30.07.2013р., 06.08.2013р., 20.08.2013р., 09.10.2013р., 14.10.2013р. розгляд справи відкладався, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2013р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням голови господарського суду від 20.08.2013р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/2395/13: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Мамалуй О.О.

У призначеному судовому засіданні 17.10.2013р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник першого відповідача у призначеному судовому засіданні 17.10.2013р. проти позову заперечував.

Представник другого відповідача у призначене судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №37922) та письмові пояснення (вх. №38258), в яких просить суд провадження у справі щодо зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати заборони та обтяження на нерухоме майно - припинити, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Надані пояснення долучені до матеріалів справи.

Представники третіх осіб у призначене судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили, витребуваних судом доказів суду не надали. Матеріали справи містять докази належного повідомлення представників третіх осіб про час та місце розгляду справи, а саме: поштові повідомлення про отримання ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Матеріали справи містять заяву третьої особи - арбітражного керуючого ПП "ЛСВ Моноліт" розпорядника майна Бихна О.М., про залишення позову без розгляду (вх. № 30462), в зв'язку з тим, що довіреність представника позивача Рощука А.О. , яка міститься в матеріалах справи не відповідає вимогам чинного законодавства та не підтверджує повноваження особи на подання позову до господарського суду.

Розглянувши заяву третьої особи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції України і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Отже, в контексті вищевикладеного слід вважати, що суд самостійно надає правову оцінку обставинам справи та приймає рішення щодо залишення позовної заяви без розгляду, керуючись при цьому нормами Господарського процесуального кодексу України, а не в порядку задоволення клопотання будь-якої з сторін.

Статтею 81 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких господарський спір може бути залишено без розгляду, і розширеному тлумаченню цей перелік не підлягає. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

(Пункт 3 частини першої статті 81 виключено на підставі Закону N 2705-IV (2705-15) від 23.06.2005);

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Таким чином колегія сіддів вважає, що фактичні обставини у даній справі свідчать про те, що підстав для залишення спору без розгляду немає.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

26.05.2008 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого відповідно до Статуту (нова редакція) є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі -Банк, відповідач) та Приватним підприємством "СВ"(надалі -Клієнт) укладено Генеральну угоду № 178 (надалі - Генеральна угода).

Відповідно до пункту 1.1. Генеральної угоди, Банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язався надавати Клієнту кредит, кредитні лінії, гарантії, акредитиви (надалі - Продукти) в порядку і на умовах визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договорах про надання гарантії, договорами про авалювання векселів та договорами про відкриття акредитиву укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 1.2. Генеральної угоди, загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках угоди Продуктами не повинен перевищувати суми еквівалентної 7 000 000, 00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання продукту.

22.05.2008 року між Банком та ПП "СВ"(надалі - Позичальник) укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 (надалі- Кредитний договір) (т.1, а.с. 78-83).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору, Банк на положеннях та умовах цього договору надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії кредит з максимальним загальним лімітом 4 000 000,00 грн. та наступною сплатою процентів за користування кредитними коштами: у гривнях - 16,2 % річних; у доларах США та ЄВРО - 13,6 % річних; у рублях РФ - 15% річних.

З метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Генеральною угодою, Кредитним договором та за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі Генеральної угоди, між Банком (Іпотекодержатель) та ПП "ЛСВ Моноліт"(надалі -Іпотекодавець, позивач) 26.05.2008 року був укладений Іпотечний договір № 178-Z/7, якій посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1467 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, позивач для забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" перед Банком за Генеральною угодою № 178 від 22.05.2008р., договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008р. та за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі Генеральної угоди передав Банку в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-125, 2-го поверху 126-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв.м., у зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінено нумерацію приміщення на нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху № 126, 127, 129, 131, 132, 135-149, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок номер 7, яке належить позивачу на праві власності, і на яке, відповідно до законодавства може бути звернено стягнено

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, Банк згідно Генеральної угоди відкриває Позичальнику кредитний ліміт (надає кредит) на строк до 20.05. 2011 р. з максимальним загальним розміром заборгованості в 7 000 000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом та будь-яких інших платежів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитними договорами. Отже, сторони Іпотечного договору дійшли згоди, що розмір процентів за користування кредитом буде встановлено кредитними договорами.

Згідно з пунктом 8.4 Іпотечного договору, в зв'язку з укладанням та нотаріальним посвідченням цього договору, нотаріусом накладається заборона відчуження предмету іпотеки та на підставі заяви Банку здійснюється державна реєстрація обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначено у пункті 1.3. цього договору.

26.05.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.І. накладено заборону (зареєстровану в реєстрі № 1468) на відчуження нежитлових приміщень підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-125, 2-го поверху № 126-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7 та належать позивачу, до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Пунктом 4.1, 4.2 Іпотечного договору, у разі невиконання зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою та кредитними договорами банк за рахунок предмету іпотеки має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання т/або цього договору іпотеки. Також у разі невиконання зобов'язань Позичальника за будь-яким договором, що є невід'ємною частиною Генеральної угоди, Банк має право достроково вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі за всіма іншими договорами, укладеними на підставі цієї Генеральної угоди та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно пункту 8.5 Іпотечного договору цей договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитними договорами. При частковому виконанні забезпечених іпотекою зобов'язань іпотека та її предмет зберігаються в повному обсязі.

Іпотечний договір № 178- Z/7 від 26.05.2008 року та Договір № 1 від 16.09.2009р. про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та заперечень, нотаріально засвідчені, зареєстровані у Державному реєстрі іпотек за №7257689.

18 квітня 2013р. ухвалою господарського суду Харківської області у справі № Б-39/100-10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство «СВ».

Дана ухвала залишена без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2013р. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 та ухвалу господарського суду Харківської області від 18.04.2013 у справі №Б-39/100-10 залишено без змін.

30 квітня 2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом за судовим рішенням. Дана інформація відображена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2013р.

Таким чином, враховуючи ліквідацію Приватного підприємства «СВ», припинення усіх зобов'язань вищевказаної юридичної особи, в тому числі і зобов'язань, що виникли з Генеральної угоди №178 від 22.05.2008р. та про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 від 22.05.2008р. та за іншими договорами, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, між Банком (Іпотекодержатель) та ПП "ЛСВ Моноліт"(надалі -Іпотекодавець, позивач) 26.05.2008 року був укладений Іпотечний договір № 178-Z/7, якій посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1467 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, позивач для забезпечення виконання зобов'язань Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" перед Банком за Генеральною угодою № 178 від 22.05.2008р., договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008р. та за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі Генеральної угоди передав Банку в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-125, 2-го поверху 126-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв.м., у зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінено нумерацію приміщення на нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху № 126, 127, 129, 131, 132, 135-149, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок номер 7, яке належить позивачу на праві власності, і на яке, відповідно до законодавства може бути звернено стягнено.

Пунктом 4.1, 4.2 іпотечного договору сторони договору встановили обсяг прав іпотекодержателя, зокрема, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки; у разі виконання зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором , іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов'язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом частини 1 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Отже, суть застави (іпотеки) як засобу забезпечення виконання зобовязань полягає в тому, що кредитор набуває права у разі невиконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою (іпотекою), отримати задоволення за рахунок майна.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у главі 50 ЦК України. До них відносяться виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін.

Відповідно до ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб"єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб"єктів господарювання банкрутами встановлюється цим кодексом та іншими законами. Ліквідація суб"єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов"язань за його участі.

Як свідчать матеріали справи, 18 квітня 2013р. ухвалою господарського суду Харківської області у справі № Б-39/100-10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство «СВ».

Дана ухвала залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2013р.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Оскільки на час розгляду справи № 922/2395/13г, ухвала господарського суду Харківської області від 18.04.2013 у справі №Б-39/100-10 набрала законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи №Б-39/100-10.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

-господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

-строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

-у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

-припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

-відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

-продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

-скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

-вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

-виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Відповідно до п. 5. ст.46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання таких органів та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) до їх призначення у встановленому порядку.

Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів менший, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.

Відповідно до частин 1, 3 статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації, порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 104 Цивільного кодексу України та ст. 33 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, 30 квітня 2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом за судовим рішенням. Дана інформація підтверджена Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2013р.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України: зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, з моменту ліквідації Приватного підприємства «СВ» припиняються усі зобов'язання вищевказаної юридичної особи, в тому числі і зобов'язання, що виникли із Генеральної угоди № 178 від 22 травня 2008 р. та про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22 травня 2008 р. та за іншими договорами, що були укладені на підставі Генеральної угоди.

Відповідно до положень ч.І ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено перелік випадків припинення іпотеки, відповідно до вимог цієї статті іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, з моменту ліквідації Приватного підприємства «СВ» зобов'язання, що виникли з договору іпотеки є такими, що припинилися у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, в зв'язку з чим, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції припинити обтяження та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126,127,129,131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належать Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт", внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467, колегія суддів зазначає наступне:

До 01.01.2013 року відомості про накладення арештів та обтяження вносились до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що функціонував на підставі Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 року № 31/5.

З 01.01.2013 вступив в силу Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі-Закон).

Відповідно до п.2. ч.І. ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 2) право володіння; право користування (сервітут): право користування земельною ділянкою для : сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з п.9 статті 16 Закону зазначено, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Згідно ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року, державний реєстратор вносить записи до Держаного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення держаного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Наявність обтяжень та заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ 7257689 від 16.05.2008р.) майна Позивача робить неможливим здійснення повною мірою ПП «ЛСВ МОНОЛІТ» права володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном, яке є предметом іпотечного договору.

Відповідно до ст.41 Конституції України, а також частин 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України кожен володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Також згідно п.9. ст. 16 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на поставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Згідно ст.2 вищевказаного Закону, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина а державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до п.2. «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703, визначено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме - майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого і - надаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.7. Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 1844/5 затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 14.12.2012, У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, і встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

З огляду на зазначене, суд вважає, що зобов'язання за договором іпотеки № 178-Z/7 від 26.05.2008 року та договором про внесення змін до нього є припиненими, а отже, припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця (позивача у справі) за позичальника перед іпотекодержателем (відповідачем у справі) за генеральною угодою № 178 від 22 травня 2008 року та іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про авалювання векселів та договори про відкриття акредитиву (надалі - кредитні договори) та з цього моменту припиняється заборона на утримання під обтяженням іпотечного майна.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у другого відповідача відсутнє право утримувати під обтяженнями майно, передане в іпотеку за договорами іпотеки після його припинення.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши заперечення представника другого відповідача, в яких він просить припинити провадження у справі відносно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, в зв'язку з тим, що вимога до другого відповідача, відповідно до ст.. 17 КАС України, повинна розглядатись в рамках адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Вимога щодо зобов'язання Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції припинити обтяження та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126,127,129,131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належать Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт", внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467, цілковито відповідає такому способу його захисту, передбаченому ст. 16 Цивільного кодексу України, як примусове виконання обов'язку в натурі. Більше того, слід враховувати позицію ВСУ, яка простежується в рішеннях у окремих справах, подібна до висвітленої в цій статті: якщо метою заявлення певних вимог та звернення до суду є захист цивільного права, відповідний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому ВСУ визначив, що спір є господарським і розглядається в порядку господарського судочинства у разі, якщо у справі заявлені одночасно вимоги, що стосуються спору про право (визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором та договором №1 про внесення змін та доповнень до нього) і вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). І навпаки, якщо у справі заявлені окремо лише вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а вимоги про звільнення майна з-під арешту заявлені у іншому процесі, або не заявлені взагалі - спір є адміністративним і розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Суд враховує, що аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 15.05.2013 року та в роз'ясненнях, наданих Пленумом Верховного суду України у п. 4 постанови "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27.08.1976 року № 6, в редакції від 30.06.1978 року № 5.

У відповідності до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ПП «ЛСВ Моноліт» обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що вимоги другого відповідача є похідними від первісних, а даний спір виник з вини першого відповідача, колегія суддів вважає, що судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на першого відповідача. З огляду на те, що позивачем не сплачений судовий збір в повному обсязі, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір», колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача до Державного бюджету України суму несплаченого ним судового збору, у відповідності до заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 3, 41, 55, 129 Конституції України, статтями 38, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про нотаріат", статтями 11, 15, 16, 104, 204, 319, 509, 525, 546, 572, 593, 598, 599, 609, 628, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179 Господарського суду України, статтями 1, 4, 12, 33, 35, 43, 44, 49, 65, 81, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

1. Визнати припиненими правовідносини за іпотечним договором № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, який укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк")(61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 66, код ЄДРПОУ 14359319) та Приватним підприємством "ЛСВ МОНОЛІТ"(61005, м. Харків, вул. Військова, 33, кв. 10, код ЄДРПОУ 34015769), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

2. Визнати припиненими правовідносини за Договором № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк")(61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 66, код ЄДРПОУ 14359319) та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт"(61005, м. Харків, вул. Військова, 33, кв. 10, код ЄДРПОУ 34015769), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції (м. Харків, вул. Короленка, 16) припинити обтяження та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126,127,129,131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належать Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт", внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

4. Скасувати заборону відчуження та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження та обтяження об'єктів нерухомого майна запис про накладання заборони відчуження нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126, 127, 129, 131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належать Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт" (61005, м. Харків, вул. Військова, 33, кв. 10, код ЄДРПОУ 34015769), внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та Приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

5. Скасувати обтяження іпотекою та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою нежитлових приміщень: підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху 126,127,129,131,132, 135-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належить Приватному підприємству "ЛСВ Моноліт" (61005, м. Харків, вул. Військова, 33, кв. 10, код ЄДРПОУ 34015769), внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського гміського нотаріального округу Машковою С.Л. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") та приватним підприємством "ЛСВ Моноліт", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1467.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" (61005, м. Харків, вул. Військова, 33, кв. 10, код ЄДРПОУ 34015769) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 4588,00 грн. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 66, код ЄДРПОУ 14359319) на користь Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" (61005, м. Харків, вул. Військова, 33, кв. 10, код ЄДРПОУ 34015769) - 5735,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Бринцев О.В. Мамалуй О.О.

справа №922/2395/13