Ухвала суду № 34322269, 23.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

23 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Олени Грайровни, стягував: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», -

В С Т А Н О В И Л А:

04 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державного виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві) та просила визнати протиправними дії державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Григорян О.Г. щодо прийняття до виконання виконавчого листа від 11.06.2013 та винесення постанови від 12.08.2013 про відкриття виконавчого провадження за № 39267100; скасувати постанову від 12.08.2013 про відкриття виконавчого провадження; скасувати постанову від 12.08.2013 про накладення арешту на майно ОСОБА_1

Свої вимоги мотивувала тим, що зазначені постанови винесені з порушенням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому листі, що виданий судом на виконання рішення суду, а також в постановах про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно не зазначено ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача - Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скарго, в якій зазначила, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не взято до уваги, що не зазначення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про накладення арешту на майно ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача позбавило боржника виконати рішення суду.

Просила ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги.

ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 подав до апеляційного суду клопотання, в якому посилаючись на поважність причини неявки до суду, у зв'язку з участю в судовому засіданні, яке призначене Солом'янським районним судом м. Києва на 23.10.2013 о 12 год. 00 хв., просив відкласти розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на інший день.

Колегія суддів, враховуючи, що судове засідання в Солом'янському районному суді м. Києва призначено на 12 год. 00 хв., а в апеляційному суді на 16 год. 00 хв., дійшла висновку, що зазначені причини є неповажними.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності осіб, що приймають участь у справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12 серпня 2013 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Григорян О.Г. за виконавчим листом №2-3751/12 виданого 11.06.2013 Дарницьким районним судом м. Києва, відкрито виконавче провадження № 39267100 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 536 063 долари США 59 центів, що становить 4 284 756 грн. та судові витрати.

12 серпня 2013 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

При цьому, у вказаних постановах державного виконавця не зазначено ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з положень статті 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що не зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження та в постанові про накладення арешту на майно боржника ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача - Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» позбавило ОСОБА_1 права на добровільне виконання рішення суду, оскільки такі відомості ОСОБА_1 відомі, про що зазначено в скарзі, а саме, що стягувачем є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» із зазначення ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача - 21133352.

Слід зазначити, що при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи положення статті 14 ЦПК України та те, що дії державного виконавця були спрямовані на примусове виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не зазначення державним виконавцем в постановах про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача є підставою для скасування оскаржуваних постанов.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/14699/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14657/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.