Ухвала суду № 34322265, 21.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів Боголюбської Л.Б., Лашевича В.М.,при секретарі судового засіданняТрончуку М.Ю.,за участі сторін кримінального провадження: прокурораЄмця А.А.,захисникаОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_8,обвинуваченогоОСОБА_9,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 21 жовтня 2013 року матеріали кримінального провадження № 42013110000000544, за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури м. Києва Нагорного А.А. на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, внесеному 4 червня 2013 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013110000000544, повернуто прокурору м. Києва.

Цією ж ухвалою було прийнято рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 до 21 жовтня 2013 року, включно.

Ухвала суду мотивована тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки слідчим не зазначена форма вини та мотив вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9, а також не визначено спосіб заволодіння ним грошовими коштами потерпілих. Крім того, в порушення вимог ст. 109 КПК України у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені всі процесуальні дії і не відображенні всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування, зокрема, не зазначено місце знаходження речових доказів вилучених під час огляду, не відображено таких процесуальних дій, як повідомлення про підозру та закінчення досудового розслідування.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали районного суду просить її скасувати в частині повернення обвинувального акта та призначити новий розгляд кримінального провадження в тому ж суді зі стадії підготовчого судового засідання. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме, в супереч доводам викладеним в ухвалі суду, обвинувальний акт та реєстр досудових розслідувань відповідають вимогам ст. ст. 109, 291 КПК України. Так, стороною обвинувачення в обвинувальний акт внесено відомості щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9, які прокурор вважає встановленими, відомості про правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення з зазначенням мотивів вчинення кримінального правопорушення та способу. Разом з тим, суд стверджуючи про неузгодженість обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, послався на ст. 374 КПК України, яка стосується змісту вироку суду, тобто ще в підготовчому судовому засіданні фактично перейшов до розгляду кримінального провадження по суті, надаючи оцінку злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_9, вказавши на не зазначення форми вини обвинуваченого, яка підлягає встановленню під час судового розгляду. Крім того, суд безпідставно вказав на не зазначення всіх процесуальних дій і процесуальних рішень, прийнятих в ході розслідування, оскільки вся ця інформація вказана в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку доводів викладених в апеляційній скарзі та щодо необхідності продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави, передбаченої п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

В ч. 2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Зокрема, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Однак, всупереч вказаним нормам закону, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що складений 23 серпня 2013 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Лозінською Н.В. та затверджений старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва Іваньковим П.В., не містить належного формулювання обвинувачення.

В ньому лише відображені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченого та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання ж обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим, має відображати перелік обставин, що належать до предмету доказування у кримінальному провадженні на підставі вказаних вище приписів ч. 1 ст. 91 КПК України.

За відсутності належного формулювання обвинувачення слід погодитися з висновками суду першої інстанції, що слідчим в обвинувальному акті не зазначено форму вини та мотив вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9, а також час, місце та спосіб заволодіння останнім коштами кожного з потерпілих.

Доводи апеляційної скарги стосовно дотримання прокурором вимог п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України та зазначення в обвинувальному акті відомостей, які, на його думку, доведені, та будуть достатніми для підтримання обвинувачення відносно відповідної особи, не ґрунтуються на законі і суперечать загальним засадам кримінального провадження, у тому числі й забезпеченню права на захист, з урахуванням ст. 42 КПК України, яка передбачає, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Безпідставними є і твердження прокурора про те, що суд в порушення вимог ст. ст. 314, 315 КПК України, в ухвалі за результатами підготовчого судового засідання фактично перейшов до розгляду кримінального провадження по суті, надаючи оцінку злочинних дій обвинуваченого, оскільки такі дані в ухвалі суду відсутні, а питання дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 291 КПК України щодо змісту обвинувального акта досліджується судом саме у підготовчому судовому засіданні.

Що ж стосується вказівок у судовому рішенні про недотримання вимог закону щодо внесення відомостей до реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема, не зазначено місце знаходження речових доказів вилучених під час огляду, не відображено таких процесуальних дій, як повідомлення про підозру та закінчення досудового розслідування, то вони мають бути перевірені при усуненні недоліків обвинувального акта.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в ухвалі навів ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.

Підтримуючи рішення суду першої інстанції щодо повернення обвинувального акта прокурору міста Києва у кримінальному провадженні № 42013110000000544 відносно ОСОБА_9 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, погоджуючись з висновками судді районного суду про наявність ризиків того, що ОСОБА_9, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування, або суду та перешкоджати кримінальному провадженню, колегія суддів, вважає за доцільне продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9, строк тримання під вартою якого продовжено до 21 жовтня 2013 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ч. 3 ст. 183 КПК України, та попри продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 визначити йому розмір застави з покладенням обов'язків, передбачених законом.

Вирішуючи дане питання, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Таким чином, вирішуючи справу відповідно до вимог міжнародного та національного законодавства, при визначенні розміру застави, колегія суддів враховує положення ст. 182 КПК України, а саме обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_9 хворіє на ряд тяжких захворювань, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, розмір майнової шкоди, завданої злочином становить 15 803 900,94 грн., а тому колегія суддів уважає за доцільне визначити заставу в розмірі 3000 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 3 441 000 (три мільйони чотириста сорок одну тисячу) гривень, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 183, 404, ч. 6 ст. 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000544 від 4 червня 2013 року, повернуто прокурору м. Києва, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Продовжити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 7 листопада 2013 року, включно.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_9 з тримання під вартою - на заставу - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_9 заставу в розмірі 3000 мінімальних заробітних плат, що становить 3 441 000 (три мільйони чотириста сорок одну тисячу) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820019, реєстраційний рахунок - 37314015000104).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_9, у разі внесення застави наступні обов'язки:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_9 з-під варти та повідомити усно і письмово особу в провадженні якої перебуває справа.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_9 вважається таким, щодо до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Судді:

ПаленикІ.Г. Боголюбська Л.Б. Лашевич В.М.

Справа №11-кп/796/499/2013 Категорія КК: ч. 4 ст. 190 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Сидоров Є.В. Доповідач: Паленик І.Г.