Постанова № 34312373, 24.10.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 279/4531/13-п

Стаття ч. 3 ст. 162-1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м.Житомир

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області Ляшук В.В., з участю секретаря Ковальчука В.А., особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 162-1 КУпАП щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого на посаді директора ТОВ «Гулянецький щебзавод», мешканця АДРЕСА_1,

встановив:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 162- 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1, який перебуває на посаді директора ТОВ «Гулянецький щебзавод», злісно ухилявся від повернення в Україну, у передбачені законом строки, виручки в іноземній валюті, від реалізації на експорт товарів, отриманих від цієї виручки, а також умисно приховував будь-яким способом таку виручку, в особливо великих розмірах, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 162- 1 КУпАП.

На постанову суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови суду та закриття провадження у справі.

Посилається на те, що в судовому засіданні 09.08.2013 року він не був присутній, а про наявність зазначеного судового рішення йому стало відомо лише 16.09.2013 року після отримання його поштою, а тому ним був пропущений строк на апеляційне оскарження.

На думку апелянта, умисних дій щодо приховування валютної виручки він не вчиняв, а валютна виручка не надійшла в Україну у зв'язку з невиконанням своїх фінансових зобов'язань іншою стороною за відповідним контрактом, позов до якої з цього приводу є предметом розгляду Міжнародним комерційним арбітражем при торгово-промисловій палаті України.

Ним як керівником ТОВ «Гулянецький щебзавод» було вжито всіх можливих заходів для стягнення заборгованості з ТОВ «Логістік-інтер-сервіс» за поставлену продукцію в розмірі 399 813 російських рублів та повернення в Україну виручки в іноземній валюті, від реалізації на експорт товарів. Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення та просить постанову суду скасувати, а справу закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, вважаю, що наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду є поважними та підлягають поновленню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно з матеріалами справи ОСОБА_1 двічі викликався у судові засідання, а зокрема на 29.07.2013 року та 08.08.2013 року, про що свідчать повідомлення про вручення йому поштового відправлення (а.с. 12, 13).

Переконливих даних про те, що він був присутній в судовому засіданні 09.08.2013 року, чи належним чином викликався на вказану дату в судове засідання матеріали справи не містять, як і не містять даних про належне вручення йому копії постанови у встановленні законом строки.

За вказаних обставин апеляційна інстанція вважає обґрунтованими доводи апелянта про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому їх поновляє.

За змістом ст. 162- 1 КУпАП адміністративна відповідальність за вказане правопорушення настає лише при наявності вини у формі прямого умислу.

Так, згідно диспозиції ст. 162- 1 КУпАП склад вказаного правопорушення має місце лише у випадку умисного ухилення службових осіб від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки або приховування будь-яким способом такої виручки.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а зокрема при складанні протоколу відмовився від його підпису, а у суді (а.с. 20) вказував, що ненадходження валютної виручки від реалізованого за кордон товару виникло не внаслідок його умисних дій, а з вини покупця, який порушив умови укладеної угоди. Він вжив усіх можливих заходів для повернення валютної виручки, а зокрема звертався з письмовими претензіями, а в послідуючому звернувся до міжнародного арбітражного суду з позовною заявою.

Разом з тим, суд першої інстанції, при прийнятті рішення, вказані пояснення до уваги не взяв, мотивів з яких він їх відкидає, у своїх висновках не навів, а безпідставно вказав, що ОСОБА_1 у суді визнав свою вину, хоча будь-яких даних, що підтверджували б присутність останнього в судовому засіданні 09.08.2013 року, чи надання ним таких пояснень в матеріалах справи не має.

Не надав суд оцінки і іншим доказам, що були надані ОСОБА_1, а зокрема переписці ТОВ «Гулянецький щебзавод» з ТОВ «Логістік-інтер-сервіс» з якої слідує, що ОСОБА_1, як керівник товариства неодноразово звертався з претензіями до боржника про виконання договірних зобов'язань, а зокрема 03.02.2013 року, 16.04.2013 року (а.с.23-25, 36-39), а також тим обставинам, що 05.07.2013 року, до початку перевірки ДПІ, товариство звернулось з позовною заявою про стягнення заборгованості з боржника до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово - промисловій палаті України (а.с.16).

Докази наведені судом першої інстанції на підтвердження свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, а зокрема протокол про адміністративне правопорушення, акт перевірки ДПІ від 11.07.2013 року лише свідчать про невиконання ТОВ «Логістік-інтер-сервіс» договірних зобов'язань, що не заперечується і ОСОБА_1, однак вони не спростовують його доводи про відсутність в його діях умислу та вжиття ним усіх можливих заходів для повернення валютної виручки.

Зазначені обставини, в своїй сукупності вказують на безпідставність висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 162-1 КУпАП, оскільки особою яка склала протокол не надано доказів, які б свідчили, що він при укладенні угоди на реалізацію товару ТОВ «Логістік-інтер-сервіс» усвідомлював протиправний характер своїх дії чи бездіяльності, передбачав їх шкідливі наслідки і бажав або свідомо допускав їх настання.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що вказували б про факт отримання ОСОБА_1 зазначеної валютної виручки та її приховування, а такі висновки в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду базуються лише на припущеннях.

Апеляційна інстанція вважає, що навіть за умови доведеності вини ОСОБА_1 суд першої інстанції невірно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 162-1 КУпАП, оскільки для кваліфікації за цією частиною статті, необхідно, щоб розмір валютної виручки більше ніж в тисячу разів перевищував неоподаткований мінімум доходів громадян, в перерахунку на національну валюту.

Згідно положень Податкового кодексу України та Закону „Про державний бюджет України на 2013 рік" неоподаткований мінімум складає 573.50 грн. (податкова соціальна пільга), а відповідно, великим розміром може вважатися сума неповернутої валюти, яка перевищує 573 500 грн., що є значно більшим від суми неповернутої валюти ТОВ «Логістік-інтер-сервіс» (399 813 російських рублів).

З врахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 162-1 КУпАП а тому провадження у справі закриває на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В. Ляшук