Ухвала суду № 34308898, 22.10.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6013/13-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К.В.

Категорія 53 Доповідач Гансецька І. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Микитюк О.Ю.,

Товянської О.В.

при секретарі: Дехтієвській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирського національного агроекологічного університету, третя особа - Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Житомирського національного агроекологічного університету на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 2002 року по 12 червня 2013 року працювала у відповідача на посаді медичної сестри та була звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. При звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок, тому просила стягнути з нього заборгованість по заробітній платі в сумі 8817,36 грн., 1612,38 грн. вихідної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Житомирського національного агроекологічного університету на користь ОСОБА_2 8817,36 грн. заборгованості по заробітній платі, 1612,38 грн. заборгованості по вихідній допомозі, 4376,46 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 15306,20 грн.

В апеляційній скарзі Житомирський національний агроекологічний університет (ЖНАЕУ), посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнення спірних коштів на користь позивачки, а також судові витрати провести з Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що відповідно до п.1.4 Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженому постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року №16, Житомирське відділення Фонду здійснює фінансування на організацію лікування, харчування, культобслуговування, оплату праці працівників санаторію - профілакторію ЖНАЕУ, а останній здійснює фінансування господарського утримання. Проте з 01.01.2013 року фінансування санаторію - профілакторію ЖНАЕУ з боку Житомирського відділення Фонду було припинено.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 20.02.2002 року по 12.06.2013 року перебувала у трудових відносинах з Житомирським національним агроекологічним університетом, працювала на посаді медичної сестри. Звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Відповідач не провів виплату всіх належних ОСОБА_2 сум у день її звільнення.

Згідно вимог ч.4 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши, що відповідач при звільненні ОСОБА_2 не провів виплату всіх сум, що належать їй, суд першої інстанції з врахуванням обставин справи та вищенаведених вимог закону, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, заборгованість по вихідній допомозі та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Правильність проведених розрахунків не викликає сумнівів і не заперечується відповідачем.

Частково задовольняючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не отримання позивачем при звільненні грошових коштів порушило її законні права та призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків. За таких обставин, виходячи із засад розумності і справедливості, суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП.

Доводи відповідача про те, що належним відповідачем у даній справі є Житомирське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є безпідставними, виходячи з такого.

Позивач перебувала в трудових відносинах з Житомирським національним агроекологічним університетом.

За змістом ч.1 ст.21 КЗпП за трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Крім того, в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №21 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що згідно зі ст.21 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Наявність договору від 09.02.2012 року, укладеного між Житомирським національним агроекологічним університетом та Житомирським обласним відділенням фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який укладено відповідно до Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на правильність судового рішення не впливає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Житомирського національного агроекологічного університету відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 02 вересня 2013року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :