Ухвала суду № 34310184, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» про стягнення відшкодування витрат на виплату пенсій, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва звернулося у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», в якому просило стягнути з товариства прострочену заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» у розмірі 25189,23 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявленого територіальним органом Пенсійного фонду України стягнення.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти» обліковується в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із адміністративного позову та матеріалів справи вбачається, що в період з 01.08.2012 року по 30.11.2012 року за відповідачем сформувалась заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники, у розмірі 25189,23 грн.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем направлялись на адресу відповідача повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Вказані вище особи працювали в установах, правонаступником яких на даний момент є відповідач: Київський філіал державного інституту «Діпротрубопровід», Державний інститут «Південдіпротрубопровід», Державний інститут «Південдіпронафтопровід» на посадах, перебування на яких дає право на призначення пенсії як науковим працівникам, за переліком посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 04.03.2004 року № 257 та отримують пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у частині 9, встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи визначений у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372

Відповідно до пункту 2 цього Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з пунктом 3 Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Відповідно до пункту 4 Порядку, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, у справі №826/4591/13-а за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій у розмірі 11345,18 гривень, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2013 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року, що набрали законної сили, було встановлено, що згідно з п. 1.1.2 Статуту ПАТ «Інститут транспорту нафти», затвердженого загальними зборами акціонерів 30.04.2010 року протоколом №16, товариство засновано відповідно до рішення Державного комітету по нафті та газу від 11.03.1994 року №88 шляхом перетворення Державного інституту «Південдніпронафтопровід» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93. А Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти» є новим найменування однойменного відкритого акціонерного товариства у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Згідно п.п. 1.1.3, 1.1.4 Статуту відповідача, ПАТ «Інститут транспорту нафти» виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ «Інститут транспорту нафти».

Із матеріалів справи вбачається, що науковим працівникам, які працювали у державних інститутах, на базі яких утворено ПАТ «Інститут транспорту нафти», призначено пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», що підтверджується змістом довідок, виданих пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що наявні в матеріалах справи. Із указаних довідок слідує, що названим особам призначено пенсії як науковим працівникам правопопередників ПАТ «Інститут транспорту нафти».

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність бездіяльності відповідача щодо відшкодування різниці між сумою пенсії призначеної вищеназваним пенсіонерам за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку останні мають право.

Колегія суддів не приймає покликання апелянта на те, що на даний момент Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти» не займається науковою діяльністю та не є науковою установою, адже в силу приписів частини 9 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», пункту 4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи та п. п. 1.1.3, 1.14 Статуту товариства, останнє є правонаступником державної наукової установи, а, відтак, повинно сплачувати частку фактичних витрат на виплату наукових пенсій, призначених працівникам.

У відповідності до пункту 5 зазначеного Порядку підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Оскільки доказів сплати суми витрат, визначених у вищевказаних повідомленнях, відповідач суду не надав, вимоги правлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» 25189,23 грн. підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, а тому судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог такої.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.