Ухвала суду № 34306516, 24.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/311/13-ц Головуючий у І інстанції Кисіль О.А. Провадження № 22-ц/780/5386/13 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 26 24.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Власенко О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група", третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним, та за зустрічним позовом кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КС "Українська кредитно-фінансова група", третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та КС "Українська кредитно-фінансова група" було укладено договір споживчого кредиту, згідно з яким відповідач зобов»язався надати позивачу кредит у розмірі 11 000 гривень на споживчі потреби, а позивач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки. Однак позивачу було видано не 11 000 гривень, а 9 000 гривень, а також вчасно не було здійснено оплати через те, що кредитна спілка змінювала адреси розташування та рахунки. Крім того, не були погоджені умови кредитного договору та взагалі немає істотних умов договору. Позивач вважав, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.11, 18, 20 Закону України «Про захист прав споживачів». Також позивач вважав, що достроково погасив кредит. У зв'язку з викладеним просив визнати недійсним та таким, що вчинений внаслідок омани кредитний договір № КВ-02193/1411 від 25 березня 2008 року, зобов'язати кредитну спілку повернути позивачу 11 169 грн. 35 коп., одержаних внаслідок омани, зобов'язати дану спілку відшкодувати завдані внаслідок омани збитки у розмірі 38 555 грн. 34 коп. та вирішити питання щодо судового збору.

У березні 2013 року КС "Українська кредитно-фінансова група" звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та КС "Українська кредитно-фінансова група" було укладено договір споживчого кредиту, згідно якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 11 000 гривень на споживчі потреби на строк до 20 березня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,164 % річних. Того ж дня між кредитною спілкою та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання щодо повернення споживчого кредиту та сплати відсотків. У зв'язку з викладеним КС "Українська кредитно-фінансова група" просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки заборгованість по тілу кредиту 7 010 грн. 37 коп., по відсоткам - 482 грн. 87 коп. та по подвійному відсотку - 16 716 грн. 65 коп., а всього 24 209 грн. 89 коп. та стягнути солідарно з відповідачів судовий збір по справі.

Рішенням Яготинського районного суду від 16 серпня 2013 року у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КС "Українська кредитно-фінансова група" 16 493 грн. 24 коп. заборгованості за кредитним договором та вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги частково, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та КС "Українська кредитно-фінансова група" було укладено договір споживчого кредиту, згідно якого позивач отримав кредит в розмірі 11 000 гривень на споживчі потреби на строк до 20 березня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,164 % річних (а. с. 8-10). Того ж дня між кредитною спілкою та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а. с. 95-97). 26 березня 2008 року ОСОБА_1 отримав у кредитній спілці 11 тисяч гривень (а. с. 65). У серпні 2012 року кредитна спілка направила ОСОБА_2 повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором № КВ-02193/1411 від 25 березня 2008 року (а. с. 66).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд обґрунтовано виходив з положень ст. ст. 203, 230, 526, 553, 625, 1050 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що договір споживчого кредиту було укладено з порушенням норм ст. 203 ЦК України, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підтверджуються матеріалами справи, оскільки позивач не виконує належним чином умови кредитного договору та має заборгованість по сплаті кредиту та відсотків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За правилами ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, застосувавши до спірних правовідносин норму закону, яка підлягала до застосування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні первісного.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Докази та обставини, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішенні, не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: